Єдиний унікальний номер 234/4552/18 Номер провадження 22-ц/804/138/19

Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.

Суддя доповідач Тимченко О.О.

Категорія 48

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Азевича В.Б., Папоян В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ситника Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 234/4552/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особи - відділ опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року (суддя Демидова В.К.), ухваленого в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 2010 року по 27 липня 2017 року, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З листопада 2016 року взаємовідносини між ними біли припинені, відповідачка з дітьми стала проживати окремо. 18 липня 2017 року він звернувся до органу опіки та піклування щодо визначення способу участі у вихованні дітей. Проте, орган опіки та піклування не зміг ухвалити рішення у зв'язку з тим, що відповідачка не надала дозволу для спілкування дітей с психологом. 18 грудня 2017 року він знову подав заяву до Служби у справах дітей Краматорської міської ради. 17 січня 2018 року рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради були визначені способи участі у вихованні дітей: - у період першого місяця спілкування після прийняття рішення шляхом відвідування з дітьми місць дитячих розваг та відпочину в присутності метрі, з другого місяця після прийняття рішення за місцем проживання батька, урахуванням побажання дітей та стану їх здоров'я. Наданий часовий проміжок - щотижнево у вівторок та четвер з 16-00 до 18-00 години, з другого місяця щотижнево у четвер та вівторок з 16-00 до 20-00 години , та у неділю з 10-00 до 18-00 години. Рішенням було зобов'язано відповідачку забезпечити необмежене спілкування батька з дітьми засобами телефонного, електронного та інших засобів зв'язку.

Але після прийняття вказаного рішення, відповідачка жодним чином не намагалась виконувати рішення органу опіки та піклування. Він по вказаних днях намагався додзвонитися відповідачці, залишав письмові попередження на її номер телефонного зв'язку. Згодом вияснилося, що позивачка перевезла дітей на інше місце проживання та зараз діти мешкають в квартирі батьків її співмешканця. Він впевнений, що відповідачка навмисно обмежила право батька на спілкування з дітьми та систематично впливає на думку дітей щодо рідного батька, таким чином намагається незаконно передати батьківство сторонній особі, котра не має ніякого відношення до сина та дочки. Усі спроби налагодити нормальне спілкування між ним та дітьми були марними. Факт небажання поновлювати спілкування між дітьми та ним підтверджується висновками Служби по справах дітей.

Просив суд зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановити йому участь у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в наступні способи участі та з такою періодичністю:

- по узгодженню з відповідачкою та без її присутності кожної середи та п'ятниці з 14-00 години по 18-00 годину, з урахуванням часу сну та інших потреб дітей;

- один раз у два тижні з 18-00 години суботи до 20 години неділі з правом нічлігу,

- під час шкільних канікул у другій половині канікул восени, взимку, весною, влітку - по кожних непарних тижнях та протягом одного місяця по узгодженню з відповідачкою для відпочинку та оздоровлення дітей разом з батьком.

Вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідачки надати дітей для роботи з психологами з метою психологічного супроводження відновлення спілкування його з дітьми.

Стягнути з відповідачки на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішенням Краматорського міського суду від 03 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми, третя особа - відділ опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради, задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено ОСОБА_1 участь у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в наступні способи участі та з такою періодичністю: по узгодженню з ОСОБА_2 та без її присутності кожної середи та п'ятниці з 14-00 години по 18-00 годину, з урахуванням часу сну та інших потреб дітей; один раз у два тижні з 18-00 години суботи до 20 години неділі з правом нічлігу, починаючи з 01 грудня 2018 року: під час шкільних канікул у другій половині канікул восени, взимку, весною, влітку - по кожних непарних тижнях та протягом одного місяця по узгодженню з ОСОБА_2 для відпочинку та оздоровлення дітей разом з батьком. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп. В іншій частині позовних вимог , відмовлено.

З зазначеним рішення рішенням суду не погодилась відповідачка, подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про часткове скасування рішення суду та ухвалення нового про визначення графику спілкування позивача з дітьми в її присутності, а також зменшити суду відшкодування витрат на правову допомогу до 1000 гривен, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував всі обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Встановлений судом графік спілкувань відповідача з дітьми, є не відповідає ні інтересам дитини, ні її інтересам, оскільки позивач агресивно налаштований проти неї та дітей, відповідач постійно питається налаштувати дітей проти неї, чим наносить їм психологічні травми. Також вважає, що судом безпідставно з неї стягнуто 4000 гривен на правову допомогу, оскільки позовні вимоги було задоволено частково, вважає, що дана сума повинна бути зменшена на 1000 гривен.

Представники позивача в судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити.

Відповідачка в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 153)

Представник третьої особи - відділ опіки та піклування виконавчого комітету Краматорської міської ради, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.155)

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між батьками існує спір, щодо участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Позивач, будучи батьком дітей прагне спілкування із ними, оскільки участь у вихованні та розвитку дітей є його правом та обов'язком. Реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини. Враховуючи, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дітей, батько дітей має бажання приймати участь у їх вихованні, а спілкування між позивачем та дітьми не перешкоджає їх нормальному розвитку, враховуючи інтереси дітей, їх вік, стан здоров'я позивача та характеризуючи його матеріали, суд приходить до висновку про встановлення графіку зустрічей, який не порушує режиму дня та навчання, не відриває від нормального, звичайного для дітей середовища та не заважає їх нормальному існуванню.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 2010 року, який розірваний рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 липня 2017 року.

Від цього шлюбу сторони мають двох дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно висновку органу опіки та піклування Краматорської міської ради № 01-49/5632 від 27 вересня 2018 року, орган опіки та піклування Краматорської міської ради, ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з малолітніми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вислухавши пояснення сторін, розглянувши 06 вересня 2018 року на комісії із захисту прав дитини питання щодо доцільності підготовки відповідного висновку до суду, встановив наступне.

З 25 серпня 2010 року по 27 липня 2017 року ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Фактично з листопада 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали проживати окремо, малолітні: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, залишились проживати разом з матір'ю, ОСОБА_2.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27.07.2017 шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, було розірвано.

Рішенням виконкому Краматорської міської ради від 17.01.2018 року № 48 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, було визначено спосіб участі у вихованні дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період першого місяця спілкування після прийняття рішення шляхом відвідування з дітьми місць дитячих розваг та відпочинку; з другого місяця після прийняття рішення - шляхом відвідування з дітьми місць дитячих розваг та відпочинку, за місцем проживання батька; у присутності матері, ОСОБА_2, з урахуванням бажання та стану здоров'я дітей. Часовий проміжок для участі у вихованні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкування з ними: у період першого місяця спілкування після прийняття рішення - щотижнево у вівторок та четвер з 16.00 до 18.00; з другого місяця після прийняття рішення - щотижнево у вівторок та четвер з 16.00 до 20.00, та у неділю з 10.00 до 18.00.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України)дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною другою статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).

Частинами другою, третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку вірного, що між сторонами існує спір з приводу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ним і встановив певний спосіб його участь, шляхом усунення перешкод з боку матері дитини, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

На підставі вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам статті 265 ЦПК України.

Згідно статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про неналежну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмову в задоволені позовних вимог, або зміну рішення суду, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, відповідачем не надано.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права при вирішення спору в частині усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Проте заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про невірний розподіл судових витрат.

Вимогами частини 1, статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За правилами частини першої, статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, позивачем надано квитанції до прибуткового касового ордера № 03/18 від 04.04.2018 року та договір про надання правової допомоги від 03.04.2018 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а. с.7а-8).

Проте квитанція до прибутково касового ордеру № 03/18 від 03.04.3018 року не містить жодних даний по якій саме справі ОСОБА_7 за договором від 03.04.2018 року було сплачено 4 000 гривен. Крім того, сам договір від 03.04.2018 року не містить жодного посилання на надана правової допомоги, саме по даній цивільній справі. Також позивачем не надана, ні суду першої інстанці,ї ні суду апеляційної інстанції детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Крім того, доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від ОСОБА_7, у Книзі обліку доходів та витрат, затвердженій наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218, позивач суду не надавав.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, потребує доказуванню. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну допомогу у розмірі 4 000 гривен.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Враховуючи вимоги Закону щодо покладення на сторони судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в сумі 469 грн. 86 коп. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а рішення суду в частині судового збору змінити.

Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 03 жовтня 2018 року в частині стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 469 (чотириста шістдесят дев'ять) гривен 86 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: В.Б.Азевич

В.В. Папоян