Справа № 462/4294/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 року        Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді                        Галайко Н.М.

за участю секретаря                Фрейдун А.М.

представника позивача                ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу про виплату заробітної плати за вимушений прогул, видачу трудової книжки та компенсації за затримку виплати заробітної плати остаточного розрахунку при звільнені,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, який в подальшому уточнював, до Квартино-експлуатаційного відділу м. Львова про виплату заробітної плати за вимушений прогул, видачу трудової книжки та компенсації за затримку виплати заробітної плати, остаточного розрахунку при звільненні, яким просить стягнути з відповідача на свою користь 52948 грн. 40 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 01 березня 2016 року було звільнено згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України з роботи. Незаконне звільнення було оскаржено до суду, рішенням якого від 23 листопада 2017 року, в подальшому залишеного без змін судом апеляційної інстанції, його було поновлено на посаді сторожа Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. Також вказаним рішенням з відповідача на користь позивача було стягнуто кошти за час вимушеного прогулу. Відповідач зазначеного рішення суду не виконав. 22 червня 2018 року позивача наказом поновлено на посаді сторожа, його посадовий оклад становив 1921 грн на місяць. Заробітну плату за час вимушеного прогулу не виплатив. Зазначає, що на час його поновлення на посаді згідно рішення суду від 23 листопада 2017 року мінімальна заробітна плата становила 3200 грн. Виходячи з зазначеного за листопада 2017 року йому не було виплачено 800 грн., за грудень 2017 року – 3200 грн.. З січня 2018 року мінімальна заробітна плата становила 3723 грн. З огляду на вказане за період з січня по червень 2018 року позивачу не виплачено заробітну плату у розмірі 22338 грн. Окрім цього згідно Закону України «Про відпустки» та КЗпП України передбачено надання оплачуваної відпустки, якої позивач був протиправно позбавлений у зв’язку з вимушений прогулом. Відпустка за 2017-2018 року становить 38 днів, оплата за які дорівнює 5739 грн. Розрахунком від 14 грудня 2018 року позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача на свою користь 45006 грн. Вказану суму позивач мотивує тим, що з січня 2018 року мінімальна заробітна плата становить 3723 грн. Виходячи з цього за період з січня по 07 серпня 2018 року позивачу не виплачено 26786 грн. Також за період з 2017 по 2018 роки оплачувана відпустка, якої був позбавлений позивач, складала 40 днів, оплата за яку дорівнює 6049 грн. З огляду на вказане, ціна позову була збільшена до 45006 грн. Додатковим поясненням від 24 січня 2019 року позивач вказав, що на його користь підлягає стягненню 52948 грн. 40 коп., з огляду на те, що з 14 грудня 2018 року сума позову збільшилася. Як зазначив позивач, з минулого розрахунку станом на 24 січня 2018 року пройшло 2 місяці та 10 днів, за які підлягає стягненню компенсація у розмірі 8687 грн. Таким чином станом на 24 січня 2018 року загальна сума позову становить 52948 грн. 40 коп., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено п’ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

13 серпня 2018 року відповідач подав відзив на позову заяву, в якому з позовом не погодився, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивач, будучи поновленим на роботі, не виконував та не виконує законних вимог роботодавця, не з’являвся у кадровий підрозділ для вирішення питання про поновлення на роботі, а в подальшому щодо необхідності проходження медогляду задля вирішення питання про його допуск до виконання своїх обов’язків. Зазначає, що позивач після звільнення не з’являвся до роботодавця для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки. З огляду на вказане просить суд відмовити у задоволенні позову. Окрім цього відповідач просив здійснювати розгляд справи за участю свого представника.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 серпня 2018 року на підставі ст. 279 ЦПК України було вирішено здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дачу, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій вказав, що прибуття представника на засідання, що призначене на 24 січня 2019 року є неможливим у зв’язку з його скеруванням на стаціонарне лікування. З огляду на вказане просив розгляд справи не проводити, оголосивши перерву.

Вивчивши клопотання представника відповідача, суд прийшов висновку, що таке не підлягає до задоволення у зв’язку з тим, що представником відповідача не було надано суду доказів поважності причин неявки у судове засідання. З огляду на вказане суд ухвалив справу розглядати за відсутності представника відповідача, що не з’явився у судове засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 7 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, проводиться в день звільнення.

На підставі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме - у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що згідно наказу Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (по стройовій частині) від 22 червня 2018 року № 101 ОСОБА_2 з 22 червня 2018 року було поновлено на роботі на посаді сторожа військового містечка № 160 у с.м.т. Брюховичі з посадовим окладом 1921 грн. на місяць (а.с. 7).

Наказом Начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (по стройовій частині) від 26 червня 2018 року № 104 ОСОБА_2 26 червня 2018 року було звільнено з займаної посади за згодою сторін (а.с. 9).

За розрахунками позивача відповідачем не було виплачено йому заробітну плату за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористані оплачувані відпустки, а також компенсацію за затримку розрахунків при звільненні у сумі 52948 грн. 40 коп. (а.с. а.с. 1-3, 95, 103).

У відповідності до правового висновку Верховного суду України, викладеної у постанові №6-131цс12 від 07 листопада 2012 року основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.

За ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 52948 грн. 40 коп. невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористані оплачувані відпустки, а також компенсації за затримку розрахунків при звільненні.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд , -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу (ЄДРПОУО 07638027, код 0763802, м. Львів, вул. Батуринська, 2) на користь ОСОБА_2 (79040, м. Львів, вул. Сигнівка, 3/33, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу, кошти на відпустку та компенсацію за затримку виплати заробітної плати при остаточному розрахунку при звільнені  у розмірі 52 948 (п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот сорок вісім) грн. 40 коп.

Відповідно до вимог п. п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Позивач: ОСОБА_2 (79040, м. Львів, вул. Сигнівка, 3/33, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ (ЄДРПОУО 07638027, код 0763802, м. Львів, вул. Батуринська, 2).

Повний текст рішення складено 25 січня 2019 року

Суддя/підпис/                                                ОСОБА_3

З оригіналом згідно.

Суддя: