Справа № 440/1233/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.

Провадження № 22-ц/811/59/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представників третіх осіб: ПАТ «Державний ощадний банк України» - Шандарівського Т.Г., ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 на рішення Буського районного суду Львівської області в складі судді Шендрікової Г.О. від 07 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, треті особи Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Реєстраційна служба Буського районного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Буського районного суду Львівської області в складі судді Шендрікової Г.О. від 07 березня 2018 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсними електронні торги, проведені 20.08.2015 року державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з реалізації арештованого майна, реєстраційний номер лота № 87157, а саме: корівник-відгодівельник загальною площею 1841,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_6.

Рішення суду оскаржили ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою в позові відмовити. Вважають рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Зазначають, що електронні торги від 20.08.2015 року проведені організатором ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з дотриманням правил проведення торгів, визначених Законом України «Про іпотеку» та Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року №656/5. Зокрема, зазначають, що інформація про проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікована в двох місцевих друкованих засобах масової інформації: в газеті «Львівська пошта» -№83 (1694) та газеті «Львівська газета» - №29 (834), ОСОБА_6 згідно листа вих. №18041/01-00 від 27.07.2015 року повідомлено про дату, час і місце проведення електронних торгів та стартову ціну реалізації майна, також інформація про електронні торги була опублікована на сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Посилаються на Постанову Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі №6-116цс12 та зазначають, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину, а тому розглядаючи дану справу суд повинен був надати правову оцінку змісту правочину (протоколу №110395 проведення електронних торгів) щодо відповідності його місту вимогам ст. 203 ЦК України. Зазначають, що тільки порушення встановлених законодавством правил проведення прилюдних торгів може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними і підтвердженням цього є те, що «Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів» містить відповідні розділи: ІІІ розділ називається «Підготовка до проведення електронних торгів», а V розділ називається «Проведення електронних торгів» і саме порушення вимог цього розділу може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Вважає, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження» й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Вказують на те, що на момент проведення прилюдних торгів рішення Буського районного суду Львівської області про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким також визначено початкову вартість майна в сумі 406 500,00 грн. було чинне.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що твердження про неповідомлення ОСОБА_6 про відкриття виконавчого провадження спростовується зазначенням в рішенні суду про те, що 11.06.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Поцілуйко П.В. у присутності представника стягувача ПАТ «Державний ощадний банк України» та представника ОСОБА_6 був складений акт №421 опису й арешту майна. Зазначає, що інформація про проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікована в двох місцевих друкованих засобах масової інформації: в газеті «Львівська пошта» -№83 (1694) та газеті «Львівська газета» - №29 (834), а тому вважає необґрунтованим висновок суду про те, що таке розміщення інформації здійснено з порушенням вимог п 5 розділу ІІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, оскільки регіональним засобом масової інформації Буського району є газета «Воля народу». Вважає необґрунтованим рішення в частині твердження про неповідомлення позивача про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну, за якою майно пропонується до продажу. Зазначає, що позивач мав право, як сторона виконавчого провадження, оскаржити результати оцінки майна до передачі майна на реалізацію, проте, таким правом він не скористався. Крім того, зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.11.2015 року у справі №6-1749цс15 неповідомлення боржника про проведену оцінку виставленого на торги об'єкта не є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання вимог закону саме в момент його вчинення, а зазначене порушення відбулося раніше і могло бути оскаржене боржником у порядку, встановленому для оскарження дій державного виконавця. Стверджує, що прилюдні торги відбувались відповідно до норми, передбаченої ст. 39 Закону України «Про іпотеку» згідно з якою початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду. Вважає помилковим висновок суду про те, що заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 16.02.2015 року у справі №440/744/14-ц було скасовано, оскільки на день проведення прилюдних торгів 20.08.2015 року зазначене рішення було чинним і мало законну силу. Вважає, що відсутні правові підстави для визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки права і законні інтереси особи, яка оспорює ці прилюдні торги та яка є боржником у зобов'язанні, внаслідок невиконання якого з неї судовим рішенням стягнуто заборгованість, порушені не були.

В судове засідання окрім представників третіх осіб ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 решта учасників справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників третіх осіб на підтримання апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заперечення на позовну заяву, відзиву на позовну заяву, апеляційних скарг, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на, ст.ст. 4, 5, 15, 12, 13, 81, 82, 263, 89, ч. 4 ст. 82 ЦПК України, ч. 1 ст. 31, ст. 54, ст. 62, ч. 1 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV у редакції, чинній на момент виникнення на існування спірних правовідносин), п. 3.19, 3.20 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2014 за № 489/20802, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 41, ч.ч. 4, 5 ст. 43, ч. 3 ст. 45, ст. 39, 38, ч. 6 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», правову позиція викладену у постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі № 6-813цс15, позицію викладена Верховним Судом України в постанові від 3 грудня 2014 року у справі № 6-189цс14, висновок Верховного суд України у постанові від 23.12.2015 року у справі № 6-1205цс15 та задовольняючи позов, - виходив з того, що заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 16 лютого 2015 року у справі № 440/744/14-ц за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10013/051 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за договором кредиту ухвалено стягнути із ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10013/051 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 3146 від 20.08.2007 року у розмірі 211 388,63 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1139 від 20.08.2007 року, а саме нерухоме майно: корівник-відгодівельник, загальною площею 1841,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; встановити початкову ціну реалізації предмета іпотеки 406 500,00 грн.; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. 03.06.2015 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Поцілуйко П.В. відкрито виконавче провадження № 47708174 з виконання виконавчого листа № 440/744/14-ц, виданого 15.05.2015 року Буським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України заборгованість у розмірі 211 388,63 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: корівник-відгодівельник, загальною площею 1841,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Доказів направлення даної постанови позивачу судом не встановлено. Однак, держаний виконавець не надав суду доказів, що боржнику постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалася рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Надана державним виконавцем копія фіскального чеку та списку № 544 відправлень рекомендованих листів не свідчить про направлення 04.06.2015 року відповідно до вимог встановлених законом рекомендованим листом № 8050001474770 постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.06.2015 року, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла на той час) від 21.04.1999 року, передбачено порядок надіслання такої постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення ОСОБА_6 рекомендованого листа від 04.06.2015 року. Тобто, державним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано з порушенням установленого законодавством порядку. Суд, на підставі належним чином оцінених доказів, виходив з того, що державним виконавцем не виконані вимоги закону щодо порядку повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, і таке повідомлення не було отримано боржником, що є позивачем по справі. Судом встановлено, що 11.06.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Буського районного управління юстиції Поцілуйко П.В. у присутності двох понятих, представника стягувача ПАТ «Державний ощадний банк України» Юрчишина С.В. та боржника ОСОБА_6 був складений акт № 421 опису й арешту майна, а саме: корівника-відгодівельника, загальною площею 1841,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Водночас, посилання позивача на те, що акт опису й арешту майна складено без його участі, без належного повідомлення про здійснення таких виконавчих дій, суд оцінює критично, оскільки, як вбачається з вказаного акту опису й арешту, у такому наявні підписи позивача, а також у матеріалах справи містяться дані щодо належного повідомлення боржника про необхідність його явки для проведення опису майна. Згідно протоколу № 110395 проведення електронних торгів, торги були проведені 20.08.2015 року. З тексту позовної заяви та доданих до неї письмових додаткових пояснень вбачається, що позивач просить визнати недійсними електронні торги, проведені 20.08.2015 року, посилаючись на те, що електронні торги проведені з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема: у місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про призначення прилюдних торгів не розміщено; неповідомлення позивача про дату, час і місце проведення електронних торгів та стартову ціну реалізації майна; електронні торги відбулися за участю лише одного покупця; у матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про звіт про оцінку майна і позивач такої оцінки не отримував, стартова ціна реалізації майна визначена із порушенням законодавства. Регіональним засобом масової інформації Буського району є «Воля Народу», оскільки зазначено, що оголошення про реалізацію майна повинно бути розміщено в регіональних засобах масової інформації, таке розміщено не було в пресі на регіональному рівні, а розміщення оголошення у газеті «Львівська пошта», яка не є друкованим засобом в межах Буського району, позбавило позивача можливості ознайомитися з таким. Водночас Суд вважав доведеними та приймає до уваги доводи позивача стосовно неповідомлення його про дату, час і місце проведення електронних торгів та стартову ціну реалізації майна, враховуючи наступне. Позивач ОСОБА_6 не був повідомлений про призначення та проведення спірних електронних торгів. Судом встановлено, що ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вказаних вимог не виконало, не пересвідчилося щодо обізнаності позивача, як боржника та власника переданого на реалізацію майна. Доказів отримання позивачем повідомлення про дату, час та місце проведення прилюдних торгів суду надано не було. Копії листів та реєстрів відправлення рекомендованих листів не є належним доказом повідомлення позивача, оскільки вони не містять відомостей про зміст таких рекомендованих листів та їх отримання позивачем. У судовому засіданні встановлено, що ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України також не було дотримано ряду вимог, встановлених у Розділі ІІІ Тимчасового порядку щодо змісту інформаційного повідомлення про електронні торги, а саме не було зазначено: відомості про зберігача (прізвище, ім'я, по батькові (найменування), контактний телефон, електронна адреса (за наявності); перелік документів, які надаються учасниками, та вимоги до їх оформлення; призначення об'єкта; відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір). Метою заходів, передбачених вищевказаними положеннями законодавства, є забезпечення поінформованості невизначеного кола осіб для створення якнайбільшого купівельного попиту, що має забезпечити захист інтересів стягувача щодо отримання задоволення своїх грошових вимог у повному обсязі та боржника - стосовно реалізації його власності за найбільшою ціною для отримання відповідної різниці між сумою боргу перед стягувачем та вартістю майна. Таким чином, судом встановлено порушення Розділу ІІІ Тимчасового порядку та ч.ч. 4, 5 ст. 43 «Про іпотеку» при проведенні електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме: корівника-відгодівельника загальною площею 1 841,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 що призвело до непоінформованості, як позивача, так і невизначеного кола осіб, залучення яких до процедури прилюдних торгів мало створити більший купівельний попит, ніж той, що фактично було створено на прилюдних торгах, які були проведені 20.08.2015 року. Доводи позивача, що електронні торги є недійсними з тих підстав, що в них приймало участь менше ніж два учасника, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Суд вважав обґрунтованою та приймає до уваги позицію позивача про те, що відсутня інформація про звіт про оцінку майна і позивач такої оцінки не отримував, стартова ціна реалізації майна визначена із порушенням законодавства з огляду на наступне. Водночас Суд врахував, що ухвалою Буського районного суду Львівської області від 31.05.2016 року за заявою ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення скасовано заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 16.02.2015 року у справі № 440/744/14-ц за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10013/051 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за договором кредиту, яке було підставою для відкриття виконавчого провадження та продажу майна позивача. При цьому, ухвалою Буського районного суду Львівської області від 31.05.2016 року встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про ринкову вартість заставного майна на час розгляду даного спору, а відповідач ОСОБА_6 був позбавлений процесуального права клопотати перед судом про призначення відповідної судової експертизи, оскільки вартість заставного майна корівника-відгодівельника, загальною площею 1841,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з моменту укладення іпотечного договору істотно зросла; саме тому встановлення реальної ринкової початкової ціни для реалізації предмету іпотеки є необхідним для постановлення законного та справедливого рішення та недопущення порушення прав позивача ОСОБА_6; відповідно до оскаржуваного відповідачем заочного рішення від 16.02.2015 року в даній справі міститься копія висновку ТзОВ «Гал-Світ» про оцінку майна станом на 25.03.2014 року, а на момент розгляду спору в матеріалах справи такий відсутній, а відтак, згідно матеріалів справи у суду відсутня можливість зробити однозначний висновок щодо встановлення ринкової вартості об'єкту іпотеки для його подальшої реалізації. Отже, виходячи з преюдиційності фактів, встановлених судовим рішенням, та обов'язкової правової позиції Верховного суду України, суд приходить до висновку, що ухвалюючи заочне рішення від 16.02.2015 року у справі № 440/744/14-ц, Буський районний суд Львівської області не врахував вимоги ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та дійшов помилкового висновку про визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, при цьому не указавши, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Враховуючи вищевикладене, на переконання суду, початкова ціна реалізації предмета іпотеки визначена рішенням суду із порушенням норм законодавства. Крім того, судом встановлено, що скасованим заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 16.02.2015 року у справі № 440/744/14-ц початкова ціна реалізації предмета іпотеки - 406 500,00 грн. встановлена на підставі висновку про вартість майна від 25.03.2014 року, складеного ТзОВ «Гал-Світ». Електронні торги відбулися 20.08.2015 року, тобто по спливу майже одного року та п'яти місяців. Під час здійснення виконавчих дій оцінка майна суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом не проводилась. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, оскільки як вбачається із матеріалів справи при проведенні спірних електронних торгів з реалізації предмету іпотеки, а саме: корівника-відгодівельника, загальною площею 1841,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, були допущені порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства Юстиції України від 16.04.2014 року № 656/5. Внаслідок допущених при проведенні електронних торгів порушень, іпотечне майно було реалізоване за значно заниженою ціною від його ринкової оцінки, що в результаті і призвело до порушення прав позивача. На переконання суду, порушенням прав та інтересів позивача ОСОБА_6 є те, що майно було реалізоване за ціною, яка є значно нижчою від ринкової вартості майна, і сталося це саме в результаті реалізації майна на підставі початкової ціни, визначеної рішенням суду із порушенням норм законодавства, висновку про вартість майна, який утратив чинність, не проведення під час вчинення виконавчих дій оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом та в результаті неповідомлення позивача як боржника про проведення спірних торгів. До аналогічного висновку про реалізацію предмета іпотеки за значно заниженою ціною від його ринкової оцінки, що в результаті і призвело до порушення прав позивача ОСОБА_6, суд дійшов, дослідивши наданий представником позивача висновок про вартість майна від 14.06.2017 року, складеного оцінювачем ОСОБА_9, з якого вбачається, що ринкова вартість нерухомого майна, а саме: корівника-відгодівельника, загальною площею 1841,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, станом на 20.08.2015 року становить 891 200 гривень. Під час розгляду даного спору судом було встановлено відсутність судового рішення про стягнення кредиторської заборгованості з позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яке було підставою для відкриття виконавчого провадження та продажу майна позивача. При цьому, суд виходив з позиції, яка висловлена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 6-449цс15, від 24.06.2015 у справі № 907/544/14, згідно з якою, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Вказана обставина не визначається судом у якості єдиної достатньої підстави для задоволення позовних вимог, оскільки судом було додатково встановлено, що при проведенні спірних електронних торгів з реалізації предмету іпотеки, а саме: корівника-відгодівельника, загальною площею 1841,7 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, були допущені порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, внаслідок чого іпотечне майно було реалізоване за значно заниженою ціною від його ринкової оцінки, що в результаті і призвело до порушення прав позивача. Крім того, судом враховвано наявність ухвали Буського районного суду Львівської області від 31.05.2016 року, котра набрала законної сили, і якою скасовано заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 16.02.2015 року у справі № 440/744/14-ц за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10013/051 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за договором кредиту, яке було підставою для відкриття виконавчого провадження та продажу майна позивача за результатами оспорюваних ним прилюдних торгів. Відтак, оскільки правова підстава для проведення оспорюваних прилюдних торгів та реалізації внаслідок їх предмета іпотеки, на даний час відпала, з урахуванням описаних судом процедурних порушень внаслідок проведення оскаржуваних торгів, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а тому їх слід задовольнити, визнавши недійсними електронні торги, проведені 20.08.2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з реалізації арештованого майна, реєстраційний номер лота № 87157.

Колегія суддів вважає, що такі висновки зроблені судом першої інстанції без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають.

ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Буського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області за участю третіх осіб ПАТ «Державний ощадний банк України», Реєстраційної служби Буського РУЮ Львівської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів.

Позивач ОСОБА_6 заявлений позов мотивував тим, що 3.06.2015 року відкрито виконавче провадження № 47708174 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості у розмірі 211 388,63 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: корівник-відгодівельник загальною площею 1 841,7 кв. м. за адресою : АДРЕСА_1. 20.08.2015 року предмет іпотеки реалізовано на прилюдних торгах. Вважає, що такі торги проведені в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014 року. Просив позов задовольнити, а саме: визнати недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з реалізації арештованого майна, реєстраційний номер лота № 87157, а саме: корівник-відгодівельник загальною площею 1 841,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_6, які відбулись 20.08.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. На даний час та час ухвалення оскаржуваного рішення ч.1 ст. 4 ЦПК України.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, що беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. На даний час та час ухвалення оскаржуваного рішення аналогічні положення містить ст. 12 ЦПК України.

Також, відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. На даний час та час ухвалення оскаржуваного рішення аналогічні положення містить ч.1 ст. 48 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. На даний час та час ухвалення оскаржуваного рішення аналогічні положення містить ч.1 ст. 51 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. На даний час та час ухвалення оскаржуваного рішення аналогічні положення містить ч.1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). Разом з тим і суд зобов'язаний роз'яснити позивачу наслідки подання позову до неналежного відповідача (відповідачів) та його право подати клопотання про залучення належного, заміни неналежного належним, залучення співвідповідача, тощо. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов'язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов'язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

Також, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

При вирішенні питання про недійсність договору купівлі-продажу, оформленого у вигляді протоколу про результати прилюдних торгів, суду слід зокрема вирішити питання і про застосування реституції, повернення сторін договору, а саме продавця і покупця, до первинного стану.

Про вказане йдеться, зокрема, і у Постанові Верховного Суду України №6-2677цс16 від 22.02.2017 року.

Відповідно у справах про визнання недійсними прилюдних (електронних) торгів одним із належних відповідачів у справі повинен бути переможець таких торгів, тобто особа покупець, яким, як вбачається із матеріалів справи є, - ОСОБА_3.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції вказаних вимог закону не дотримано.

Так, судом на обговорення вказане питання не ставилось та позивачу таке його право не роз'яснювалось, відповідно і позивач такого права не реалізовував у спосіб залучення належного відповідача (співвідповідача) чи відмову у залученні таких із настанням відповідних наслідків, про що він повинен був бути поінформованим судом.

Без залучення сторін вказаних договірних відносин (зокрема переможця торгів), для якого такий правочин створює відповідні права та обов'язки та відповідно вимоги про визнання недійсними торгів прямо впливає на його права та інтереси як сторони такого правочину, оскільки змінює такі та призводить до нових наслідків, - суд не взмозі давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного відповідача (співвідповідача) на права та обов'язки впливатиме таке судове рішення суд вирішувати питання про задоволення позову не взмозі.

Зважаючи на вказане, неможливість залучення згаданого співвідповідача на стадії апеляційного розгляду чи направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для виконання таких вимог закону судом першої інстанції та істотність такого процесуального порушення, що впливає на вирішення спору вцілому, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Вказане відповідає, також, і правовій позиції викладеній у Постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/2587/16 (провадження 61-21489св18), що повинна бути врахована, зокрема, і судом апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи вказане доводи апеляційних скарг слід визнати частково обґрунтованими та такі задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 07 березня 2018 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, треті особи Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Реєстраційна служба Буського районного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними електронних торгів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 січня 2019 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра