КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №753/8880/18 Головуючий у суді першої інстанції: Колесник О.М.

№ апеляційного провадження: 22-Ц/824/760/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Панченко М.М., Слюсар Т.А.

при секретарі Маличівській Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, стягнення суми за минулий час.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду опубліковано в газеті «Голос України» від 03.10.2018 № 185 (6940).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2018 року матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, стягнення суми за минулий час прийнято до провадження Київського апеляційного суду.

16 травня 2018 року позивач ОСОБА_3 звернулась у суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх його доходів щомісяця з дня подачі позову до суду і до досягнення нею повноліття, а також аліменти за минулі три роки у розмірі 1/4 частини від середньої заробітної плати у м. Києві, з розрахунку 13 388, 00 грн. (середня заробітна плата у м. Києві на березень 2018 року х 0,25 х 36 місяців, що становить 120 492, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.02.1998 по 13.08.2009. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає та утримується позивачем. Оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги на доньку та нею не опікується позивач звернулася до суду з цим позовом та просила його задовольнити.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.05.2018 і до досягнення нею повноліття, в решті розміру стягнення аліментів відмовлено.

В задоволенні частини позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі 120 492 грн. за минулий час відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його ухвалення з порушенням (неправильним застосуванням) норм матеріального права України. При цьому позивач виклала зміст фактичних обставин справи та зазначила, що відповідно до приписів статті 191, 195 Сімейного кодексу України за минулі три роки з відповідача підлягає стягненню грошова сума у розмірі 120 492 грн. Вказувала, що на підтвердження своїх позовних вимог у судовому засіданні нею та її представником ОСОБА_7 були подані достатні та належні, допустимі докази того, що відповідач з січня 2018 року припинив виплату будь-яких видів утримання дитини - ОСОБА_5. А саме, були подані та приєднані до матеріалів справи виписки з її банківської картки, відповідно до яких відповідач частково виконував свій конституційний та моральний обов'язок по утриманню дитини лише до грудня місяця 2017 року. Вважає, що такі докази є належними та допустимими, свідчать про те, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх отримати у зв'язку з ухилення останнього від їх сплати. Мотивів та підстав щодо незаконності рішення суду в іншій частині, апеляційна скарга не містить, тоді як у резолютивній частині апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційному суді доводи своєї апеляційної скарги позивач підтримала, просила та навіть наполягала на тому, щоб аліменти на дитину були стягнуті не у твердій грошовій сумі, а у частці, що становить 1/4, як було викладено нею у позовній заяві.

На неодноразові судові засідання призначені в приміщенні Київського апеляційного суду м.Києва відповідач ОСОБА_4 не з'явився.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача в судові засідання, який про час і місце розгляду справи повідомлявся, причину неявки суду не повідомив, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.05.2018 і до досягнення нею повноліття, а в решті розміру стягнення аліментів (1/4 частки) відмовляючи суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не працює, а тому з нього слід стягнути аліменти у твердій грошовій сумі. Відмовляючи в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі 120 492 грн. за минулий час, то суд вважав, що позивач та її представник у судовому засіданні не надали суду доказів, що за вказаний період часу позивачкою вживалися заходи щодо одержання аліментів з відповідача, однак не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, рішення суду не відповідає вимогам вищезазначеної норми, при його ухваленні суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі 28.02.1998, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає та утримується матір'ю (а.с. 6). Згідно свідоцтву про розірвання шлюбу від 13.08.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 5).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_3 зводились до того, що вона просила суд про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по сплаті аліментів за три роки у розмірі 1/4 (0,25) відсотка від середньої заробітної плати у місті Києві, що становить 120 492,00 грн.; стягнення на її користь аліментів у вигляді періодичних щомісячних платежів на утримання спільної дитини ОСОБА_5 у розмірі ј (0,25) відсотка від середньої заробітної плати у місті Києві у зв'язку з тим, що відповідач не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру і до досягнення повноліття дитиною.

Положенням ч.1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тоді, як розглядаючи спір, суд першої інстанції не дотримався вимог вищезазначеної норми та вийшов за межі позовних вимог.

Так, судом позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача поточні аліменти у твердій грошовій сумі по 3000 грн. щомісячно, а не в частці, як того просила позивач, з посиланням на той факт, що відповідач не працює. А в стягненні аліментів за минулий час взагалі відмовлено за відсутністю належних доказів.

Разом з тим, з такими висновками суду погодитись на можна дивлячись на таке.

Згідно ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, зазначена норма закону встановлює розмір аліментів у частці чи твердій грошовій сумі за вибором особи, яка звернулася до суду за захистом порушеного права і ніяк не визначає статус відповідача щодо його працездатності чи безробіття, не ставить цим в залежність суд щодо визначення порядку та способу стягнення аліментів і не зобов'язує суд діяти на свій розсуд.

А частина 1 статті 184 СК України виписана законодавцем таким чином, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги.

Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення передбачені ст. 376 ЦПК України.

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в 3000 грн. щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга в цій частині частковому задоволенню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 травня 2018 року й до повноліття дитини.

При цьому суд враховує, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1ст.183 СК України) та відхиляє позовні вимоги позивача про стягнення аліментів у розмірі ј частки від середньої заробітної плати по м. Києву, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Сімейний Кодекс України передбачає, що особа може звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів протягом усього терміну існування права на аліменти, незалежно від того, скільки часу минуло з моменту його виникнення.

Згідно із ч. 1 ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

За минулий час аліменти можуть бути присуджені тільки за певних умов, а саме якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати (ч. 2 ст. 191 СК).

З матеріалів справи вбачається,що між позивачем та відповідачем була відповідна домовленість щодо сплати аліментів на їх спільну дитину в добровільному порядку у розмірі 1500 грн., починаючи з січня 2015 року і щомісяця, про що свідчить картковий рахунок позивача ( а.с.19-22). З січня 2018 року оплата відповідачем припинилася, а тому позивач 16 травня 2018 року звернулася до суду про стягнення поточних аліментів, а також аліментів за минулий час (три роки).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів.

Однак, погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не надав їм належної правової оцінки, а саме картковим рахункам позивача (а.с.19-22) із яких чітко вбачається щомісячна сплата (відповідачем) по 1500 грн. із зазначенням призначення платежів - аліменти і ця обставина не заперечувалась позивачем та нею підтверджена. Така оплата проводилась із січня 2015 по грудень 2017 року. З січня 2018 року позивач вела телефонну переписку з відповідачем щодо несплати аліментів та утвореної заборгованості (а.с.66-67), а 16 травня 2018 року звернулася до суду про стягнення аліментів та заборгованості за минулий час.

Враховуючи викладене, позивач довела, що мали місце дії відповідача щодо ухилення від надання утримання дитині (аліменти) і цей період становить з 01 січня 2018 року по 16 травня 2018 року у розмірі 6750 грн. із розрахунку 1500 грн. в місяць, але судом безпідставно ці обставини не були враховані. А тому, рішення суду в частині відмови у стягненні аліментів за минулий час підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

В частині стягнення судового збору рішення суду не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 367,374,376,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року скасувати. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за минулий час з 01 січня 2018 року по 16 травня 2018 року у розмірі 6750 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, проживаючого в АДРЕСА_1, ідентифікаційний код платника податку - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 травня 2018 року й до повноліття дитини.

В частині позовних вимог про стягнення аліментів у розмірі ј частки від середньої заробітної плати по м. Києву відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін (судовий збір).

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 січня 2019 року.

Головуючий:

Судді: