ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/3691/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від відповідача-2: згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп"

на рішенняГосподарського суду міста Києва

від01.08.2018

суддя Зеленіна Н.І.

повний текст складено13.08.2018

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп", м. Кропивницький

до1) публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Міаліс", м. Дніпро

провизнання права вимоги та визнання у відсутнім права вимоги

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Гуп" (надалі- позивач/ТОВ "Ніон Інвест Гуп") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (надалі-відповідач 1/ПАТ КБ «Приватбанк» та товариства з обмеженою відповідальністю "Міаліс" (надалі-відповідач 2/ ТОВ "Міаліс") про визнання права вимоги та визнання у відсутнім права вимоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Ніон Інвест Гуп", як поручитель за договором поруки № 4М13659И/П від 17.11.2017, сплатило грошові кошти в погашення заборгованості за кредитними договорами № 4М13659И від 10.10.2013, № 4М13663И від 15.10.2013, № 4М13663И від 19.02.2014 та № 4М15059И від 20.02.2015, укладених між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Позивач вважає, оскільки ним були сплачені кошти в розмірі 120 360 439,68 грн. на користь відповідача 1, тому у ТОВ «Ніон Інвест Гуп» наявне право вимоги до ТОВ «Міаліс» про визнання якого позивач звернувся до суду.

Крім того, позивач просить визнати відсутнім у відповідача 1 права вимоги до відповідача 2 щодо сплати суми боргу за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/3961/18 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Ніон Інвест Груп» (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/3691/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 512, 514, 517, 526, 556 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та норм процесуального права.

Доводи скаржника зводяться до того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність в матеріалах справи доказів порушення або невизнання відповідачами прав або охоронюваних інтересів позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 910/3691/18 ( колегія суддів у складі: головуючий суддя-Сулім В.В., судді- Майданевич А.Г. та Гаврилюк О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 року у справі № 910/3691/18; закінчено проведення підготовчих дій; призначено до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 року у справі № 910/3691/18 на 23.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/3691/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2018, справу № 910/3691/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 у справі № 910/3691/18 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/3691/18 колегією суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд апеляційної скарги ТОВ "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/3691/18 призначено на 10.12.2018.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/393/18 від 10.12.2018 у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3691/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.12.2018 для розгляду справи № 910/3691/18 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/3691/18 колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Чорної Л.В., Тищенко А.І. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Ніон Інвест Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/3691/18 призначено на 21.01.2019.

Відповідачі 1, 2 не подали суду відзивів на апеляційну скаргу ТОВ «Ніон Інвест Груп». Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Адвокат скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з наведених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/3691/18 скасувати та закрити провадження у справі.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили. Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача 2 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача 2.

Суд беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши думку адвоката скаржника та представника відповідача -1, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Проте рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 підлягає скасуванню, а провадження у справі № 910/3691/18 підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 17.11.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Ггруп", як поручителем та публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", як кредитором було укладено договір поруки № 4М13659И/П (надалі - договір поруки).

Предметом даного договору ( п. 1.1.) є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Міаліс" (боржник) своїх зобов'язань за кредитним договором 4М13659И від 10.10.2013 (кредитний договір-1), № 4М13663И від 15.10.2013 (кредитний договір-2), № 4М13663И від 19.02.2014 (кредитний договір-3) та № 4М15059И від 20.02.2015 (кредитний договір-4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів (надалі за текстом: кредитний договір-1,2,3,4-кредитний договір/кредитні договори).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору ( п. 2. договору поруки)

У п. 3 договору поруки № 4М13659И/П від 17.11.2017 визначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору (п. 4 договору поруки).

Пунктами 5, 6 договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок. Зазначений у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 договору.

Положеннями п. 7 договору поруки передбачено, що у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

У п. 8 договору поруки сторони визначили, що до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в пункті 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов'язань за цим договором.

Пунктом 10 договору поруки визначено, що кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п. 11 договору).

