ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2006 Справа № А17/56
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кузнєцова І.Л.
суддів: Чимбар Л.О.- доповідач, Тищик І.В.
при секретарі: Гайдук Ю.А.
за участю представників
позивача: Якименко Е.П., довіреність №15 від 21.03.06, представник;
відповідача: Кас"яненко О.А., довіреність №9033/10/10-039 від 14.03.06, державний податковий інспектор; Колот В.В, довіреність №14828/10/10-039 від 14.04.06, державний податковий інспектор;
розглянувши матеріали справи та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоМетПлюс", м. Дніпропетровськ
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.06р. у справі № А17/56
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоМетПлюс", м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2006 року у справі № А17/56 (суддя Стрелець Т.Г.) в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоМетПлюс", м. Дніпропетровськ про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №0001702301/0, №0001692301/0 від 05.08.2005р. відмовлено повністю.
Не погодившись з постановою суду, позивачем –товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоМетПлюс" (далі ТОВ "ЕкоМетПлюс"), м. Дніпропетровськ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити в повному обсязі позовні вимоги позивача. Скаржник посилається на те, що його валові витрати підтверджуються первинними документами, відповідно до умов договору на нього, позивача, покладені всі ризики під час транспортування нафтопродуктів, ТОВ “Реко”, на яке покладено згідно договору здійснення перевірки кількості та стану вантажу під час перевезення, виконано договірні зобов”язання в повному обсязі, недостача вантажів відсутня.
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п.6 Розділу У11 Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
Відповідачем було проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період 13.02.2003р. по 01.04.2005р., за результатами якої був складений акт № 231/08-90 від 02.08.2005р.
Під час перевірки були встановлені порушення п. п. п. п. 5.2.1 п. 5.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" і п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток за 1 квартал 2005р. у розмірі 5256,04 грн. і занижено податок на додану вартість у січні 2005р. у розмірі 4204,83 грн.
За наслідками перевірки ДПІ було винесені наступні податкові повідомлену рішення:
№ 0001692301/0 від 05.08.2005р., яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6307,25 грн., у тому чи 5256,04 грн. —основний платіж, 1051,21 грн. —штрафні (фінансові) санкції;
№ 0001702301/0 від 05.08.2005р., яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6307,25 грн., у тому числі 4204,83 грн. —основний платіж, 2102,42 грн. —штрафні (фінансові) санкції.
21.02.2006 року ТОВ "ЕкоМетПлюс" звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинними вищевказаних податкових повідомлень- рішень.
Постановою господарського суду в задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вважає постанову господарського суду підлягаючою скасуванню з задоволенням позову по наступним підставам.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2005р. між позивачем (клієнт) і ТОВ „Реко" (експедитор) був укладений Договір транспортного експедирування №1У/2005, у відповідності з п.1 якого експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта виконати послуги по перевірці кількості і стану вантажу під час його перевезення.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору за надання послуг клієнт сплачує експедиторові 25229,00 грн., шляхом переказу цієї грошової суми на поточний рахунок експедитора.
Згідно з актом приймання виконаних робіт від 31.01.2005р. позивач отримав, а ТОВ “Реко” надав послуги, передбачені договором № 1У/2005 від 01.01.2005р. всього на 25229,00 грн.
Відповідно до податкової накладної № 25 від 31.01.2005р., наданої ТОВ „Реко" позивачеві, на суму 25229,00 грн. і виписки банку вбачається перерахування позивачем платіжним дорученням № 96 від 18.02.2005р. ТОВ „Реко" вказаної суми.
Позивачем включено до складу валових витрат 1 квартал 2005р. вартість і ТОВ „Реко" з експедирування у розмірі 21024,17 грн., а до складу податкового кредиту ПДВ у січні 2005р. —суму ПДВ з такої вартості у розмірі 4204,83 грн.
Згідно з договором № 2/2005 від 12.01.2005р., укладеним між позивачем (продавець) і ТОВ „УкрЕнергоІнвест" (покупець), продавець зобов'язується передати, а прийняти і оплатити нафтопродукти у кількості, номенклатурі, за ціною, у строки, згідно умов Договору і Додатків до нього. Відповідно до п.5.1 договору №2/2005 від 12.01.2005р. умови (базис) поставки визначаються у додатках. Додатком 13.01.2005р. до договору № 2/2005 від 12.01.2005р. передбачено, що базисом поставки є СРТ (Інкотермс-2000).
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що за умовами СРТ саме на покупця, а не на продавця покладаються ризики і витрати при перевезенні товару, тому надані позивачем докази не можуть вважатися належними і допустимими доказами, того, що послуги з експедитування дійсно отримувались позивачем і відносились до організації, підгосовки і ведення виробництва позивача.
Разом з тим з таким висновком суду не можна погодитись по наступним підставам.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ “ЕкоМетПлюс” на підставі договорів купівлі-продажу, що укладені з ДК Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в січні 2005 року придбало 14 цистерн нафтопродуктів (бензин, дизельне пальне, тощо). Вказані обставини підтверджуються актами приймання-передачі, податковими накладними, які залучені позивачем до матеріалів справи. Нафтопродукти придбавались на умовах франко-завод Шебелинське відділення (п.3.1 договору). Таким чином, нафтопродукти предавалисть позивачу в місці знаходження Шебелинського відділення. В подальшому прибдані нафтопродукти позивач реалізовував ПП “Автопорт”, ТОВ “Атланта-Ойл”, ТОВ “Укренергоінвест”, ТОВ “Альфа Ойл”, ТОВ “Олвин Ойл”, коапанії “Альпіна”, ТОВ “Екомет”, ТОВ “Аксіома”, ТОВ “Атланта Ойл”.
Виконання договірних зобов”язань позивачем по поставці нафтопродуктів підтверджується актами приймання-передачі, податковими накладними, наявними у матеріалах справи, які також надавались підприємством ДПІ при проведенні перевірки.
Нафтопродукти передавались ТОВ “ЕкоМетПлюс” покупцям у місці знаходження покупців згідно з умовами договорів та додатків до них.
В зв”язку з викладеним апеляційний суд вважає, що згідно умов договорів ризики і витрати при перевезенні товару, відносяться за рахунок продавця, послуги з експедитування отримувались позивачем і обгрунтовано відносились ним до організації, підготовки і ведення виробництва відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Валові витрати позивача підтверджуються первинними документами, а саме: договорами, актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними документами.
У відповідності з п. 12 Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати „Інкотермс-2000”, оскільки Інкотермс утворюють набір термінів-умов для використання в різних галузях торгівлі та регіонах, точно визначити обов'язки сторін назавжди й для всіх неможливо. Тому до певної міри необхідно посилатися на звичаї порту чи певної сфери торгівлі, або практику, яку могли встановити самі сторони в своїх попередніх відносинах. Звичайно, бажано, щоб продавці та покупці постійно підтримували належну двосторонню поінформованість щодо таких звичаїв під час переддоговірних переговорів, і при виникненні неясностей висвітлювали своє правове становище у відповідних статтях своїх договорів купівлі-продажу. Такі спеціальні умови конкретного договору замінюватимуть чи змінюватимуть усе сформульоване в умовах різноманітних термінів Інкотермс в якості правил тлумачення.
Враховуючи вищеприведені тлумачення, апеляційний суд вважає, що позивач з своїми покупцями по договорах поставки мали право вільно, на свій розсуд, враховуючи специфіку і практику своїх взаємовідносин, відступити від положень „Інкотермс-2000” у частині передачі нафтопродуктів у місці знаходження покупців відповідно до умов договорів та додатків до них , згідно яких позивач (продавець) передавав нафтопродукти на залізничній станції призначення доставки вантажу отримувача.
Таким чином, господарський суд необгрунтовано прийшов до висновку, що ДПІ доведено факти порушень, які слугували підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова господарського суду про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, з задоволенним позовних вимог про визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень.
Керуючись ст.ст.160, 167, 202 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоМетПлюс", м. Дніпропетровськ –задовольнити.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2006 року у справі № А17/56 – скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати нечинним податкові повідомлення –рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №0001702301/0, №0001692301/0 від 05.08.2005р.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнєцова
Судді: Л.О.Чимбар
І.В.Тищик
Постанова виготовлена в повному обсязі 07.08.2006 року.