Єдиний унікальний номер 227/2582/18

Номер провадження 11-кп/804/232/19

УХВАЛА

Іменем  України

22 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді    Ковалюмнус Е.Л.,

суддів      Залізняк Р.М., Акуленка В.В.,

при секретарі     Рябцевої Ю.С.,

за участю:

прокурора     Фролова Ф.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області матеріали кримінального провадження № 12018050230000872 стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України за апеляційною скаргою прокурора Бойко Н.О. на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в селі Верхня Вільхова Станично-Луганського району Луганської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, розведений, офіційно не працює, раніше судимого 12.01.2018 р. Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ст.185 ч.1 КК України до 120 годин громадських робіт, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначено покарання у виді 2 місяців арешту. 

Відповідно до вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року, 26.02.2018р. ОСОБА_1 під особистий підпис в Добропільському міськрайонному відділі з питань пробації було роз’яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт згідно статей 37, 40 КВК України та зміст ст. 389 ч. 2 КК України. Для відбування покарання в цей же день йому видане направлення до Білицької міської ради. 27.02.2018р. ОСОБА_1 приступив до виконання покарання та працював до 26.03.2018р.

Проте, маючи 52 години не відбутого строку покарання, ОСОБА_1 в період часу з 27.03.2018р. по 19.06.2018р. умисно, в порушення умов відбування призначеного судом покарання, без поважних на те причин не виконував покарання у виді громадських робіт, тим самим умисно ухилився від відбування цього виду покарання.

На вказаний вирок суду, прокурором Бойко Н.О. подано апеляційну скаргу, в якій вона просить вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року змінити; виключити з мотивувальної частини вироку посилання на засудження    ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України у редакції, що діяла до 08.10.2016 р., із формулюванням «ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт особою, засудженою до цього виду покарання»; вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України у редакції від 07.09.2016 р., який набрав чинності 08.10.2016 р., із формулюванням «ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт»; в іншій частині вирок залишити без змін. Зазначає, що суд першої інстанції, всупереч законодавчим приписам, визнаючи ОСОБА_1 винним, застосував ч. 2 ст. 389 КК України в редакції, що діяла до 08.10.2016 року, тобто застосував закон, який не підлягав застосуванню.

Обвинувачений ОСОБА_1 до Донецького апеляційного суду не з’явився, про дату, час та місце розгляду вказаної апеляційної скарги повідомлений належним чином, заяв про відкладення слухання апеляційної скарги не надходило. 

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Фролова Ф.В., який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд, ухвалюючи вирок, відповідно до ст. 368 КПК України, повинен вирішити, зокрема, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Оскільки фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення ніким не оспорюється, в тому числі і обвинуваченим, колегія суддів перевіряє законність вироку тільки в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1, будучи засудженим до покарання у вигляді громадських робіт, у період з часу з 27 березня 2018 року по 19 червня 2018 року умисно ухилявся від відбування покарання. Судом першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 389 КК України – як ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт особою, засудженою до цього виду покарання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» № 1492-VIII від 07.09.2016 р., який набрав чинності 08.10.2016 р., внесені зміни до ч. 2 ст. 389 КК України та встановлено відповідальність за ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт.

Відповідно до ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 вказаний злочин вчинив у період з часу з 27 березня 2018 року по 19 червня 2018 року, колегія суддів вважає, що його дії слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 389 КК України у редакції закону від 07.09.2016 р., який набрав чинності 08.10.2016 р., із формулюванням «ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт».

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що згідно із             ст.ст. 409, 413 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Колегія суддів, вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку посилання на засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України у редакції, що діяла до 08.10.2016 р., із формулюванням «ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт особою, засудженою до цього виду покарання» та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України у редакції від 07.09.2016 р., який набрав чинності 08.10.2016 р., із формулюванням «ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт».

В іншій частині вирок суду слід залишити без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Бойко Н.О. – задовольнити.

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 жовтня 2018 року стосовно ОСОБА_1 - змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 389 КК України у редакції, що діяла до 08.10.2016 р., із формулюванням «ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт особою, засудженою до цього виду покарання».

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України у редакції від 07.09.2016 р., який набрав чинності 08.10.2016 р., із формулюванням «ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт».

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді