ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.08.2006 Справа № А38/58
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Чимбарь Л.О.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Сизько І.А.
при секретарі судового засідання: Врона С.В.
за участю представників:
від позивача: Земляний О.Ю., довіренність №30/36 від 13 січня 2006 року, представник;
від відповідача: Тананайська Ю.А., довіренність №30/490 від 14 червня 2006 року, представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровської області;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2006 року;
у справі №А38/58;
за позовом відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”, місто Марганець;
до:
відповідача-1 відділення Державного казначейства України у місті Марганець, Дніпропетровської області;
відповідача-2 Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, місто Марганець;
про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Відповідачів відсотків нарахованих у зв’язку з затриманням відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та експортного відшкодування у сумі 67553,46 гривень.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачі невиконують підпункт 7.7.3 пункта 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, щодо відшкодування суми переплати з податку на додану вартість з державного бюджету, внаслідок чого на суму бюджетної заборгованості нараховані відсотки згідно чинного законодавства.
Постановою господарського суду у справі №А38/58 від 30 травня 2006 року (суддя Бишевська Н.А.) позовні вимоги задоволено повністю.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Позивачем дотримані вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.3. пункта 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість”.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 7.7.3 пункта 7.7 статті 7 вищевказанного Закону України суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнен-ня бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Доказів своєчасної сплати Позивачу відсотків Відповідачами суду не надано.
Відповідач-2 не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального.
Відповідач-2 просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Суд не врахував той факт, що відповідно до статті 3 Указу Президента України від 7 серпня 1998 року №857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні”, що обкладення податком на додану вартість здійснюється відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених статтями 4-19 цього Указу.
Якщо сума від’ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від’ємного значення податку.
Тому Відповідач вважає, що бюджетна заборгованність була відшкодована в строк.
На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення у якому посилається на на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області скасувати частково. Позовні вимоги задовольнити часково.
Задовольняючи апеляційну скаргу судова колегія виходила з наступного:
Розглядаємий спір стосується стягнення з державного бюджету процениів нарахованих на бюджетну заборгованність з податку на додану вартість на загальних підставах та з експортного відшкодування.
Стосовно стягнення з Державного бюджету процентів нарахованих на бюджетну заборгованність з податку на додану вартість судова колегія вважає наступне.
Відповідно до пункта 4 розділу XV “Перехідних положень” Конституції України визначено умови набуття Указами Президента України сили закону:
Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем’єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.
Такий указ Президента вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня прийняття законопроекту Верховна рада України не приймає закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
Враховуючи вищевикладене Указ Президента “Про деякі зміни в оподаткуванні” №857 мав приоритетну силу.
На момент виникнення спірних правовідносин вказаний Указ був чинний і втратив чинність лише з прийняттям Закону України від 25 березня 2005 року № 2505, “Про внесення змін до Закону України” “Про Державний бюджет України на 2005 рік” з 31 березня 2005 року.
Тому відшкодування сум з податку на додану вартість з урахуванням норм Указу Президента № 857 є правомірним.
Відповідно до статті 4 цього Указу передбачено у разі коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - зменшення податкових зобов’язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів.
Виходячи з вищенаведенного судова колегія вважає у цій частині стягнення процентів треба відмовити, оскільки Позивачу бюджетна заборгованність з податку на додану вартість була відшкодована відповідно до строків визначених Законом, своєчасно.
Стосовно стягнення з Державного бюджету процентів нарахованих на бюджетну заборгованність з експортного відшкодування судова колегія вважає наступне.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який здійснює операції з вивезення (пе-ресилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, та Відповідачами не заперечується, що бюджетна заборгованність з експортного відшкодування була відшкодована понад 40 днів.
Тому судова колегія прийшла до висновку, що Відповідачами був пропущений строк бюджетного відшкодування.
Розмір експортного відшкодування склав 621859 гривень, що відповідно розрахунку нарахованих процентів склав 7462,31 гривень.
Виходячи з вищенаведенного судова колегія вважає в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, потягла за собою неправильне застосування норм матеріального права, що згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства є підставою для зміни чи скасування постанови.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову господарського суду скасувати частково, позовні вимоги задовольнити частково.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 202, 205, 206 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2006 року у справі №А38/58 скасувати частково.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з державного бюджету з р/р 31119030600028, відділення Державного казначейства України у місті Марганець в УДКУ в Дніпропетровської області, МФО 805012, код ЗКПО 24230979 на користь Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (місто Марганець, вулиця Радянська, будинок №62, р/р26008132701001 в КБ Приватбанк, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00190911) відсотки нараховані на бюджетну заборгованість з податку на бюджетне відшкодування у розмірі 7462,31 гривен.
В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Видати накази.
Постанова набирає законої сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Л.О. Чимбарь
Судді В.В. Швець
І.А. Сизько