АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4259 Головуючий 1 інстанції - Кутіщева Л.П.
Категорія Доповідач - Темнікова В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2008 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Луганської області в складі:
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
при секретарі -Плахотнюк К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Георгіївської селищної ради, Лутугинської районної державної адміністрації, Лутугинського районного відділу земельних ресурсів про визнання права власності на земельну частку несільськогосподарських угідь та виділення її в натурі, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2008 року було відмовлено в задоволенні зазначених позовних вимог через їх необґрунтованість.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і постановити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду і постановити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог та дав пояснення, аналогічні відомостям, викладеним в скарзі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності, всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивачки.
Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що батько позивачки - ОСОБА_2 був за життя членом радгоспу ім.. Щорса, який згодом був реорганізований в КСП ім.. Щорса, а 29 лютого 2000р. КСП ім.. Щорса було реорганізовано у СТОВ "Хлібороб". Рішенням господарського суду Луганської області від 17.05.2006р. СТОВ "Хлібороб" було визнане банкрутом, а 29.05.2006р. припинена його державна реєстрація. Свого часу ОСОБА_2 був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додавався до Державного акту на землю КСП ім.. Щорса . Рішенням судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 12.05.2008р. в порядку успадкування визнано право власності позивачки на земельну частку (пай) після смерті матері ОСОБА_3, яка успадкувала її після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 Також судом було встановлено, що, як убачається із Державного акту на право колективної власності на землю від 05.03.1996р. у колективну власність членам КСП ім.. Щорса було передано 5512,4 га землі, із яких 521.7 га становлять землі загального користування, які на долі не розподілялися. Відповідно до ст.5 ЗК України в редакції 1992р. землі загального користування ( внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші ґрунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) КСП, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів. Тому рішенням Георгіївської селищної ради лід 29.11.2001р. в зв'язку з реформуванням КСП ім.. Щорса землі загального користування колишнього КСП ім.. Щорса були переведені до земель державного запасу. Із статуту СТОВ "Хлібороб", зареєстрованого 29.02.2000р. убачається, що товариство для здійснення своєї діяльності використовує землі, які складаються із земельних паїв учасників, а також орендованих земель юридичних та інших фізичних осіб. Тому суд дійшов висновку про те, що землі загального користування колишнього КСП ім.. Щорса СТОВ "Хлібороб" не передавалися. Вони були передані у власність держави. Норми ж ст. 30 ЗК України в редакції 2001р. не застосовуються до правовідносин, які виникли до 01.01.2002р.
Вказані обставини та висновки суду 1 інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінку тому, що під час реорганізації КСП "Щорса" саме до СТОВ "Хлібороб" - як правонаступника перейшли всі права та обов'язки колишнього господарства, в тому числі і обов'язки щодо проведення паювання колишнього КСП, а також визначення долі земель колективної власності, не заслуговують на увагу, так як вони не тільки не підтверджені достатньою кількістю безспірних доказів, а й спростовуються раніше вказаними обставинами, які свідчать про те, що СТОВ "Хлібороб" фактично стало правонаступником колишнього КСП тільки стосовно земель, які складаються із земельних паїв учасників КСП, які стали учасниками цього товариства. При цьому їх кількість складає тільки 9 осіб із 565 членів колишнього КСП. Більш того, після реорганізації КСП "Щорса" було створено ще ряд інших сільськогосподарських товариств, таких як "Фортуна", "Успіх", Малійова, а у 30 осіб землі знаходяться в особовому користуванні. Ніяких доказів тому, що з колективними власниками, що не є учасниками СТОВ "Хлібороб", проводяться відповідні розрахунки та розподіл майна до складу якого входили і землі колективної власності позивачкою суду надано не було. Не було надано суду також ніяких доказів тому, що будь - кому із колишніх членів КСП ім.. Щорса були виділені частки (пай) із земель несільськогосподарського призначення КСП ім.. Щорса. Зазначені обставини свідчать також про те, що не має ніяких правових підстав для застосування ст. 30 ЗК України в новій редакції після банкрутства СТОВ "Хлібороб" стосовно земель несільськогосподарського призначення колишнього КСП ім.. Щорса. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив того, чи відбувалися взагалі загальні збори колишніх членів КСП "Щорса" з приводу розподілу несільськогосподарських земель, які особи брали у них участь, чи дані особи власниками земель несільськогосподарського призначення на підставі державного акту на землю від 05.03.1996р., не заслуговують на увагу , так як фактично позивачкою не оспорюється те, що землі загального користування, тобто землі несільськогосподарського призначення, не були включені в землі, які підлягають розпаюванню на час, коли проводилося розпаювання земель КСП ім.. Щорса в 1996р. і дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Тобто на час розпаювання земель батько позивачки не набув автоматично разом з правом на частку ( пай) земель сільськогосподарського призначення також права і на частку( пай) земель несільськогосподарського призначення. Незгода ж позивачки з рішенням Георгіївської селищної ради від 29.11.2001р., яким було передані землі загального користування КСП "Щорса" до земель державного запасу, як і правомірність прийняття такого рішення не є предметом розгляду по даній справі, так як позовних вимог у встановленому законом порядку про оскарження цього рішення чи не прийняття відповідного рішення з цього приводу колишніми членами КСП "Щорса" заявлено в межах даної справи не було, а суд відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи тільки в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Ствердження позивачки в апеляційній скарзі про те, що рішення апеляційного суду Луганської області від 12.05.2008р. про встановлення факту права власності позивачки на земельну частку (пай) є автоматичною підставою для визнання права її власності і на частку несільськогосподарських угідь, оскільки несільськогосподарські угіддя є складовою частиною сільськогосподарських земель є безпідставними і фактично являються її суб'єктивним тлумаченням як обставин по справі, так і нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду і не є як в цілому, так і кожен окремо, підставою для скасування рішення. При цьому апеляційним судом враховується те, що суд досліджує і при прийнятті рішення оцінює перш за все належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, при цьому жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, що і було зроблено судом в межах наданої йому компетенції. Згідно ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого в даному випадку не сталося.
Висновки позивачки в апеляційній скарзі про не прийняття судом до уваги цілої низки нормативних актів, які регулюють спірна правовідносини є її суб'єктивним тлумаченням дій суду при прийнятті рішення по справі.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в межах заявлених позовних вимог не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2008 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення в касаційному порядку .