У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 1 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 23 грудня 2004 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

13 серпня 1983 року народження,

немаючого судимості,

за ч. 4 ст. 185 КК України на п'ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на три роки і покладено обов'язки, передбачені п. п. 2 і 3 ст. 76 КК України,

ОСОБА_2,

17 грудня 1977 року народження,

за ст. 198 КК України на один рік обмеження волі, за ч. 1 ст. 310 КК України на два роки обмеження волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено три роки обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки і покладено обов'язки, передбачені п. п. 2 і 3 ст. 76 КК України.

            Суд визнав ОСОБА_1винуватим у тому, що він уночі 2 серпня 2004 року вчинив крадіжку майна ПП ОСОБА_3 з приміщення перукарні, що по АДРЕСА_1, на суму 22.332 грн.

            ОСОБА_2, знаючи про цей злочин, того ж дня взяв частину викраденого майна на зберігання.

            Крім того, ОСОБА_2 до 11 серпня 2004 року на земельній ділянці, що по АДРЕСА_2, незаконно вирощував на власні потреби 109 рослин коноплі - канабісу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2004 року вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без зміни.

            У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок і ухвалу, а справу - направити на новий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи і юридичної оцінки злочинних дій винуватих, вважає, що призначене ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчиненого і даним про їхні особи. Вказує, що суд безпідставно застосував до обох засуджених правила ст. 75 КК України.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Винуватість ОСОБА_1і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, матеріалами справи доведена. Рішення суду щодо юридичної оцінки злочинних дій винуватих є правильним і в касаційному поданні під сумнів не ставиться.

            Що стосується призначеного ОСОБА_1і ОСОБА_2 покарання, яке, на думку прокурора, є надмірно м'яким, то з цими доводами погодитись не можна.

У даному конкретному випадку суд, як видно з вироку (і з цим небезпідставно погодилася апеляційна інстанція), виходив із сукупності всіх обставин справи, врахував дані, які характеризують особи кожного із засуджених, і ті обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. Тому вважати, що рішення суду про необхідність звільнення ОСОБА_1і ОСОБА_2 від призначеного покарання за правилами ст. 75 КК України є необґрунтованим і таким, що суперечить загальним засадам призначення покарання, підстав немає.

            Колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

відмовити прокурору в задоволенні касаційного подання.

                                                                   Судді:

    Пивовар В.Ф.                                      Редька А.І.                                Лавренюк М.Ю.