ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2006                                                                                   Справа № П7/3288  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. - доповідач,

суддів –Сизько І.А., Швець В.В.

при секретарі – Врона С.В.

за участю представників

позивача не з’явився

відповідача не з’явився

прокурора -  Рогуля О.В.      

          

розглянувши апеляційне подання Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006р. у справі № П7/3288

за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, м. Київ в особі його структурного підрозділу - Військової частини А-3191, м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства „Місія”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 54878,80 грн.,

                                                ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006  року № П7/3288 (суддя Коваль Л.А. ) позовну заяву та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Вмотивовуючи винесену ухвалу, господарський суд послався на відсутність у прокурора правових підстав для пред’явлення позову в інтересах держави в особі військової частини А-3191.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону звернувся з апеляційним поданням, у якому просить скасувати оспорювану ухвалу та передати справу на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В апеляційному поданні заявник послався на те, що при розгляді поданого прокурором позову в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України –органу центральної виконавчої влади і військового управління та його структурного підрозділу –військової частини А-3191, про відшкодування завданих державі збитків, судом не був прийнятий до уваги Закон України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, який є базовим при розгляді таких видів справ та не було враховано специфічність конкретного випадку.

У відзиві на апеляційне подання позивачем - військовою частиною А3191 апеляційну скаргу підтримано.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу  наданий не був.

Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, однак, позивач та відповідач процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції не скористалися.

У судовому засіданні оголошено постанову.

         

Заслухавши пояснення скаржника, який підтримав апеляційне подання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України  прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" прокурори та заступники прокурорів спеціалізованих прокуратур мають право звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави на загальних підставах.

Згідно з ч. ІV ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Міністерство оборони України відповідно до Положення „Про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України” є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони.

Здійснення господарської діяльності у Збройних Силах України регламентується Законом України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, відповідно до якого кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.  

Міноборони України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в установленому порядку здійснення господарської діяльності, контроль за нею та керує економічною і фінансовою роботою у Збройних Силах.

Таким чином, укладання структурними підрозділами Міноборони договорів у порядку здійснення господарської діяльності має на меті отримання додаткових джерел фінансування Збройних Сил; невиконанням умов такого договору  завдається шкода не тільки майновим інтересам Збройних Сил, а й насамперед інтересам держави та суспільства, оскільки в силу ст. 13 Закону України „Про оборону України” Збройні Сили України являються військовою державною структурою, яка призначена для збройного захисту держави.

За викладених обставин колегія суддів вважає правомірним звернення Військового прокурора з вимогою відшкодування матеріальних збитків на користь військової частини.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, нормам процесуального права, судова колегія дійшла висновку про підставність вимог скаржника. За викладених обставин ухвалу господарського суду Дніпропетровської області належить скасувати, а справу скерувати на розгляд господарського суду.           

На підставі викладеного та керуючись ст. 106 ГПК України, суд

                                                            

                                                        ПОСТАНОВИВ :

Апеляційне подання Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2006 року у справі № П7/3288 скасувати.

Справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

          

          

Головуючий                                                                                   І.В.Тищик

         

Судді:                                                                                              І. А.Сизько

                                                                                                                  

                                                                                                        В.В.Швець