Договір № 4М13659И/П від 17.11.2017 було укладено сторонами із застуванням електронного цифрового підпису у відповідності до угоди від 29.12.2015 р., укладеної сторонами (п. 17 договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поруки позивачем через Інтернет-банк Приват 24 перераховано відповідачу-1 кошти у розмірі 120 230 439,68 грн., а саме:

- за платіжним дорученням № 29 від 18.11.2016 на суму 557 528,84 грн. з призначенням платежу: виконання обов'язків по кредитному договору № 4М13659И від 10.10.2013 згідно договору поруки № 4М13659И/П від 17.11.2016;

- за платіжним дорученням № 30 від 18.11.2016 на суму 71 860 667,08 грн., з призначенням платежу: виконання обов'язків по кредитному договору № 4М13663И від 15.10.2013 згідно договору поруки № 4М13659И/П від 17.11.2016;

- за платіжним дорученням № 31 від 18.11.2016 на суму 45 698 896,57 грн., з призначенням платежу: виконання обов'язків по кредитному договору № 4М14189И від 19.02.2014 згідно договору поруки № 4М13659И/П від 17.11.2016 р. ;

- за платіжним дорученням № 32 від 18.11.2016 на суму 2 243 347,19 грн., з призначенням платежу: виконання обов'язків по кредитному договору № 4М15059И від 20.02.2015 згідно договору поруки № 4М13659И/П від 17.11.2016.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" на адресу ТОВ "Міаліс" було направлеа вимога № 4 від 19.04.2017, у якій повідомляється про виконання позивачем зобов'язань ТОВ "Міаліс" перед ПАТ "КБ "Приватбанк" по договору поруки.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що відповідно до вищезгаданих платіжних доручень ним виконано зобов'язання відповідача 2 (ТОВ "Міаліс") за кредитними договорами № 4М13659И від 10.10.2013, № 4М13663И від 15.10.2013, № 4М13663И від 19.02.2014 та № 4М15059И від 20.02.2015, однак, відповідачі не визнають повернення позивачем боргу за кредитними договорами та переходу до поручителя права вимоги за кредитним договором, відтак позивач вважає, що його порушене право як поручителя підлягає захисту в судовому порядку.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/3691/18 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення, оспорювання або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів.

Разом з тим, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17), апеляційний суд визнав вищезазначені висновки суду першої інстанції помилковими, адже заявлені позивачем вимоги про визнання за позивачем права вимагати від TOB «Міаліс» слати суму боргу за кредитним договором 4М13659И від 10.10.2013 в сумі 557 528,84 грн., № 4М13663И від 15.10.2013 в сумі 71 860 667,08 грн., № 4М13663И від 19.02.2014 в сумі 45 698 896,57 грн. та № 4М15059И від 20.02.2015 в сумі 2 243 347,19 грн. сплачених відповідачеві 1 за TOB «Міаліс» та визнання відсутнім у відповідача 1 права вимагати від відповідача 2 сплати цієї суми боргу, не можуть бути самостійним предметом спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведений висновок Верховного Суду підлягає застосуванню судом на підставі п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу положень ст. 2 Закону України "Про судоустрій України" завданням суду при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Кожна особа на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) та ст. 20 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

За змістом ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку й відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України ).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як вище згадувалось, згідно п. 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором, у частині виконаного зобов'язання.

Оскільки порука на підставі ч. 1 ст. 547 ЦК України є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми, моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги про визнання відсутнім права у одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто, провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення в зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на наведене та характер спірних правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд, розглянувши даний спір по суті, допустився порушень вимог процесуального права, адже провадження у даній справі підлягає закриттю.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право на підставі п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції не обмежений на підставі ч. 4 ст. 269 ГПК України доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскаржене рішення вважає незаконним, що має наслідком скасування цього рішення та закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в зв'язку з чим апеляційну скаргу ТОВ "Ніон Інвест Груп" слід залишити без задоволення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак питання щодо розподілу содових витрат на даний час судом не розглядується.

Керуючись ст.ст. 231, 240, 269-270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ніон Інвест Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у справі № 910/3691/18 - скасувати.

3. Провадження у справі № 910/3691/18 -закрити.

4. Справу № 910/3691/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 24.01.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

А.І. Тищенко