ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р. Справа № 921/1061/15-г/6

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Матущак О.І., Мирутенко О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - Памазанська С.І.

від відповідача (скаржника) - Буковецький С.М., Муж В.В.

від третьої особи-1 - не з'явився

від третьої особи-2 - Муж В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буковецького Сергія Михайловича, б/н від 07 травня 2018 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року (підписане 19.04.2018 року), головуючий суддя Шумський І.П., судді: Бурда Н.М., Руденко О.В.

у справі №921/1061/15-г/6

за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства, м. Теребовля, Тернопільська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Буковецького Сергія Михайловича, м. Теребовля, Тернопільська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Підприємство споживчої кооперації «Кооператор», м. Теребовля, Тернопільська область

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Теребовлянська міська рада, м. Теребовля, Тернопільська область

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом звільнення торгівельного місця із демонтажем торгівельного кіоску

в с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року Теребовлянське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом (з урахуванням змін) до Фізичної особи-підприємця Буковецького Сергія Михайловича про усунення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває у постійному користуванні Теребовлянського РайСТ згідно з державним актом на право постійного користування землею від 12.02.2001 року серії НОМЕР_1, шляхом звільнення торгівельного місця НОМЕР_2 площею 12 кв. м із демонтажем самочинно встановленого відповідачем торговельного кіоску на підставі статей 15, 16, 152 Земельного кодексу України. Позов обґрунтовано тим, що відповідач незаконно та за відсутності на те правових підстав розмістив тимчасову споруду на земельній ділянці позивача, який є її належним землекористувачем.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року у справі №921/1061/15-г/6 позов задоволено. Суд вирішив усунути перешкоди у користуванні Теребовлянським РайСТ земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення (демонтажу) самочинно встановленого ФОП Буковецьким С.М. торговельного кіоску площею 12 кв. м, на зазначеній ділянці.

Рішення суду мотивоване безпідставністю встановлення відповідачем торговельного кіоску на земельній ділянці позивача, який є належним землекористувачем.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 липня 2018 року рішення Господарського суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ФОП Буковецького С.М. - без задоволення.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 вересня 2018 року у справі №921/1061/15-г/6 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 липня 2018 року у цій справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - відповідача, не забезпечив відповідачеві можливості реалізувати надані йому законом права, оскільки розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим, окрім іншого, порушив і вимоги статті 6 Конвенції про доступ до правосуддя. Суд касаційної інстанції у постанові зазначив, що ухвали апеляційний суд надсилав відповідачу на адресу - АДРЕСА_3, в той час як місце проживання відповідача - ФОП Буковецького С.М. - АДРЕСА_1 (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

22 жовтня 2018 року справа №921/1061/15-г/6 надійшла до Західного апеляційного господарського суду.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.

Згідно з ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов'язані зі здійсненням таким судом повноважень, судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

В газеті «Голос України» №185 (6940) від 03 жовтня 2018 року опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду з 03 жовтня 2018 року.

Судді Львівського апеляційного господарського суду переведені до Західного апеляційного господарського суду Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №295/2018.

Відповідно до частин 5, 7 ст.31 ГПК України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Як зазначалось вище, справа №921/1061/15-г/6 надійшла до Західного апеляційного господарського суду з Верховного Суду - 22 жовтня 2018 року.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 жовтня 2018 року справу №921/1061/15-г/6 розподілено колегії суддів у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Матущак О.І. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року справу №921/1061/15-г/6 прийняти до провадження вказаною вище колегією суддів Західного апеляційного господарського суду та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Відтак, Західний апеляційний господарський суд переглядає справу №921/1061/15-г/6 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Буковецького Сергія Михайловича (б/н від 07 травня 2018 року) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що останній не перебував та не перебуває у договірних відносинах з позивачем, відтак, не міг орендувати торгівельні місця, що належать позивачу, оскільки, останнім в користування ПСП «Кооператор» вони не передавались. Поряд з цим, апелянт зазначає, що в матеріалах справи наявна копія паспорта прив'язки тимчасової споруди ФОП Буковецького С.М. по АДРЕСА_2, який засвідчує право на законне розміщення належної йому споруди на території Теребовлянської міської ради. Крім цього, скаржник не погоджується із доводами суду першої інстанції щодо обов'язку особи, яка хоче розмістити об'єкт торгівлі повинна узгодити розміщення тимчасової споруди із власником земельної ділянки, оскільки на думку апелянта, ним узгоджено розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_2 із власником земельної ділянки - Теребовлянською міською радою, що підтверджується отриманим паспортом прив'язки.

Крім цього, 22 листопада 2018 року до суду апеляційної інстанції апелянт подав заяву про приєднання до матеріалів справи доказів та клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Щодо заяви скаржника про приєднання до матеріалів справи доказів, колегія суддів, розглянувши таку заяву, вирішила відмовити в її задоволенні, з огляду на те, що документи, які апелянт просить долучити до матеріалів справи, датовані після прийняття рішення у цій справі (12 квітня 2018 року), такі документи підтверджують обставини, на які скаржник не посилається у апеляційній скарзі, зокрема те, що торгівельний кіоск на АДРЕСА_2 належить його дружині - ОСОБА_9, як фізичній особі-підприємцю, що зокрема, підтверджується актом від 13 листопада 2018 року, складеним за результатами роботи комісії депутатів Теребовлянської міської ради, який апелянт і просить долучити до матеріалів справи. Подані апелянтом документи на підтвердження розміщення по АДРЕСА_2 торгівельного кіоску ОСОБА_9 (дружини відповідача), не спростовує факту розміщення спірного торгівельного кіоску за вказаною адресою і самим відповідачем - ФОП Буковецьким С.М.

Щодо клопотання про призначення судової експертизи, колегія суддів зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції неодноразово призначалась експертиза у цій справі, однак, така проведена не була, у зв'язку з тим, що сторонами не було подано додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а саме: каталогу координат поворотних точок меж земельної ділянки, що належить на праві постійного користування Теребовлянському райСТ згідно державного акту на право постійного користування. Як повідомили представники обох сторін в судовому засіданні 15 січня 2019 року в них відсутні витребувані експертом матеріали. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що призначення експертизи у цій справі не буде мати наслідком її виконання, а призведе до затягування розгляду спору, зважаючи на подання позову ще у жовтня 2015 року. Беручи до уваги наведені обставини, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання скаржника про призначення у справі судової експертизи.

У відзивах на апеляційну скаргу (вих.№2/53 від 18 червня 2018 року та вих.№2/100 від 07 листопада 2018 року) позивач зазначає, що його право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 підтверджується державним актом, який є чинним. При цьому, наголошує, що судом правильно встановлено факт перебування в оренді відповідача торговельного місця площею 12 кв. м на території ринку по АДРЕСА_2 на підставі договору оренди торговельного місця НОМЕР_2 від 01 вересня 2013 року, укладеного з ПСК «Кооператор» Теребовлянського райСТ, орендні відносини на підставі якого припинились 01 липня 2015 року, однак, відповідачем не звільнено торгівельне місце та встановлено торгівельний кіоск.

У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№2/100 від 07 листопада 2018 року) позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи документів: актів обстеження та перевірки. Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні, з тих підстав, що такі документи виникли після прийняття рішення у цій справі, оскільки датовані 09 жовтня 2018 року, при цьому, апеляційний суд переглядає справу та перевіряє правильність прийняття рішення місцевим господарським судом на момент прийняття останнього. Враховуючи наведене, такі документи не можуть братись судом до уваги під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідач та його представник, який також є представником третьої особи-2, в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року у справі №921/1061/15-г/6 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду від 11 грудня 2018 року, що знаходиться у матеріалах справи.

Оскільки явка представника третьої особи-1 не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Теребовлянської міської Ради народних депутатів №224 від 08 грудня 2000 року Теребовлянському районному споживчому товариству видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.

