Справа №22ц-1620,2009 р.
Категорія: 34
Головуючий в 1-й інстанції Головко О.В.
Доповідач — Цуканова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2009 року липня місяця "15" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І.А., Полікарпової О.М.
при секретарі — Пасько Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2009 року
за позовом
ОСОБА_3
до
Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі АКІБ «УкрСиббанк»), третя особа - Відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління, юстиції у лс. Херсоні (далі ВДВС Суворовського РУЮ у лі. Херсоні),
про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, визнання факту незаконного вилучення автомобіля.
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом до АКІБ «УкрСиббанк», просила визнати факт незаконного вилучення останнім у неї 31.08.2007 року належного їй на праві власності автобусу «Еталон БАЗ А 079.20». Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 62 965 грн., в т.ч. вартість відновлювального ремонту автобусу в сумі 10 371,80 грн. та моральну - в сумі 5 000 грн., покликаючись на те, що нею упущено вигоду від експлуатації транспортного засобу, витрачено кошти на його ремонт, перенесено моральні страждання.
Позивачка обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що, оскільки належний їй автобус було описано і арештовано державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні в ході виконавчого провадження, сторонами якого є вона та відповідач, то останній не мав права самостійно вчиняти будь-які дії щодо транспортного засобу.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 02.04.2009 року стягнуто з АКІБ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 52 593,40 грн. та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, понесені судові витрати в сумі 709,65 грн., а всього 58 303,05 грн. Визнано факт незаконного вилучення 31.08.2007 року працівниками відповідача у ОСОБА_3 належного їй автобусу «Еталон БАЗ А 079.20», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі автобус), у задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі АКІБ «УкрСиббанк» просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи видно, що 19.10.2005 року між сторонами укладено кредитний договір, в забезпечення виконання якого укладено договір застави належного позивачці автобусу.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 16.06.2006 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 191 618,67 грн. та видано виконавчий лист №2-4863 від 14.07.2006 року /а.с. 7,23/.
На підставі виконавчого листа ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні 18.10.2006 року було складено акт опису і арешту автобусу, який передано на відповідальне зберігання позивачці без обмеження права користування транспортним засобом /а.с. 25-26/.
01.07.2007 року ОСОБА_5, як приватний підприємець, уклала із спільним українсько-шведським підприємством «Ямак» ТОВ (далі СУШП) договір оренди автобусу, за яким позивачка передає СУШП транспорт, а останній надає їй маршрут /а.с.13/.
Наказом директора приватного підприємця ОСОБА_3 (самою позивачкою) видано наказ №5 від 01.07.2007 року про встановлення їй заробітної плати в розмірі 10% прибутку, отриманого від експлуатації автобусу, яким здійснюються перевозки за договором оренди від 01.07.2007 року /а.с.12/.
Як вбачається з листа ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 24.11.2008 року, станом на 26.03.2007 року державному виконавцю місце знаходження описаного та арештованого майна відомо не було, у зв’язку з чим винесено постанову про розшук та затримання транспортного засобу і направлено на виконання до ДАІ УМВС України в Херсонській області /а.с.23/.
Судом встановлено, що 31.08.2007 року працівники відповідача із співробітниками міліції на приміській автостанції м. Херсон без попередження позивачки, незаконно, без участі ВДВС вилучили автобус, при цьому висадили з автобуса водія та пасажирів, які придбали білети на рейс Херсон - с. Геройське. Автобус було відігнано в невідомому напрямі.
Листом від 27.09.2007 року СУШП відмовилося від продовження договірних відносин із приватним підприємцем ОСОБА_3 у зв’язку з вищезазначеним фактом /а.с.14/.
Після встановлення державним виконавцем місця знаходження автобуса на майданчику за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1, ХОСП «Трансервіс» за актом від 08.02.2008 року автобус в неробочому стані, ключі, техпаспорт, номера передано представнику позивачки за довіреністю ОСОБА_6 /а.с. 11/.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання факту незаконного вилучення у неї працівниками відповідача належного їй автобусу 31.08.2007 року, суд виходив з того, що згідно ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» право вилучати майно у боржника надається лише державному виконавцю, тому аналогічні дії кредитора, у даному випадку АКІБ «УкрСиббанк», є незаконними.
Відмову позивачці у відшкодуванні вартості відновлювального ремонту в сумі 10 371,80 грн. суд мотивував відсутністю відповідних доказів.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, вказаними вище, та показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ґрунтуються на вимогах закону.
Рішення суду у вказаній частині відповідає нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність протиправного вилучення автобусу працівниками банку до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені відповідними доказами, а досліджені і оцінені судом докази не спростовані.
Що стосується рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 52 593,40 грн. у вигляді упущеної вигоди (неотриманої позивачкою зарплати за наказом від 01.07.2007 року) /а.с. 12/ та моральної шкоди в сумі 5 000 грн., то колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи вказані позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив з доведеності факту заподіяння такої шкоди протиправними діями відповідача по вилученню автобусу.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки він не відповідає обставинам справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведено.
Так, за актом опису і арешту від 18.10.2006 року автобус передано позивачці на відповідальне зберігання без обмеження права користування ним /а.с. 25/.
Право розпорядження автобусом з боку ОСОБА_3 цим актом не передбачено.
Проте, особа, якій автобус не було передано на зберігання, а саме: приватний підприємець ОСОБА_3, який є суб’єктом господарських відносин, відмінним від фізичної особи ОСОБА_5, здійснила розпорядження описаним і арештованим автобусом шляхом укладення договору оренди з СУШП від 01.07.2007 року /а.с. 13/.
Фактично позивачкою було вчинено приховування арештованого майна, про що свідчить лист ВДВС про оголошення його в розшук /а.с. 23/.
Відповідно, наказ від 01.07.2007 року приватного підприємця ОСОБА_3 про встановлення директору ОСОБА_3 зарплати у процентному відношенні до отриманого від експлуатації автобусу доходу не має юридичного значення /а.с. 12/. Крім того, позивачкою не доведено, що приватний підприємець ОСОБА_3 має посадову особу - директора.
Оскільки фактично позивачка обґрунтовує позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди своїми неправомірними діями, то її позовні вимоги в цій частині є незаконними, необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Доказів заподіяння моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача по вилученню автобусу позивачка не надала, навіть не послалася на них в позовній заяві, тому ці вимоги також задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене рішення суду в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні цих вимог відмовити.
Оскільки цим рішенням апеляційного суду відмовлено в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, то в силу ч.5 ст. 28 ЦПК України судові витрати, стягнуті з АКІБ «УкрСиббанк» на користь позивачки, підлягають зменшенню з суми 709,65 грн, до 38 грн. 50 коп.
Керуючись ст. ст. 303,316, п.2 ч. 1 ст. 307, п.п. 2,3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 02 квітня 2009 року скасувати в частині стягнення з АКІБ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 52 593,40 грн. та моральної шкоди в сумі 5 000 грн., відмовивши ОСОБА_3 у задоволенні цих вимог.
Це ж рішення суду змінити в частині стягнення з АКІБ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_3 судових витрат, зменшивши суму 709,65 грн. до 38,50 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.