РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/7584/18

Провадження № 22-ц/4815/106/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Рівнеазот»

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2018 року у складі судді Смолій Л.Д., ухвалене в м. Рівне о 15 год. 48 хв., відомості про дату складання повного тексту судового рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати всіх належних йому при звільненні виплат. На обґрунтування своїх вимог вказував, що працював у ПрАТ «Рівнеазот» з 22 липня 2010 року по 30.06.2017 року. На час звільнення 30.06.2017 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України відповідач з ним розрахунок не провів і судовим наказом від 24.07.2017 року з відповідача на його користь було стягнуто: нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 36 714,83 грн., вихідну допомогу при звільненні в розмірі 34 839,37 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 15 722,62 грн., а всього разом - 88 287,10 грн виплату за яким проведено 13.09.2017 року без нарахування середнього заробітку за час затримки виплати коштів та компенсації втрати частини заробітку. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.11.2017 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15.02.2018 року із відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість з виплати компенсаційних втрат частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати та середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.07.2017 року по 12.09.2017 року. Заборговані відповідачем компенсаційні втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати за вказаним судовим рішенням були виплачені 03 квітня 2018 року на його картковий рахунок. Оскільки зазначений борг, який є складовою заробітної плати, виплачений йому тільки 3 квітня 2018 року, просив стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 13.09.2017 року по 03 квітня 2018 року в розмірі 97 839,32 грн..

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2018 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що предметом доказування у даній справі є дата здійснення фактичного розрахунку відповідача з позивачем, і при цьому в матеріалах справи відсутні докази фактичної виплати ОСОБА_1 коштів, у зв'язку з чим у суду немає можливості встановити дату фактичного розрахунку з позивачем, суму виплачених коштів компенсації втрати частини заробітку та вирішити справу із застосуванням принципів справедливості та пропорційності.

Вважаючи вказане судове рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував ані змісту судового рішення від 17.11.2017р. про задоволення його позову до відповідача, ані його відповіді на відзив, де чітко зазначено, що рішенням суду стягнуто заборговані при звільненні компенсаційні втрати заробітної плати. Стверджує, що у день звільнення відповідач був зобов'язаний виплатити йому всі суми. Додає, що відповідачем визнано, як у своєму відзиві, так і під час надання пояснень у суді першої інстанції 13.09.2018р., що встановлені рішенням Рівненського міського суду від 17.11.2017р. виплати в сумі 35 897 грн., куди входили компенсаційні втрати заробітної плати, перераховані позивачу 3 квітня 2018 року. Підтверджує, що усі належні виплати, включаючи і компенсацію, були сплачені 03.04.2018 року, про що відповідач визнав. Покликається на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема щодо встановленого ст.116 КЗпП України обов'язку роботодавця провести розрахунок із звільнюваним працівником у той же день, який судом не був дотриманий та порушені права позивача не відновлені. Вказує також і на порушення процесуальних норм, а саме: ч.1, 4 ст. 82 ЦПК України щодо відсутності обов'язку доказування обставин, які визнані обома сторонами; порушення принципу змагальності сторін, яке знайшло свій вияв у тому, що відзив відповідача був прийнятий до уваги судом, хоча поданий був із пропуском строку. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову повному обсязі та стягнути на його користь із відповідача заборгованість за час затримки розрахунку належних йому при звільненні виплат з 13.09.2017 року по 03.04.2018 року в сумі 95 839,32 грн. .

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Рівнеазот» з 22 липня 2010 року по 30 червня 2017 року.

Наказом № 1677-ВК від 29.06.2017 року позивач був звільнений з 30 червня 2017 року за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України.

В свою чергу, ст. 116 КЗпП України встановлює, що при звільненні працівника проводиться виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається з матеріалів справи, у день звільнення відповідач не провів з позивачем розрахунок у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. Наявність заборгованості перед позивачем у день звільнення роботодавець не заперечував.

Судовим наказом Рівненського міського суду Рівненської області від 24 липня 2017 року з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 стягнуто 87 276 грн. 82 коп.. Судовий наказ не оскаржувався відповідачем. За ним ПрАТ «Рівнеазот» виплатило позивачу кошти 13 вересня 2017 року.

Дані обставини сторонами визнані та доказуванню у відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Так, відповідно до ч. 1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про стягнення з ПрАТ «Рівнеазот» суми заборгованості з виплати компенсації втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків її виплати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.07.2017 року (наступний робочий день за днем звільнення) по 12.09.2017 року (день, що передує розрахунку).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року вказаний позов задоволено повністю та стягнуто з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 35 897,88 грн. та заборгованість із виплати компенсації втрати частини доходу у розмірі 1184, 83 грн. (а.с. 7-9). Після перегляду в апеляційному порядку вказане рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 15.02.2018р..

В ході примусового виконання вказаного рішення суду Рівненським міським відділом державної виконавчої служби ГТУЮ в Рівненській області перераховано грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1. 3 квітня 2018 року.

Таким чином, виплата суми заборгованості з виплати компенсаційних втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати була виплачена відповідачем 03 квітня 2018 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року на користь позивача стягнуто середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку з 01.07.2017 року по 12.09.2017 року, а тому позивач просив стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку з 13.09.2017 року по 03.04.2018 року.

Висновок місцевого суду про відсутність у матеріалах справи доказів того, що виплата відбулась саме 03.04.2018р. та покликання на те, що сторони у справі вказують на різні дати проведення розрахунку, апеляційний суд вважає необґрунтованим.

Так, у відзиві на позовну заяву ПрАТ «Рівнеазот» вказує, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року ним виконано 03 квітня 2018 року (а.с. 24 зворот).

Зважаючи на положення ч.1 ст. 82 ЦПК України, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у позові з міркувань неможливості встановлення дати розрахунку відповідача з позивачем.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судовим рішенням, яке набрало законної сили (рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2017 року) встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 703 грн. 88 коп. (середньогодинна заробітна плата * 8 годин робочого часу одного дня).

Відповідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.Згідно п. 8 Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В періоді затримки відповідачем розрахунку з позивачем кількість робочих днів становить 139 і включає в себе: 13 робочих днів за вересень 2017 року, 21 робочий день за жовтень 2017 року, 22 робочих дні за листопад 2017 року, 20 робочих днів за грудень 2017 року, 21 робочий день за січень 2018 року, 20 робочих днів за лютий 2018 року, 21 робочий день за березень 2018 року та 1 робочий день за квітень 2018 року.

Відтак, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки повного розрахунку по день фактичної виплати - з 13 вересня 2017 року по 03 квітня 2018 року включно становить 97 839 грн. 32 коп. (703,88 грн. х 139 днів), і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За положеннями ст. 117 КЗпП України, підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов'язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред'являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов'язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Що ж стосується вини, то за аналогією із ст. 614 Цивільного кодексу України обов'язок доведення її відсутності лежить на власникові.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягають до стягнення понесені ними судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви на рішення суду в сумі 987 грн. 39 коп. (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (місцезнаходження: м. Рівне-17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємства і організацій України 05607824) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 08.10.1999 року, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 33016, АДРЕСА_1) заборгованість із виплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні у розмірі 97 839 (дев'яносто сім тисяч вісімсот тридцять дев'ять) гривень 32 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (місцезнаходження: м. Рівне-17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємства і організацій України 05607824) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_1, виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 08.10.1999 року, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: 33016, АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 987 (дев'ятсот вісімдесят сім) гривень 39 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 січня 2019 року.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.

Судді: підпис Бондаренко Н. В.

підпис Шимків С. С.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н. М.