Відповідно до вказаного акту в позивача у постійному користуванні знаходиться земельна ділянка, площею 0,6956 га в межах згідно з планом землекористування для обслуговування приміщень ринку та його функціонування. Згідно з Планом зовнішніх меж надана позивачу земельна ділянка знаходиться на території ринку по АДРЕСА_2.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний №34812292 від 12.03.2015 року) Теребовлянське РайСТ є власником цілісного майнового комплексу: А- адміністративний будинок з додатковим приміщенням площею 523 кв. м, В - павільйон по торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами, площею 54,6 кв. м, Б - павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4 кв. м, Д - павільйон по торгівлі м'ясопродуктами з добудовою готелю та лабораторії, площею 670,6 кв. м (реєстраційний номер об'єкта 73755961250) за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на цілісний майновий комплекс зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 червня 2013 року.

Зазначене вище також підтверджується Інформаційною довідкою №47887056 від 18 листопада 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Згідно з п.1.1 статуту Підприємства споживчої кооперації «Кооператор» Теребовлянського РайСТ, затвердженого постановою правління Теребовлянського РайСТ №46 від 02 грудня 2010 року, Підприємство споживчої кооперації «Кооператор» створено відповідно до постанови правління Теребовлянського РайСТ №33 від 30 червня 2006 року «Про створення підприємства споживчої кооперації «Кооператор» Теребовлянського РайСТ».

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 статуту ПСК «Кооператор» метою і завданням останнього, серед іншого, є задоволення потреб у послугах, товарах, роботах членів споживчих товариств, суб'єктів господарювання та фізичних осіб, створення необхідних зручностей для купівлі-продажу товарів, сприянні найбільш повному задоволенню потреб суспільства у продукції, послугах ринку; організації і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги; наданні в оренду торгових місць ринку; організації оптової, дрібнооптової, роздрібної та комісійної торгівлі товарами народного споживання і виробничо-технічного призначення продовольчими і непродовольчими товарами, тощо.

Пунктами 5.1, 6.1, 8.4.2 та 8.4.3 статуту ПСК «Кооператор» визначено, що останнє є юридичною особою, має право від свого імені укладати договори та вчиняти інші правочини. Виконавчим органом є директор, який має право діяти без письмових доручень від імені юридичної особи та укладати договори.

Засновником ПСК «Кооператор» є Теребовлянське районне споживче товариство, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17 листопада 2015 року.

Судом також встановлено, що до створення ПСК «Кооператор» подібні функції здійснював Теребовлянський ринок РайСТ, який ліквідовано ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.04.2008 року у справі №8/Б-998 про банкрутство.

Так, 01 вересня 2013 року між Підприємством споживчої кооперації «Кооператор» (в тексті договору - наймодавець) та приватним підприємцем Буковецьким С.М. (в тексті договору - наймач) укладено договір №73 найму (оренди) торговельного місця на території ринку ПСК «Кооператор» Теребовлянського РайСТ, відповідно до умов якого, а саме: п.п.1.1, 1.2, 1.3, наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове платне користування для торгівлі торгівельне місце (об'єкт найму), площею 12 кв. м, яке розташоване на території ринку ПСК «Кооператор» за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п.п.6.1, 6.6 Договору останній діє з 01 вересня 2013 року по 01 серпня 2014 року та у випадку відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

На виконання умов Договору орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду торгове місце площею 12 кв. м в стані, що відповідають умовам договору та його призначенню.

В матеріалах справи знаходиться Схема розміщення торгових рядів, кіосків, павільйонів на території ринку ПСК «Кооператор» Теребовлянського РайСТ. За твердженнями представника ПСК «Кооператор», відповідач займає торговельне місце за НОМЕР_2.

Судом встановлено, що договір був пролонгований до 01 липня 2015 року у відповідності з п.6.6 договору зважаючи на відсутність заперечень орендодавця.

Листом від 03 вересня 2015 року ФОП Буковецький С.М., у відповідь на претензію ПСК «Кооператор» №24 від 17 серпня 2015 року, повідомив останнє про відмову від продовження договірних відносин з ПСК «Кооператор», у зв'язку з відсутністю в останнього правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Довідкою №37 від 15 грудня 2015 року, виданою за підписом директора та головного бухгалтера ПСК «Кооператор» (відповідно до даних реєстратора касових операцій третьої особи-1) підтверджується, що на виконання договору оренди НОМЕР_2 торговельного місця на території ринку по АДРЕСА_2, ФОП Буковецьким С.М. внесено в касу орендну плату в розмірі 3 705 грн. (або по 195 грн. щомісячно) за період з 01 вересня 2013 року по 01 квітня 2015 року.

Разом з цим, у матеріалах справи знаходиться подана відповідачем копія паспорту прив'язки тимчасової споруди торгового призначення ТС-34 на АДРЕСА_2 (реєстраційний №24), виданого ФОП Буковецькому С.М. 29 вересня 2016 року Відділом архітектури та містобудування Теребовлянської міської ради.

Крім того, судом встановлено, що 30 грудня 2014 року між Теребовлянським районним споживчим товариством (в тексті договору - орендодавець) та ПСК «Кооператор» (в тексті договору - орендар) укладено договір №224 оренди об'єкта нерухомості, відповідно до умов якого, а саме: розділу І орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування частину цілісного майнового комплексу, зокрема об'єкти нерухомого майна ринку: будівлю під літерою «Д», частину будівлі під літерою «А» на території цілісного майнового комплексу Ринку по АДРЕСА_2 для організації і надання торговельних послуг населенню, підприємствам, надання в оренду торговельних місць та інше, відповідно до Статуту підприємства.

Згідно з п.4.1 Договору №224 останній діє з 01 січня 2015 року до 01 грудня 2015 року включно.

Поряд з цим, за розпорядженням правління Теребовлянського РайСТ №44 від 07.12.2015 року створено комісію за участю представників РайСТ, старшого державного ревізора інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Теребовлянського відділення Гусятинської ОДПІ, інспектора Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, якою 08 грудня 2015 року проведено перевірку роботи окремих підприємців на ринку Теребовлянського РайСТ по АДРЕСА_2, про що складено відповідний акт від 08 грудня 2015 року, в якому зазначено, що в торговому кіоску НОМЕР_2 здійснює торгівлю підприємець Буковецький С.М.; з 01 жовтня 2015 року ним здійснюється підприємницька діяльність без укладеного із Теребовлянським РайСТ договору оренди торгового місця та сплати орендної плати; в ході перевірки Буковецький С.М. знаходився один за прилавком і особисто розпоряджався товаром.

В січні 2018 року за розпорядженням правління Теребовлянського РайСТ №8 від 18 січня 2018 створено комісію за участю представників РайСТ та ПСК «Кооператор», якою 23 січня 2018 проведено обстеження торгівельного місця НОМЕР_2 на території ринку РайСТ по АДРЕСА_2, про що складено відповідний Акт від 23 січня 2018 року, в якому зазначено, що на торгівельному місці НОМЕР_2 знаходиться кіоск, в якому здійснював торгівлю ФОП Буковецький С.М. особисто та в присутності комісії реалізовував непродовольчі товари покупцям.

Теребовлянське районне споживче товариство звернулося до Господарського суду Тернопільської області з цим позовом (з урахуванням змін) до Фізичної особи-підприємця Буковецького Сергія Михайловича про усунення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває у постійному користуванні Теребовлянського РайСТ згідно з державним актом на право постійного користування землею від 12.02.2001 року серії НОМЕР_1, шляхом звільнення торгівельного місця НОМЕР_2 площею 12 кв. м із демонтажем самочинно встановленого відповідачем торговельного кіоску на підставі статей 15, 16, 152 Земельного кодексу України. Позов обґрунтовано тим, що відповідач без правових підстав користується частиною земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Теребовлянського РайСТ.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні майном - земельною ділянкою по АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що Теребовлянське районне споживче товариство є користувачем земельної ділянки, площею 0,6956 га для обслуговування приміщень ринку та його функціонування (Ринок в АДРЕСА_2) згідно Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 12.02.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.

Відповідно до ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Водночас, вказана норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами у встановлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року (рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі №1-17/2005).

