Дата документу 23.01.2019 Справа № 335/15400/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/15400/17 Головуючий у 1 інстанції: Калюжна В.В.

Провадження № 22-ц/807/601/19 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

за участі:

скаржника ОСОБА_3 та її представника - адвоката ОСОБА_4

заінтересованої особи - ОСОБА_5

державного виконавця Штанченка Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанови державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 03.05.2018 року про накладення штрафу; від 22.05.2018 року про накладення повторного штрафу; від 22.05.2018 року про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження,-

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 56126042, просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця з виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 56126042 в частині її притягнення до відповідальності у вигляді штрафу; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 03.05.2018 про накладення штрафу в сумі 1700 грн. (а.с. 91-97 , т.1).

25 червня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 56126042, просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця з виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 56126042 в частині її притягнення до відповідальності у вигляді повторного штрафу; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 22.05.2018 про накладення штрафу в сумі 3400 грн. (а.с. 133-140, т. 1)

02 липня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду зі скаргою на дії та постанови державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області про стягнення з неї як боржника виконавчого збору в сумі 7446 грн. та витрат виконавчого провадження в сумі 250 грн. у виконавчому провадженні № 56126042, просила суд визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати зазначені постанови (а.с. 153-157, т.1).

Ухвалою суду від 11.07.2018 року скарги ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року скарги залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість в зв»язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про задоволення її об'єднаної скарги на постанови державного виконавця.

Від державного виконавця Штанченка Д.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує про безпідставність заявлених боржником скарг, оскільки при винесенні оскаржуваних постанов порушень ним допущено не було.

Від решти учасників справи відзивів не надійшло, що не є перешкодою для апеляційного розгляду справи з урахуванням вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення скаржника та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_5 та державного виконавця, які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2018 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини. Усунуто перешкоди ОСОБА_5 у вихованні ОСОБА_7 та спілкуванні з нею шляхом надання йому систематичних побачень з дитиною щосереди з 18-00 до 20-00 годин; щорічно 20 липня брати участь у святкуванні дня народження ОСОБА_7.

На виконання зазначеного судового рішення 04.04.2018 року судом видано виконавчий лист № 335/15400/17, на підставі якого за заявою ОСОБА_5 постановою державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_8 від 05.04.2018 відкрито виконавче провадження № 56126042 та розпочато примусове виконання судового рішення.

З матеріалів справи встановлено, що заявник ОСОБА_3 - боржник у виконавчому провадженні, змінила прізвище на „ОСОБА_3" у зв'язку із укладенням шлюбу з ОСОБА_9, про що свідчить надана нею копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, виданого Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 340, яку долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що державним виконавцем у передбачений законом спосіб повідомлено боржника про початок примусового виконання рішення суду; поштове відправлення вручено 11.04.2018 року особисто ОСОБА_3

Після спливу строку, встановленого ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження", державним виконавцем перевірено виконання рішення боржником та на підставі заяви стягувача від 02.05.2018, зареєстрованої в органі ДВС 03.05.2018 за вх. № 5197/16634, встановлено факт невиконання рішення, водночас підстав поважності невиконання рішення суду не встановлено.

Тому державним виконавцем 03.05.2018 винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 1700 грн., в якій зобов'язано ОСОБА_10 виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та повідомлено про кримінальну відповідальність за його умисне невиконання.

У подальшому, державним виконавцем отримано заяви стягувача від 09.05.2018 (зареєстрована 10.05.2018 з вх. № 5701/16634) та від 21.05.2018 (зареєстрована 21.05.2108 з вх. № 6201/16634) про невиконання ОСОБА_3 судового рішення.

Суд встановив та боржник не заперечувала ті обставини, що вона з'являлась 18.05.2018 до відділу ДВС для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, однак жодних поважних причин невиконання нею рішення не повідомила.

У зв»язку з цим державним виконавцем повторно перевірено виконання рішення боржником та на підставі ст.ст. 63, 75 повторно 22.05.2018 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 3400 грн.

