Справа № 461/4258/18                                Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/899/23                        Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді         ОСОБА_2 ,

суддів         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відеоконференції кримінальне провадження № 461/4258/18 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Баку, Республіка Азербайджан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Озеряни Борщівського району Тернопільської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

у за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Лавриків Жовківського району Львівської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ,

за ч. 3 ст. 332 КК України,

       з участю секретаря                 ОСОБА_10 ,

прокурора                         ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

обвинувачених                         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

        ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників – адвокатів         ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_12 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_17 , захисника обвинуваченої ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_14 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

вищевказаним вироком ОСОБА_5 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України та виправдано її у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146 КК України та виправдано її у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України, та призначено покарання – сім років позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй майна. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.06.2017 року та визначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією усього належного їй майна. Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_5 на виконання вироку. До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирався.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 зараховано її попереднє ув`язнення (тримання під вартою) з 17 березня 2018 року по 03 жовтня 2019 року у строк покарання з розрахунку день за день.

ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146 КК України та виправдано його у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України, та призначено покарання – сім років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_6 на виконання вироку. До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирався. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 зараховано його попереднє ув`язнення (тримання під вартою) з 17 березня 2018 року по 21 березня 2019 року у строк покарання з розрахунку день за день.

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді шести місяців арешту. Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 332 КК України.

ОСОБА_9 призначено покарання за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 332 КК України – п`ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення з покладенням на засудженого ОСОБА_9 обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:  періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146 КК України та виправдано його у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді шести місяців арешту.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 зараховано його попереднє ув`язнення (тримання під вартою) з 13 березня 2018 року по 31 липня 2018 року у строк покарання з розрахунку день за день

Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7  від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_8  визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146 КК України та виправдано його у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді шести місяців арешту.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_8 зараховано його попереднє ув`язнення (тримання під вартою) з 10 грудня 2018 року по 7 лютого 2019 року у строк покарання з розрахунку день за день Відповідно до положень ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_8  від покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирішено питання з арештом майна, речовими доказами та процесуальними витратами у справі.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнана винною в тому, що вона, діючи повторно, маючи умисел на організацію незаконного перетину державного кордону України, добре розуміючи порядок перетину кордону, в листопаді 2017 року вступила в злочинну змову із ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , метою яких було незаконне переправлення осіб через державний кордон України. З цією метою, ОСОБА_5 , в кінці січня 2018 року, зустрілася в м. Львові із невстановленими особами, які замовили переправлення через державний кордон України трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам, а саме: Тран ОСОБА_21 ( ОСОБА_22 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_23 ( ОСОБА_24 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_25 ( ОСОБА_26 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 . В ході зустрічі учасники обумовили час та місце прибуття іноземних громадян в м. Львів - 21 лютого 2018 року, з метою їх подальшого перевезення в Турківський район Львівської області, неподалік с. Шандровець, для переправлення 23 лютого 2018 року через державний кордон України в напрямку Республіки Польща поза пунктом пропуску, за винагороду в сумі 7500 доларів США.

З метою забезпечення незаконного перетину кордону, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_18 , 21 лютого 2018 року, приблизно о 12 годині, зустріла в м. Львові громадян Демократичної Республіки В`єтнам, яких невстановленою особою було перевезено з м. Одеси до м. Львова на автомобілі марки «Volkswagen», зеленого кольору. В подальшому, 22 лютого 2018 року у вечірній час, в м. Львові, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_18 , посадили їх в автомобіль марки «Volkswagen T5», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, який належить ОСОБА_27 , та почали рух в Турківський район Львівської області з метою переправлення вказаних осіб поза пунктом пропуску через державний кордон України в напрямку Республіки Польща. Прибувши на раніше обумовлене місце на території Турківського району Львівської області неподалік с. Шандровець, ОСОБА_5 із ОСОБА_18 передали вказаних громадян, ОСОБА_19 який, за домовленістю з ОСОБА_5 , виконував функцію провідника та переправив останніх через державний кордон України до Республіки Польща, провівши їх пішки по лісистій місцевості поза пунктом пропуску. Рухалися вони приблизно 6 годин та 23.02.2018 на території Республіки Польща їх зустрів ОСОБА_20 на автомобілі марки «Mitsubishi», який здійснив перевезення зазначених трьох громадян В`єтнаму по території Республіки Польща до м. Варшава, отримавши при цьому від ОСОБА_19 , гроші в сумі 100 доларів США та 8000 гривень. У подальшому, автомобіль марки «Mitsubishi» із ОСОБА_20 та громадянами В`єтнаму Тран Цуонг Тхінх, ОСОБА_23 та ОСОБА_25 затримано працівниками правоохоронних органів Республіки Польща.

Вироком 6-го кримінального відділу в справах нерезидентів зі штаб - квартирою в Устриках Дольних районного суду м. Лєску Республіки Польща від 18.06.2018, ОСОБА_20 за вчинення злочинів, передбачених ст.264 §3 КК Республіки Польща у сукупності зі ст.264 §2 КК Республіки Польща, засуджено до покарань у виді позбавлення волі на строк 1 рік та позбавлення волі на строк 4 місяці. На підставі ст.69 §1 і §2 КК Республіки Польща та ст.70 §1 КК Республіки Польща для виконання накладеного на обвинуваченого ОСОБА_20 покарання у виді позбавлення волі, встановлено випробувальний термін 2 роки.

У подальшому ОСОБА_5 , зрозумівши, що для отримання значних незаконних прибутків, необхідна більш досконала форма злочинної діяльності, посягаючи на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, порушуючи встановлений Законом України «Про прикордонний контроль», Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та п. 2 Правил перетинання державного кордону України громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, порядок перетинання державного кордону України, маючи на меті організовувати на систематичній основі незаконне переправлення груп, нелегальних мігрантів через державний кордон України з Республікою Польща, в другій половині лютого 2018 року, в м. Львові організувала стійку групу, до складу якої увійшли ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , а також до злочинної діяльності при необхідності залучалися інші невстановлені особи. Всі учасники організованої групи були об`єднані єдиним планом з розподілом функцій та ролей, спрямованих на досягнення цього плану, також були обізнані про дії кожного з них та схвалювали їх, мали єдиний намір на особисте збагачення шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, усвідомлювали, що приймають участь у злочинній діяльності, чітко виконували відведені їм функції.

ОСОБА_5 , як організатор злочинної групи, після залучення достатньої кількості осіб для спільної злочинної діяльності, а саме вчинення тяжких злочинів, пов`язаних з незаконним переправленням осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, розробила план злочинних дій, який був доведений до відома учасників організованої групи, які надалі діяли згідно нього, забезпечувала дотримання загальних правил поведінки та конспірації кожного з учасників, розподіляла функції та завдання, взаємозв`язок між учасниками, стабільність і безпеку існування злочинної групи, координувала та приховувала їх злочинну діяльність, тим самим безпосередньо займалася організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, визначивши можливі місця перетину державного кордону України з Республікою Польща, через лісисту місцевість неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області, поза встановленими пунктами пропуску, отримувала кошти в якості винагороди за вчинення злочинів, безпосередньо від замовників, які розподіляла між членами організованої групи у відповідності до виконаних функцій, а також використовувала для задоволення потреб, які виникають у зв`язку з злочинною діяльністю.

ОСОБА_6 , в складі організованої групи, діяв як виконавець, згідно розподілу функцій та узгодженого плану дій, виконував функцію перевізника, а саме, зустрічав нелегальних мігрантів на території Республіки Польща, яких попередньо незаконно переправили через державний кордон України поза пунктами пропуску, та після зустрічі на своєму автомобілі доставляв їх до м. Варшава, а також особисто на своєму автомобілі перевозив нелегальних мігрантів з м. Львова до місця незаконного переправлення їх через державний кордон України поза пунктами пропуску, дотримуючись правил конспірації, допомагав приховувати злочинну діяльність.

ОСОБА_19 , в складі організованої групи, діяв як виконавець, згідно розподілу функцій та узгодженого плану дій, виконував функцію, як перевізника так і провідника, тобто маючи достатні знання прилеглої території поблизу державного кордону України з Республікою Польща, а саме маршрутів перетину кордону через лісисту місцевість неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області поза встановленими пунктами пропуску безпосередньо забезпечував переправлення нелегальних мігрантів до Республіки Польща, дотримуючись правил конспірації, допомагав приховувати злочинну діяльність.

ОСОБА_5 , повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою отримання незаконних прибутків, посягаючи на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, створила стійку організовану групу, до якої окрім ОСОБА_19 залучила ОСОБА_6 . Реалізуючи попередньо узгоджений план злочинної діяльності, з відома та згоди інших членів організованої групи, в середині лютого 2018 року, зустрілася в м. Львові із невстановленими досудовим слідством особами, які замовили переправлення громадянина Республіки Ірак через державний кордон України. В ході зустрічі обумовили час та місце прибуття вказаної особи – 14.03.2018 в Турківський район Львівської області неподалік с.Шандровець для подальшого незаконного переправлення його через державний кордон України в Республіку Польща, поза пунктом пропуску, за винагороду в сумі 10 тисяч доларів США.

Організувавши в такий спосіб незаконний перетин кордону, ОСОБА_5 , діючи в складі організованої групи, доручила ОСОБА_19 здійснити перевезення на своєму автомобілі марки «Volkswagen Golf», темно-зеленого кольору, громадянина Республіки Ірак ОСОБА_28 ( ОСОБА_29 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , з м.Києва в Турківський район Львівської області неподалік с.Шандровець. ОСОБА_19 , виконуючи доручення ОСОБА_5 , на своєму автомобілі марки «Volkswagen Golf», темно-зеленого кольору, поїхав в м. Київ, де зустрівся на раніше обумовленому місці із невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_30 , яка передала йому для перевезення громадянина Республіки Ірак. 14.03.2018 ОСОБА_19 перевіз його на даному автомобілі з м. Києва до Турківського району Львівської області неподалік с. Шандровець, з метою незаконного переправлення поза пунктом пропуску через державний кордон України в Республіку Польща. Прибувши на раніше обумовлене місце на території Турківського району Львівської області неподалік с.Шандровець, ОСОБА_19 , проводячи громадянина Республіки Ірак ОСОБА_29 пішком по лісистій місцевості, переправив його поза пунктом пропуску через державний кордон України до Республіки Польща. Після їх пересування по території Республіки Польща, 14.03.2018 протягом близько 6 годин, згідно спільного плану, останніх зустрів ОСОБА_6 на автомобілі марки «Volkswagen Golf» червоного кольору, який посадив громадянина Республіки Ірак у вказаний автомобіль та маючи намір отримати від організатора групи грошову винагороду повіз його до м.Варшава Республіки Польща. В подальшому, автомобіль марки «Volkswagen Golf», червоного кольору, із ОСОБА_6 та громадянином Республіки Ірак ОСОБА_29 було затримано правоохоронними органами Республіки Польща за незаконний перетин державного кордону Республіки Польща та сприяння у такому перетині.

Вироком 6-го кримінального відділу у справах нерезидентів зі штаб - квартирою в Устриках Дольних районного суду м. Лєску Республіки Польща від 07.08.2018 року, ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ст.18 §3 КК Республіки Польща у сукупності зі ст.264 §2 ККРеспубліки Польща до покарань у виді позбавлення волі на строк 8 місяців та позбавлення волі на строк 6 місяців. На підставі ст.69 § 1 і §2 КК Республіки Польща та ст.70 §1 КК Республіки Польща, для виконання накладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, встановлено випробувальний термін 2 роки.

Крім того, ОСОБА_5 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою отримання незаконних прибутків, посягаючи на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, наприкінці лютого 2018 року, зустрілася в м. Львові із ОСОБА_31 , який згідно попередньої домовленості на прохання ОСОБА_5 повідомив, що підшукав чотирьох іноземних громадян Туреччини та Іраку для незаконного переправлення їх через державний кордон України поза пунктом пропуску за винагороду у 8 тисяч доларів США, обумовивши в ході зустрічі час та місце незаконного перетину кордону неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області. Згідно домовленості члени організованої групи 17 березня 2018 року повинні були переправити через державний кордон України в напрямку Республіки Польща поза пунктом пропуску трьох громадян Туреччини та одного громадянина Іраку.

Діючи відповідно до спільно розробленого плану та за вказівкою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на своєму автомобілі марки «Volkswagen Passat», сірого кольору, разом з останньою, 16 березня 2018 року, приблизно о 23 годині 15 хвилин, в м.Львові зустрівся на раніше обумовленому місці із особою, яка повинна була передати йому чотирьох іноземних громадян, а саме зі ОСОБА_31 (який діяв на умовах конфіденційного співробітництва в межах контролю за вчиненням злочину). Діючи, згідно спільного злочинного плану, який був доведений всім учасникам організованої злочинної групи, ОСОБА_5 порадила ОСОБА_32 , щоб він поселив нелегальних мігрантів, які мають на меті перетнути кордон в напрямку Республіки Польща в хостелі чи квартирі в м.Львові, після чого ОСОБА_33 поселив їх в хостелі «YellowHouse», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 109.

У подальшому, ОСОБА_5 , організовуючи незаконне переправлений осіб через кордон, повідомила про це інших членів організованої групи, а саме ОСОБА_6 , про те, що він повинен перевезти чотирьох іноземних громадян на своєму автомобілі марки «Volkswagen Passat», сірого кольору, до Турківського району Львівської області неподалік с.Шандровець, де їх мав зустріти ОСОБА_19 , який згідно спільного плану в цей час повинен прибути на своєму автомобілі з м. Львова до місця незаконного переправлення через державний кордон, та в подальшому, виконуючи функцію провідника, переправити нелегальних мігрантів по лісистій місцевості поза пунктом пропуску державного кордону України до Республіки Польща.

ОСОБА_5 в свою чергу повинна була перебувати у м. Львові разом із ОСОБА_31 , та після підтвердження того, що іноземні громадяни знаходяться на території Республіки Польща, отримати грошові кошти в сумі 8000 доларів США від нього.

Однак, під час готування до злочину ОСОБА_5 , змінивши свій злочинний план, доручила ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не були обізнані в повному об`ємі з діяльністю організованої групи, отримати грошові кошти від ОСОБА_34 до початку переправлення нелегальних мігрантів через кордон.

ОСОБА_33 , в свою чергу, не погодившись на умови зміни злочинного плану, відмовився передавати кошти до початку переправлення нелегальних мігрантів через кордон, після чого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заволоділи грошовими коштами, які були у ОСОБА_34 в сумі 8000 доларів США та іншим його майном, а саме мобільними телефонами, шкіряною сумкою з особистими речами.

У подальшому, ОСОБА_5 з ОСОБА_6 , виконуючи заплановане, з метою доведення злочину до кінця, направилися до місця, де знаходилися нелегальні мігранти, а саме до хостелу «Yellow House», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 109, та використовуючи телефон ОСОБА_34 , переконували громадян Туреччини та Іраку продовжити спільні дії для подальшого їх незаконного переправлення через державний кордон України поза пунктом пропуску в Республіку Польща.

Однак, іноземні громадяни відмовилися виконувати вимоги ОСОБА_5 та повідомили, що будуть діяти виключно згідно вказівок ОСОБА_34 , оскільки боялися їх викриття правоохоронними органами.

Після цього, ОСОБА_5 та члени організованої злочинної групи ОСОБА_6 і ОСОБА_19 , перевіривши грошові кошти, які вони забрали у ОСОБА_34 в якості винагороди за незаконне переправлення осіб через кордон і встановивши, що вони є несправжніми (виготовлені як імітаційні засоби для використання в умовах контролю за вчиненням злочину), були затримані працівниками правоохоронних органів.

ОСОБА_6 , в період часу з лютого по березень 2018, діючи в складі організованої групи із ОСОБА_5 та ОСОБА_19 , відповідно до розробленого ОСОБА_5 злочинного плану, виконуючи відведену йому роль виконавця, реалізовуючи спільний злочинний умисел, 16 березня 2018 року вчинив незаконне переправлення чотирьох громадян Туреччини та Іраку через державний кордон України поза пунктами пропуску неподалік с. Шандровець Турківського району Львівської області на територію Республіки Польща та керівництво їх діями.