Щодо зазначеного вище державного акту на право постійного користування землею, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області 01 листопада 2016 року у справі №921/377/16-г/17 відмовлено у задоволенні позову Теребовлянської міської ради до Теребовлянського районного споживчого товариства про визнання недійсним акту на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, площею 0,6956 га від 12 лютого 2001 року серії НОМЕР_1. Вказане рішення залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 11 січня 2017 року та Вищого господарського суду України від 26 квітня 2017 року.

Судами при вирішенні справи №921/377/16-г/17 встановлено, що вказаний державний акт видано на підставі рішення Теребовлянської міської ради №224 від 08.12.2000 року та підписано головою Теребовлянської міської ради І.М. Шабатом, його підпис скріплено печаткою Теребовлянської міської ради, також аркуш державного акту із зображенням плану зовнішніх меж земельної ділянки, описом меж підписано ОСОБА_10., котрий як вбачається із наявної у справі технічної документації на земельну ділянку для розміщення ринку та обслуговування його будівель, обіймав посаду начальника Теребовлянського районного відділу земельних ресурсів, що відповідає п. 1.4 та п.2.11 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за №354/3647. З Книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території Теребовлянської районної ради народних депутатів, датованої 1994 роком, вбачається, що за номером 65 зареєстровано державний акт серії НОМЕР_3, котрий виданий 06.06.2001 року МП «Каменяр» на земельну ділянку, площею 0,20 га на підставі рішення Підгайчинецької сільської ради №59 від 18.04.2000 року, однак наведене не є свідченням того, що оспорюваний державний акт РайСТ не видавався Теребовлянською міською радою взагалі, як про це вказує позивач, а лише слугує доказом неналежного виконання відповідною посадовою особою відділу земельних ресурсів службових повноважень щодо своєчасності та достовірності внесення записів до Книги реєстрації актів. Відтак, судами встановлено, що оспорюваний державний акт на право постійного користування землею за формою та змістом відповідає вимогам чинного на час його видачі, законодавства. Крім того, судами встановлено, що розроблена РайСТ технічна документація на земельну ділянку для обслуговування ринку затверджена органом місцевого самоврядування двічі, спочатку 30.09.1997 року рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №244, а пізніше - на пленарному засіданні Теребовлянської міської ради третього скликання на п'ятнадцятій сесії 08.12.2000 року (рішення №224), котрі є чинними на момент розгляду спору і на даний час та за своїм змістом і суттю - подібними, тому підстав для висновку про її (документації) невідповідність чинним нормативно-правовим актам, що регулюють земельні відносини, у суду немає. Судами у вказаній справі зроблено висновки, що з моменту видачі державного акту на право постійного користування землею від 12 лютого 2001 року у РайСТ виникло право постійного користування земельною ділянкою згідно з планом землекористування та в межах, встановлених зазначеним планом землекористування за адресою: АДРЕСА_2 для функціонування ринку. Також в ході розгляду справи №921/377/16-г/17 судами встановлено, що код ЄДРПОУ 01767330 юридичної особи Теребовлянського районного споживчого товариства не змінювався; юридична особа вносила зміни у реєстраційні дані протягом свого існування виключно щодо власної назви та відомостей про керівника, видів економічної діяльності (розширювала), тому твердження Теребовлянської міської ради, що державний акт видавався не РайСТ, а іншій юридичній особі - «Ринок Теребовлянського РайСТ», що припинив свою діяльність внаслідок банкрутства, не відповідають дійсності.

Крім того, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 07 червня 2016 року у справі №921/237/16-г/6 за позовом Теребовлянського районного споживчого товариства до відповідача Теребовлянської міської ради про визнання недійсним рішення Теребовлянської міської ради №230 від 31 березня 2016 року «Про припинення Теребовлянському РайСТ права користування частиною земельної ділянки по АДРЕСА_2» позовні вимоги задоволено повністю та визнано недійсним зазначене рішення міської ради.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року у справі №921/241/16-г/17, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 травня 2017 року визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №53 від 29 березня 2016 року «Про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди», яким надано дозвіл, в т.ч. Буковецькому С.М. на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди в АДРЕСА_2. Судом у вказаній справі встановлено, що до оскаржуваного рішення Теребовлянської міської ради №53 від 11.05.2017 року Буковецьким С.М. долучалась технічна документація із зазначенням місцезнаходження його кіоску (даний кіоск СПД Буковецький С.М. незмінно використовує з моменту, який передував виникненню спірних правовідносин - його пояснення у справі №921/1061/15-г/6, у тому числі в судовому засіданні 12.04.2018). Проаналізувавши матеріали справи (серед іншого і технічну документацію Буковецького С.М.) колегія суддів у справі №921/241/16-г/17 дійшла висновку, що план земельної ділянки ФОП Буковецького С.М. для розміщення і обслуговування вже встановленої тимчасової споруди розроблений в межах ділянки по АДРЕСА_2, яка належить Теребовлянському РайСТ на праві постійного користування згідно з державним актом серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2001 року. Буковецького С.М. залучено до участі у справі №921/241/16-г/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Теребовлянської міської ради.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року у справі №921/681/16-г/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2017 року, позов Теребовлянського районного споживчого товариства до Теребовлянської міської ради задоволено: визнано недійсним рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради №133 від 30 серпня 2016 року «Про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд», в тому числі і Буковецького С.М. з підстав невідповідності його вимогам закону та порушення прав позивача, як землекористувача земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,6956 га. Предметом дослідження у цій справі була і комплексна схема розташування тимчасових споруд по АДРЕСА_2, яка виготовлялась ТОКП «Містобудівельник» за обмірами вже наявних на цій вулиці торгових кіосків, серед яких і належний Буковецькому С.М.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, у наведених вище судових справах встановлено, що позивач є належним користувачем земельної ділянки площею 0,6956 га по АДРЕСА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2001 року. Вказаний акт є чинним, у встановленому законом порядку не скасований, відтак, є належним доказом, що підтверджує право позивача на користування вказаною вище земельною ділянкою.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, якими, відповідно до ст.126 ЗК України, є державні акти, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Про відсутність обов'язкових вимог щодо переоформлення права постійного користування землею зазначалося у п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», відповідно до якого раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013 року).

Поряд з цим, у п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр» (чинний з 01 січня 2013 року) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, і котрі видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

У відповідності до виготовленої позивачем у 2016 році технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та наявного у справі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6103290462017 від 07.03.2017 року вбачається, що позивачем проведено державну реєстрацію права постійного користування землею відповідно до Державного акту серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2001 року в порядку, визначеному ст.ст.125, 126 ЗК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер - НОМЕР_4.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що розміщення торгівельного кіоску відповідача площею 12 кв. м на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, підтверджується судовими рішеннями у справах №921/241/16-г/17, №921/681/16-г/17, які набрали законної сили і в яких Буковецький С.М. приймав участь або стосовно, в т.ч., нього встановлювались певні обставини, а також комісійними актами від 08.12.2015 року та 23.01.2018 року, складеними представниками позивача а також старшого державного ревізора інспектора сектору доходів і зборів з фізичних осіб Теребовлянського відділення Гусятинської ОДПІ, інспектора Теребовлянського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області, третьої особи-1.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази вилучення у Теребовлянського РайСТ земельної ділянки, користувачем якої є позивач на підставі державного акту серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2001 року, право користування такою земельною ділянкою не є припиненим, а відтак, розміщення торгівельного кіоску відповідача на спірній земельній ділянці порушує право позивача на користування нею. Протилежне відповідачем не доведено та матеріали справи таких доказів не містять.

Щодо посилань відповідача на отримання ним паспорту прив'язки тимчасової споруди по АДРЕСА_2 та факт оплати ним комунальних послуг на рахунок КП «Теребовля» за послуги з прибирання території, вивезення ТПВ, проведення благоустрою території, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказані обставини не підтверджують використання відповідачем земельної ділянки під торговим кіоском на законних підставах.

У п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини першої статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки і тягнути за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Факт отримання відповідачем паспорту прив'язки ТС-34 реєстраційний №24 від 29.09.2016 року (після подання позову у цій справі під час розгляду спору в суді першої інстанції) не свідчить про правомірність використання відповідачем земельної ділянки, на якій розміщена така тимчасова споруда, оскільки особа, якій надано дозвільні документи на розміщення об'єкту торгової точки (тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) у будь-якому випадку повинна узгодити розміщення тимчасової споруди з власником земельної ділянки (її користувачем), а тому наявність рішення органу місцевого самоврядування про розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності або паспорта прив'язки тимчасової споруд не надає відповідачу право використовувати спірну земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів (аналогічний висновок викладено Вищим господарським судом України у постанові від 03.02.2016 року у справі №925/1234/15).

Поряд з тим, судом встановлено, що рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення схеми розміщення тимчасової споруди №53 від 29 березня 2016 року та про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд №133 від 30 серпня 2016 року, на підставі яких відповідачем виготовлено паспорт прив'язки ТС, визнано недійсними в судовому порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що між Теребовлянською міською радою та ФОП Буковецьким С.М. укладено договір користування спірною земельною ділянкою з метою встановлення торговельного кіоску, як і доказів укладення договору із землекористувачем земельної ділянки чи отримання згоди відповідного органу (особи) на встановлення торговельного кіоску.

Самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст.1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

Матеріалами справи підтверджується, що Фізичною особою-підприємцем Буковецьким С.М. здійснюється підприємницька діяльність в торгівельному кіоску, що знаходиться на частині земельної ділянки площею 12 кв. м, яка надана у постійне користування Теребовлянському РайСТ по АДРЕСА_2 для обслуговування ринку (акт перевірки від 08.12.2015 року) без правовстановлюючих на те документів.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідач використовує земельну ділянку без відповідних правових підстав, визначених ст.ст.116, 125, 126 ЗК України.

Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про те, що оскільки між відповідачем та ПСК «Кооператор» існували орендні правовідносини, які припинились, відтак, вимагати повернення орендованого торговельного місця мав право саме орендодавець - ПСК «Кооператор», а не позивач - Теребовлянське районне споживче товариство. Колегія суддів звертає увагу, що саме Теребовлянське районне споживче товариство є належним землекористувачем спірної ділянки, що підтверджується доказами, які знаходяться у матеріалах справи, відтак, останнє вправі вимагати усунення перешкод у користуванні такою земельною ділянкою, більше того, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням наступних змін) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою як землекористувач, а не про повернення об'єкта оренди - торгівельного місця на ринку за договором оренди НОМЕР_2 від 01 вересня 2013 року. При цьому, колегією суддів враховано, що засновником ПСК «Кооператор» є Теребовлянське районне споживче товариство, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17 листопада 2015 року, а об'єкт оренди за договором оренди НОМЕР_2 від 01 вересня 2013 року - торгівельне місце знаходиться на земельній ділянці, постійним користувачем якої є Теребовлянське районне споживче товариство.

В матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких договірних відносини між сторонами у справі щодо користування земельною ділянкою, площею 12 кв. м, на якій розташовано торговельний кіоск відповідача. Також відсутнє і рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) відповідачу відповідної земельної ділянки.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог Теребовлянського районного споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця Буковецького Сергія Михайловича про усунення перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває у постійному користуванні Теребовлянського РайСТ згідно з державним актом на право постійного користування землею від 12.02.2001 року серії НОМЕР_1, шляхом знесення (демонтажу) відповідачем самочинно встановленого на вказаній земельній ділянці торгівельного кіоску площею 12 кв. м.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Щодо судового збору за подання касаційної скарги, то у відповідності до ст.129 ГПК України такий судовий збір покладається на особу, що звернулась з касаційною скаргою, оскільки за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції про задоволення позову - без змін.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12 квітня 2018 року у справі №921/1061/15-г/6 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буковецького Сергія Михайловича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №921/1061/15-г/6 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повну постанову складено 21 січня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Мирутенко О.Л.