З огляду на повторне невиконання без поважних причин рішення ОСОБА_3, а також на те, що таке рішення не може бути виконано без участі боржника, державним виконавцем 22.05.2018 до органу досудового розслідування направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

На підставі ст.ст. 27, 42 Закону України „Про виконавче провадження" з боржника стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Встановивши всі вищенаведені обставини, суд першої інстанції вважав дії державного виконавця з винесення всіх оскаржуваних боржником постанов правомірними, що стало підставою для відмови в задоволенні скарги ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує на неправильне встановлення судом обставин, зокрема, вказує, що про відкриття виконавчого провадження їй стало відомо тільки 18.05.2018р. при особистому ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, а всю решту кореспонденції вона не отримувала, оскільки державним виконавцем вона спрямовувалась на адресу, у якій вона не проживає. Також вказує, що суд не звернув уваги на те, що державним виконавцем передчасно виносились постанови про штрафи до спливу встановлених їй строків для виконання рішення суду, а акти перевірок складались з порушеннями законодавства. На цих підставах просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити її об»єднані скарги.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, але не обмежений ними, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч. 2 статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов»язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

При апеляційному розгляді справи встановлені порушення судом норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали, хоча на такі підставі не йдеться посилання в апеляційній скарзі, тому колегія виходить за межі апеляційної скарги з огляду на такі обставини.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україна здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами ч. 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016р. № 1402-УІІІ «Про судо-

устрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господар-

ських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб»єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2018 року усунуто перешкоди ОСОБА_5 у вихованні ОСОБА_7 та спілкуванні з нею шляхом надання йому систематичних побачень з дитиною щосереди з 18-00 до 20-00 годин; щорічно 20 липня брати участь у святкуванні дня народження ОСОБА_7.

05 квітня 2018р. ОСОБА_5 звернувся з заявою до Хортицького ВДВС м. Запоріжжя про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя на виконання вказаного рішення суду.

05 квітня 2018р. державним виконавцем Штанченко Д.І. за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження ВП № 56126042.

Державним виконавцем двічі надавався строк боржнику ОСОБА_3 для виконання рішення суду, але воно не виконувалось. Тому після кожного невиконання боржником вимоги державного виконавця протягом встановленого строку ним виносились постанови про накладення штрафів у розмірі 1700 грн. та повторно у розмірі 3400 грн.

В подальшому, відповідно до частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця від 22.05.2018р. № 15673/6 було закінчено виконавче провадження, у зв»язку з чим двома іншими постановами від 22.05.2018р. стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 7446 грн. та витрати у виконавчому провадженні в сумі 250 грн., які є виконавчими документами і набирають чинності з моменту її винесення.

В цій справі боржником ОСОБА_3 оскаржені лише постанови державного виконавця про штрафи, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України № 1404-УІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із частиною 2 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-УІІІ закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, штрафу, витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, прийнятих у виконавчому провадженні щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Вказані правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018р. у справі № 921/16/14-г/15 та у справі № 127/9870/16-ц, а також у постанові від 28.11.2018р. у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18).

Таким чином, суд першої інстанції розглянув по суті скаргу, яка не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративного суду, і таке порушення є обов»язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, що надає право апеляційному суду вийти за межі апеляційної скарги у відповідності до положень ч. 4 ст. 367, ч. 2 ст. 377 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України, зокрема, з підстав, зазначених у п. 1 ч. 1 цієї норми, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на все вищенаведене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанови державного виконавця щодо штрафів, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, яку належить розглядати за правила адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 374, 367, 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року у цій справі скасувати, провадження у справі за скаргами ОСОБА_3 на постанови державного виконавця про накладення штрафів, стягнення виконавчого збору та витрат у виконавчому провадженні закрити.

Роз»яснити ОСОБА_3 її право на звернення з такими скаргами в порядку адміністративного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 січня 2019р.

Головуючий:

Судді: