№11а-384-/09

УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2009 року колегія суддів судової палати у

кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого - судді - Бєлан Н.О.

суддів - Бовтрук В.М., Юденко Т.М.

за участю прокурора - Тертичного О А. засуджених - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 19 листопада 2008 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, громадянин України, українець, освіта середня-спеціальна, одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, інвалід третьої групи, не працюючий, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1, раніше судимий вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2001 року за ст. 185 ч.3, 187 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Згідно постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 березня 2004 року звільнений умовно-достроково на не відбутий строк покарання 1 рік 27 днів,

засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна, не працюючий, не одружений, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_2, не судимий,

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, 16 січня 2008 року приблизно в 18 годині 40 хвилин, ОСОБА_2 разом зі своїм знайомим ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та проходячи біля будинку № 60/8 по вул.. Зодчих в м.Києві, побачили раніше незнайомих їм неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 відкрито викрасти майно вказаних неповнолітніх, на що останній погодився та тим самим вступив з ОСОБА_1 в попередню злочинну змову. Реалізуючи свій намір, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підійшли до вищевказаних неповнолітніх осіб та, представившись працівниками міліції, вимагали від них віддати їм всі речі, які є при них. Неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, злякавшись, виклали зі своїх кишень на лавку, що знаходилася поруч, мобільні телефони та гроші. В цей час ОСОБА_2 і ОСОБА_1, діючи узгоджено, з метою обернення майна неповнолітніх на свою користь та особистого збагачення, відкрито викрали чуже майно у неповнолітніх ОСОБА_4 на загальну суму 735 грн. та у ОСОБА_3 на загальну суму 1166 грн., яке належить їхнім матерям -громадянкам ОСОБА_6 та ОСОБА_5, завдавши їм матеріальну шкоду.

Після того, як ОСОБА_3 попросив ОСОБА_2 і ОСОБА_1 пред»явити їм службові посвідчення, ОСОБА_2 з метою утримати викрадене майно, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров»я потерпілого в момент заподіяння, долонею руки наніс удар в обличчя ОСОБА_3, заподіявши останньому фізичний біль. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відкрито викравши у неповнолітніх їх майно, з місця вчинення злочину втекли.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначивши йому покарання не пов»язане з позбавленням волі.

При цьому апелянт посилається на те, що суд 1-ї інстанції, призначаючи йому покарання, не в повній мірі врахував характер скоєного злочину, ступінь суспільної небезпеки. Просить апеляційну інстанцію врахувати , що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, має сім»ю, малолітню дитину.

В запереченні на апеляцію засудженого прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Вирок суду щодо засудженого ОСОБА_1 не оскаржений. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, засудженого ОСОБА_1, який покладався на розсуд суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених в обвинуваченні і у вироку, кваліфікація його злочинних дій ним у суді 1-ї інстанції не оспорювались, тому колегія суддів докази щодо цього не досліджує згідно з вимогами ч.1 ст.365 КПК України.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_2 реальної міри покарання, суд не врахував вимоги ст.375 КПК України, згідно яких при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв»язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання.

Як вбачається з ухвали Апеляційного суду м.Києва від 20.08.2008 року, вирок Святошинського районного суду м.Києва від 23.05.2008 року щодо ОСОБА_2 за вчинення цього ж злочину був скасований у зв»язку з неповнотою судового слідства та істотними порушеннями вимог КПК України, в тому числі і порушення права на захист.

При цьому слід відмітити, що прокурором в судовому засіданні підтримувались зміни до апеляції, в яких порушувалось питання про скасування вироку не у зв»язку з м»якістю призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання, а через неповноту судового слідства і порушення вимог кримінально-процесуального закону.

З цими твердженнями погодилась і судова колегія при розгляді справи апеляційною інстанцією, а тому скасувала вирок суду 1-ї інстанції з зазначених вище підстав, з направленням справи на новий судовий розгляд.

За таких обставин, призначення засудженому судом 1-ї інстанції при новому розгляді справи реальної міри покарання, не можна визнати правильним.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, стан здоров»я засудженого, а також його сімейний стан, а саме , що на його утриманні знаходиться малолітня дитина та дружина, яка не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, колегія суддів вважає можливим його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, з застосуванням до нього ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2008 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Застосувати до засудженого ОСОБА_2 ст. 75 КК України , звільнивши його від відбування призначеного судом першої інстанції покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов»язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; періодично з»являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи. 

В решті цей вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін.