УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-а-416 Категорія: ст. 286 ч. 2 КК України

Головуючий у 1-ій інстанції: Мосьондз І.А.

Доповідач: . Бєлан Н. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Бєлан Н. О. 

суддів - Бачуріна О.В., Таргоній СВ. 

за участю прокурора Мінакової Г. О.

за участю засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Бевзенко Ю.П., який брав участь у суді першої інстанції, на вирок Печерського районного суду міста Києва від 29 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пристроми, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, мешканця м. Києва, раніше судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.02.2003 року за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч.3, 289 ч.3, 304 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 06.12.2005 року невідбуту частину покарання замінено більш м'яким у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців і 16 днів та звільненого 19.04.2006 року згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 12.04.2006 року від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 1 місяць і 8 днів, -

засуджено:

- за ст. 286 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

- На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_1 покладено обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтися в ці органи для реєстрації, а також повідомляти про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн..

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що керуючи автомобілем «БМВ-520» (д.н.з. НОМЕР_1) по Набережному шосе в м. Києві зі сторони Поштової площі в напрямку моста Метро, на порушення вимог п. п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, проявивши неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або безпеки іншим учасникам дорожнього руху, здійснив зміну напрямку руху у крайню ліву смугу, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем «Деу Ланос» (д.н.з НОМЕР_2), внаслідок чого пасажир цього автомобіля ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляції прокурор порушив питання про скасування вироку у частині покарання через м'якість призначеного розміру. На переконання апелянта, судом недостатньо ураховані дані про особу засудженого, який раніше судимий, та ступінь тяжкості вчиненого злочину, у зв'язку з чим просить постановити вирок апеляційного суду, яким визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, за умови виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, пояснення засудженого про щире його каяття у вчиненні злочину та залишення вироку без змін, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, не перевіряється, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, за згодою сторін, які обставини справи не оспорювали, відповідно до ст.299 КПК України дослідження доказів обмежено допитом підсудного, якій підтвердив обґрунтованість пред'явленого йому обвинувачення та визнав порушення ним зазначених правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожня аварія з тяжкими наслідками.

Порушень кримінально-процесуального закону при встановлені такого порядку розгляду справи судовою колегією не встановлено.

Кваліфікація дій засудженого за ст.286 ч.2 КК України визначена правильно.

Що стосується доводів апеляції про несправедливість розміру призначеного виду покарання внаслідок м'якості, то вони не заслуговують на увагу.

За змістом вироку винному призначено покарання у виді позбавлення волі, розмір якого визначений у межах санкції частини другої ст.286 КК України. При цьому на виконання вимог ст.65 КК України судом першої інстанції ураховано, що той вчинив тяжкий злочин з необережності, але щиро кається, добровільно відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, що визнано обставинами, які пом'якшують покарання. При цьому таких обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено, не наведені вони й в апеляції.

Крім того, правильним є висновок суду щодо можливості звільнення засудженого від відбування покарання, що також не оспорюється і в апеляції, оскільки він позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, ні в чому ганебному помічений не був. За поясненнями представника потерпілого у судовому засіданні, засуджений може бути виправлений без ізоляції від суспільства, тому просив не позбавляти його волі.

Та таких обставин, судова колегія не вбачає підстав визнавати розмір призначеного виду покарання таким, що є несправедливим.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора Бевзенко Ю.П. залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 грудня 2008 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.