У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Верещак В.М.
суддів	Колесника М.А.   та   Мороза М.А.

 

розглянула в судовому засіданні 27 квітня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Київського районного суду АДРЕСА_2 від 27 травня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2005 року.

 

            Зазначеним вироком засуджено:

 

ОСОБА_1, 9 жовтня 1973 року народження, уродженця АДРЕСА_1, на підставі ст. 55 КК України (1960) несудимого,

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

            На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

 

ОСОБА_2, 14 червня 1970 року народження, уродженку АДРЕСА_2, судиму 26 грудня 2002 року за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю.

            На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є її власністю.

ОСОБА_3, 13 січня 1974 року народження, уродженця АДРЕСА_2, не судимого,

- за ч. 1 ст. 317 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

            На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

 

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС в АР Крим на відшкодування судових витрат по 35 грн. 50 коп. з кожного.

 

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2005 року вирок залишено без зміни.

 

Згідно з вироком, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні у м. Сімферополі таких злочинів.

26 березня 2004 року ОСОБА_2, за проханням іншої особи, яка дала         45 грн., із допомогою ОСОБА_1 придбала особливо небезпечний наркотичний засіб - опій екстракційний, вагою 0, 77 гр.

В цей же день ОСОБА_1, отримавши у ОСОБА_2 гроші у сумі 45 грн., придбав у невстановленої слідством особи один згорток особливо небезпечного наркотичного засобу - опію екстракційного за 40 грн., який збув ОСОБА_2

В цей же день ОСОБА_2, отримавши вказаний наркотичний засіб, виготовила з нього розчин опію та безоплатно збула ОСОБА_3 і ОСОБА_4

26 березня 2004 року ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 свою квартиру в                м. Сімферополі для виготовлення наркотичних засобів, які він з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потім ужили.

Цього ж дня, працівниками міліції у ході огляду вказаної квартири було вилучено залишок наркотичного засобу - опію ацетильованого вагою 0, 034 гр.

27 березня 2004 року ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, за попередньою змовою з іншою особою, за проханням ОСОБА_5, який передав їм 400 грн., придбали у невстановленої слідством особи 10 полімерних згортків із наркотичним засобом.

В цей же день працівниками міліції вони були затримані, 3 полімерні згортки з наркотичним засобом вагою 0, 54 гр. - вилучено, а інші 7 згортків ОСОБА_1 проковтнув.

30 липня 2004 року ОСОБА_3 придбав у невстановленої слідством особи 2 полімерні згортки з особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм екстракційним, вагою 0, 77 гр. за 70 грн.

 

За змістом касаційних скарг та доповнень до них:

- засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення, а справу щодо нього закрити. Вважає, що матеріали справи стосовно нього сфальсифіковано, порушено кримінально-процесуальний закон під час досудового та судового слідства, які проведені однобічно й неповно. Вказує на застосування до нього незаконних методів слідства та порушення його права на захист, оскільки слідчі дії проводилися без участі захисника. Зазначає, що суд не врахував те, що він, проживаючи в цивільному шлюбі з ОСОБА_6, яка хворіє на туберкульоз, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

 

            - засуджений ОСОБА_3 просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1    ст. 309 КК України, а за ч. 1 ст. 317 КК України - виправдати. Вказує на однобічність та неповноту досудового слідства, під час якого до нього застосовувалися незаконні методи.

 

- засуджена ОСОБА_2 просить перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК України та призначити їй за цим законом мінімальне покарання. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначаючи, що у неї не було умислу на збут наркотичних засобів. Посилається на порушення права на захист, оскільки, на її думку, під час судового розгляду їй безпідставно замінено захисника.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

 

Посилання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також ОСОБА_2 - на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

 

З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 - ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 309 КК України та ОСОБА_2 - ч. 2          ст. 307 КК України, за які їх засуджено, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, під час досудового слідства засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 свою вину визнавали повністю та детально показали обставини події, при цьому, перший пояснив роль кожного в придбанні та виготовленні наркотичних засобів. ОСОБА_3 під час судового розгляду справи свою винність за  ч. 2 ст. 309 КК України визнав повністю, а під час апеляційної перевірки справи не оскаржував. Отже, доводи засудженого щодо неправильної кваліфікації його дій за ч. 2            ст. 309 КК України перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Засуджена ОСОБА_2 на досудовому слідстві показала, що вона купила за проханням ОСОБА_5 за 45 грн., які їй передав останній для цієї мети, в ОСОБА_1 наркотичний засіб, із якого виготовила наркотичний розчин у квартирі, належній ОСОБА_3, після чого, розділивши його на частини, передала ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_5 і ОСОБА_4 виклав аналогічні показання про обставини події.

Вищевикладені показання повністю узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи. Зокрема, як вбачається із протоколу огляду місця події, у квартирі, належній ОСОБА_3, працівниками міліції було виявлено медичні шприци із залишками наркотичного засобу, що підтвердив свідок  ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Згідно з даними протоколу особистого огляду, в ОСОБА_1 виявлено три полімерних згортки з наркотичним засобом вагою 0,54 гр., що підтверджено даними судово-медичної експертизи.

 

Посилання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на застосування до них незаконних методів слідства, а також першого - на фальсифікацію матеріалів справи щодо нього, визнані необґрунтованими під час перевірки першою та апеляційною інстанцією, також не знайшли свого підтвердження й під час касаційної перевірки матеріалів справи. Отже, вони є безпідставними.

 

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 309 КК України та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно.

 

Покарання ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 призначене згідно зі   ст. 65 КК України та відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів та даним про особу кожного засудженого.

 

            Порушень кримінально-процесуального закону, у тому числі права засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на захист, які тягнуть за собою зміну або скасування судових рішень, не встановлено.

 

З урахуванням наведеного, передбачених законом підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не вбачається.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

у задоволенні касаційних скарг засудженим ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3. відмовити.

 

С у д д і :

 

Верещак В.М.                          Колесник М.А.                          Мороз М.А.