ОСОБА_9 , маючи спільний із ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та невстановленими досудовим розслідуванням особами умисел на переправлення нелегальних мігрантів поза пунктом пропуску через державний кордон України до Республіки Польща, знаючи що ОСОБА_5 виконуючи роль організатора зустрілася в м. Львові із невстановленими особами, які замовили переправлення трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам Тран ОСОБА_21 ( ОСОБА_35 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_23 ( ОСОБА_36 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_25 ( ОСОБА_37 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 , через державний кордон України, обумовивши в ході зустрічі час та місце прибуття в м. Львів та в подальшому їх необхідно буде переправити через державний кордон України в напрямку Республіки Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України. При цьому, між ОСОБА_5 та невстановленими особами було обумовлено прибуття трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам в м. Львів на 21.02.2018, а в подальшому їх прибуття в Турківський район Львівської області неподалік с. Шандровець, для подальшого переправлення їх через державний кордон України в напрямку Републіки Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України на 23.02.2018.

ОСОБА_9 достовірно знаючи, що ОСОБА_5 в такий спосіб організувала незаконний спосіб незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 21.02.2018 приблизно о 12:00 год. разом з ОСОБА_5 зустрів в м. Львові трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам, а саме: Тран ОСОБА_21 ( ОСОБА_35 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_23 ( ОСОБА_36 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_25 ( ОСОБА_37 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 , яких було привезено з м. Одеси до м. Львів на автомобілі марки «Volkswagen» зеленогокольору невстановленою особою, та в подальшому 22.02.2018 у вечірній час в м. Львові, ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_5 посадили їх в автомобіль типу мікроавтобус білого кольору, за кермом якого перебував ОСОБА_9 та почали рух в Турківський район Львівської області, з метою переправлення вказаних осіб поза пунктом пропуску через державний кордон України в напрямку Республіки Польща. Прибувши на раніше обумовлене місце на території Турківського району Львівської області неподалік с. Шандровець трьох громадян Демократичної Республіки В`єтнам ОСОБА_5 із ОСОБА_9 передали ОСОБА_19 , який виконував функцію провідника та проводячи останніх пішком по лісистій місцевості переправив їх поза пунктом пропуску через державний кордон України до Республіки Польща. Рухалися вони приблизно 6 годин та 23.02.2018 на території Республіки Польща їх зустрів ОСОБА_20 на автомобілі марки «Mitsubishi», який посадив їх у вказаний автомобіль, отримавши при цьому від ОСОБА_19 який виконував функцію перевідника, гроші в сумі 100 доларів США та 8000 гривень, та повіз по території Республіки Польща в м. Варшава.

В подальшому автомобіль марки «Mitsubishi» із ОСОБА_20 та трьома громадянами Демократичної Республіки В`єтнам Тран ОСОБА_21 ( ОСОБА_35 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_23 ( ОСОБА_36 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_25 ( ОСОБА_37 ), ІНФОРМАЦІЯ_11 , було затримано правоохоронними органами Республіки Польща.

Також, органом досудового розслідування  ОСОБА_5  обвинувачується в тому, що діючи умисно, за попередньою змовою в групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, спланувала, організувала та координувала розбійний напад на ОСОБА_38 , у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, під час якого ОСОБА_6 , після зустрічі по вулиці Князя Романа, 9 у місті Львові, про яку вона попередньо домовилась, насильно утримуючи ОСОБА_38 в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_2 , наносячи йому удари металевою палицею по тулубу та кінцівках, висловлюючи погрози насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_38 , які той сприймав реально, висловив вимогу про передачу йому сумки з грошовими коштами у сумі 8000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 210160 грн.) та іншими особистими речами потерпілого.

У подальшому, даний транспортний засіб здійснив зупинку у центральній частині м.Львова, точне місце якої досудовим розслідуванням не встановлено, куди також під`їхав автомобіль «DaewooLanos», державний номерний знак НОМЕР_3 , в салоні якого знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який пересів у автомобіль «Mercedes 220Е», де в той час у відповідь на відмову ОСОБА_38 виконати вимоги нападників та його намагання покинути салон вказаного автомобіля ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа наносили удари руками по голові та тулубу потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_6 пересів у автомобіль «DaewooLanos» до ОСОБА_5 , а решта нападників залишились із потерпілим у автомобілі «Mercedes 220Е» та обидва транспортні засоби продовжили рух до вулиці Професорської у місті Львові, де зупинились неподалік від будівлі під №1, після чого ОСОБА_6 , відчинивши двері автомобіля «Mercedes 220Е», повторно висунув ОСОБА_39 вимогу про передачу зазначеного вище майна, а у відповідь на відмову, намагаючись вирвати сумку з рук потерпілого, разом із невстановленою слідством особою почали наносити потерпілому металевою палицею та руками удари по голові, тулубу та кінцівках, в той час як ОСОБА_7 утримував потерпілого за шию рукою, здушуючи її. Відбившись від нападників, ОСОБА_40 вибіг з автомобіля «Mercedes 220Е» та намагався втекти, однак ОСОБА_7 наздогнав його та охопивши шию рукою почав душити його, в той час як ОСОБА_6 , підбігши до них, наніс потерпілому декілька ударів металевою палицею по ногах від чого той впав на землю та обидва нападники почали наносити йому удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках, після чого ОСОБА_40 втратив свідомість, а ОСОБА_6 вирвав з його рук сумку вартістю 333 грн. 33 коп., в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 100 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 2627 грн.) та імітовані грошові кошти у вигляді 79 купюр номіналом 100 доларів США, чотки вартістю 886 грн. 66 коп., мобільний телефон «Samsung A5» вартістю 1300 грн., мобільний телефон «Samsung GT-E1050» вартістю 166 грн. 66 коп., та сівши в автомобіль «DaewooLanos» разом з ОСОБА_5 покинув місце події.

У свою чергу, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , посадивши ОСОБА_34 у салон автомобіля «Mercedes 220Е», розпочали рух у напрямку вказаному ОСОБА_5 , однак неподалік від місця вчиненого злочину потерпілому вдалося втекти з автомобіля, зазнавши під час нападу, згідно висновку судово-медичної експертизи № 367 від 28.03.2018, легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легких тілесних ушкоджень у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садна на обличчі.

Ці дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений, ч.3 ст.27–ч.2 ст.187 КК України, а саме організація нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що  ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, спланувала, організувала та координувала розбійний напад на ОСОБА_38 та задля заволодіння сумкою потерпілого у якій, на їх думку, знаходились 8000 доларів США та інші особисті речі, розподіливши ролі між учасниками групи, забезпечила зустріч потерпілого з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою слідством особою поблизу будинку №9 по вулиці Кн.Романа у місті Львові, які у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018 незаконно, всупереч волі потерпілого, утримували його в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався центральною частиною м.Львова до вулиці Професорської у місті Львові, застосовуючи до нього насильство, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №367 від 28.03.2018, легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садно на обличчі.

Ці дії ОСОБА_5 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.3 ст.27 – ч.2 ст.146 КК України, а саме організація незаконного позбавленні волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань.

Згідно обвинувального акту  ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, вчинив напад на ОСОБА_34 та у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, під час якого, після зустрічі по вулиці Князя Романа, 9 у місті Львові, про яку попередньо домовилась ОСОБА_5 , насильно утримуючи ОСОБА_38 в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_2 , наносячи йому удари металевою палицею по тулубу та кінцівках, висловлюючи погрози насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_38 , які той сприймав реально, висловив вимогу про передачу йому сумки з грошовими коштами у сумі 8000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 210160 грн.) та іншими особистими речами потерпілого.

