У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 1 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 25 травня 2005 року, яким засуджено

                                    ОСОБА_1,

                                   13 листопада 1969 року народження,

неодноразово судимого, останнього разу -

15 липня 2002 року за ч. 3 ст. 185 КК України

 на чотири роки позбавлення волі,

1 лютого 2005 року звільненого

умовно-достроково на один рік два місяці 24 дні,

за ч. 1 ст. 115 КК України на вісім років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно йому призначено вісім років шість місяців позбавлення волі.

            Суд визнав ОСОБА_1винуватим у тому, що він 8 березня 2005 року у стані сп'яніння у АДРЕСА_1, під час сварки з неприязні умисно вдарив ножем ОСОБА_3. в нижню частину грудей, пошкодив печінку і вбив його.

            Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 25 липня 2005 року вирок залишено без зміни.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення. Твердить, що він заподіяв тілесне ушкодження потерпілому не умисно, а внаслідок протиправних дій останнього. Вважає, що всі докази у справі є сфальсифікованими. На його думку, органи досудового слідства і суд порушували норми КПК України, у тому числі ті, що регулюють право на захист.

            Захисник - адвокат ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку й ухвали відносно ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. Стверджує, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що дії його підзахисного підлягають кваліфікації за ст. 116 КК України.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

            Винуватість ОСОБА_1в умисному вбивстві за викладених у вироку обставин матеріалами справи доведена.

            З'ясовуючи суб'єктивну сторону складу злочину, суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого винуватим діяння.

Ураховано дані щодо способу і знаряддя злочину, характеру і локалізації заподіяного ОСОБА_3 тілесного ушкодження, поведінки винуватого і потерпілого, що передувала злочину, їхніх стосунків, ставлення ОСОБА_1до наслідків своїх дій.

            Із протоколів допитів ОСОБА_1видно, що між ним і братом ОСОБА_3 склалися неприязні відносини, а 8 березня 2005 року в процесі розпивання спиртних напоїв виникла чергова сварка, під час якої він схопив зі столу ніж і вдарив ним останнього у правий бік тулуба.

            Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підтвердили, що ОСОБА_1 і  ОСОБА_3 ще в лісі під час сумісного з ними вживання спиртних напоїв почали нецензурно висловлюватися на адресу один одного. За словами свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_1, того дня, ОСОБА_1, повернувшись зі святкування, ножем заподіяв смертельне поранення ОСОБА_3

            За таких обставин та враховуючи дані, що містяться в протоколі огляду місця події, висновках судово-медичної експертизи, згідно з якими смерть ОСОБА_3. сталася внаслідок проникаючого ножового поранення грудної клітки по передньо-пахвовій лінії у 5-му міжребер'ї справа з пошкодженням правої долі печінки, що супроводжувалося гострою крововтратою, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що засуджений умисно позбавив життя потерпілого.

            Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1за ч. 1 ст. 115 КК України є правильною, а призначене винуватому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

            Будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 перебував у стані сильного душевного хвилювання у справі немає.

            Досудове слідство, так само як і судовий розгляд справи проведені з дотриманням вимог КПК України.

Вважати, що органи досудового слідства чи судові інстанції допустились необ'єктивності чи упередженості, підстав немає.

            Колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

            Ураховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

            відмовити засудженомуОСОБА_1 і його захиснику - адвокату ОСОБА_2  у задоволенні касаційних скарг.

Судді:

Пивовар В.Ф.                                          Редька А.І.                             Лавренюк М.Ю.