Справа № 22 ц/1723

Категорія 45

Головуючий в суді 1-ї інстанції Григорусь Н.Й.

Доповідач Матюшенко І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в якому просив постановити рішення про зобов’язання ОСОБА_3 знести самовільно поставлені три вбиральні на земельній ділянці, що належить позивачу на праві приватної власності, та зобов’язати відповідача не проводити будівництво без погодження з відділом архітектури та містобудування Житомирського міськвиконкому.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2009 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. Апелянт зазначає, що суд неповно з’ясував обставини справи, не дослідив поданих ним заперечень, не дослідив правомірність угоди співвласників будинку щодо землекористування, не з’ясував на якій земельній ділянці дійсно збудована вбиральня і хто нею користується та безпідставно залишив без розгляду його зустрічну позовну заяву, оскільки в судове засідання апелянт не з’явився з поважної причини.

ОСОБА_4 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, розміром 0.0337 га. по АДРЕСА_1(а.с. 8). У решти співвласників вказаного жилого будинку, включаючи відповідача ОСОБА_3, земельні ділянки перебувають у користуванні. Порядок користування земельною ділянкою при зазначеному домоволодінні встановлений за угодою між співвласниками будинку від 24 травня 2002 року, ' яка нотаріально посвідчена (а.с. 6,7). Право власності на частину домоволодіння 28-а по пров. 3-му Крошенському в м. Житомирі відповідач набув у липні 2006 року в порядку спадкування (а.с. 127). Тому, враховуючи, що жилий будинок між співвласниками поділений в натурі і зазначена угода не ущемляє законних прав відповідача, вона (угода про порядок землекористування) є для останнього обов’язковою (п. 21 постанови Пленуму

Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ).

На земельній ділянці позивача відповідачем здійснено самовільну забудову вбиральні, яка перешкоджає ОСОБА_4 в повній мірі користуватися власністю. Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, змістом листа виконавчого комітету Житомирської, міської ради від 11.07.2005 року № 25/Б-2568 (а.с. 10) та частково поясненнями відповідача про участь у будівництві вбиральні.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ст. 152 ч. 2 ЗК України). Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів щодо будівництва самовільної забудови вбиральні іншими співвласниками будинку, названі ним особи на день ухвалення судом рішення втратили право власності на належні їм частки у домоволодінні, а свою участь у спорудженні вбиральні він не заперечує, висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_4 в частині зобов’язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача шляхом знесення самовільно збудованої вбиральні є вірним.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з’ясування судом обставин справи протирічать матеріалам справи, а тому судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються. Безпідставними є і доводи апелянта щодо недійсності угоди про порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні АДРЕСА_1, оскільки вказана угода не позбавляє відповідача можливості належно користуватися своєю частиною будинку, не виключає його з числа землекористувачів, не суперечить архітектурно-будівельним та протипожежним правилам.

Суд першої інстанції, маючи інформацію про належне повідомлення відповідача ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи 17.09.2008 року (а.с. 130) та 22.01.2009 року (а.с. 134) та не маючи повідомлення від відповідача про причину його повторної неявки в судове засідання не порушив положень цивільно-процесуального законодавства щодо розгляду справи у його відсутність. Доводи апелянта в цій частині є також безпідставними.

Разом з цим, постановляючи рішення про зобов’язання ОСОБА_3 не встановлювати при домоволодінні АДРЕСА_1 будь-які будівлі без погодження з відділом архітектури та містобудування Житомирського міськвиконкому, суд першої інстанції не врахував положень ст. 3 ЦПК України, за якою особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Оскільки позивач ОСОБА_4 не надав суду доказів щодо його порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів можливими діями відповідача у майбутньому, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2009 року в частині зобов’язання ОСОБА_3 не встановлювати будь-які будівлі без

погодження з відділом архітектури та містобудування Житомирського міськвиконкому при домоволодінні № 28-а по пров. 3-му Крошенському в місті Житомирі скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.