У подальшому, даний транспортний засіб здійснив зупинку у центральній частині м.Львова, точне місце якої досудовим розслідуванням не встановлено, куди також під`їхав автомобіль «DaewooLanos», державний номерний знак НОМЕР_3 , в салоні якого знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який пересів у автомобіль «Mercedes 220Е», де в той час у відповідь на відмову ОСОБА_38 виконати вимоги нападників та його намагання покинути салон вказаного автомобіля ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа наносили удари руками по голові та тулубу потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 пересів у автомобіль «DaewooLanos» до ОСОБА_5 , а решта нападників залишились із потерпілим у автомобілі «Mercedes 220Е» та обидва транспортні засоби продовжили рух до вулиці Професорської у місті Львові, де зупинились неподалік від будівлі під №1, після чого ОСОБА_6 , відчинивши двері автомобіля «Mercedes 220Е», повторно висунув ОСОБА_39 вимогу про передачу зазначеного вище майна, а у відповідь на відмову, намагаючись вирвати сумку з рук потерпілого, разом із невстановленою слідством особою почали наносити потерпілому металевою палицею та руками удари по голові, тулубу та кінцівках, в той час як ОСОБА_7 утримував потерпілого за шию рукою, здушуючи її. Відбившись від нападників, ОСОБА_40 вибіг з автомобіля «Mercedes 220Е» та намагався втекти, однак ОСОБА_7 наздогнав його та охопивши шию рукою почав душити його, в той час як ОСОБА_6 , підбігши до них, наніс потерпілому декілька ударів металевою палицею по ногах від чого той впав на землю та обидва нападники почали наносити йому удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках, після чого ОСОБА_40 втратив свідомість, а ОСОБА_6 вирвав з його рук сумку вартістю 333 грн. 33 коп., в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 100 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 2627 грн.) та імітовані грошові кошти у вигляді 79 купюр номіналом 100 доларів США, чотки з янтаря вартістю 886 грн. 66 коп., мобільний телефон «Samsung A5» вартістю 1300 грн., мобільний телефон «Samsung GT-E1050» вартістю 166 грн. 66 коп., та сівши в автомобіль «DaewooLanos» разом з ОСОБА_5 покинув місце події.

У свою чергу, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 посадивши ОСОБА_38 у салон автомобіля «Mercedes 220Е», розпочали рух у напрямку вказаному ОСОБА_5 , однак неподалік від місця вчиненого злочину потерпілому вдалося втекти з автомобіля, зазнавши під час нападу, згідно висновку судово-медичної експертизи № 367 від 28.03.2018, легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легких тілесних ушкоджень у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садна на обличчі.

Ці дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.2 ст.187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що  ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_7 ОСОБА_41 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, задля заволодіння сумкою ОСОБА_38 у якій, на їх думку, знаходились 8000 доларів США та інші особисті речі, зустрівшись з потерпілим поблизу будинку №9 по вулиці Кн. Романа у місті Львові, у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, незаконно, всупереч волі потерпілого, утримували його в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_2 , що рухався центральною частиною м.Львова до вулиці Професорської у місті Львові, застосовуючи до нього насильство, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №367 від 28.03.2018, легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садно на обличчі.

Ці дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України, а саме позбавленні волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань.

Згідно обвинувального акту  ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_6 та невстановленою слідством особою, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, брав участь у нападі на ОСОБА_38 , що відбувався у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, за обставин коли ОСОБА_6 , після зустрічі по вулиці Князя Романа, 9 у місті Львові, про яку попередньо домовилась ОСОБА_5 , насильно утримуючи ОСОБА_38 в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_2 , наносячи йому удари металевою палицею по тулубу та кінцівках, висловлюючи погрози насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я ОСОБА_38 , які той сприймав реально, висловив вимогу про передачу йому сумки з грошовими коштами у сумі 8000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 210160 грн.) та іншими особистими речами потерпілого.

У подальшому, даний транспортний засіб здійснив зупинку у центральній частині м.Львова, точне місце якої досудовим розслідуванням не встановлено, куди також під`їхав автомобіль «DaewooLanos», державний номерний знак НОМЕР_3 , в салоні якого знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який пересів у автомобіль «Mercedes 220Е», де в той час у відповідь на відмову ОСОБА_38 виконати вимоги нападників та його намагання покинути салон вказаного автомобіля ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа наносили удари руками по голові та тулубу потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 пересів у автомобіль «DaewooLanos» до ОСОБА_5 , а решта нападників залишились із потерпілим у автомобілі «Mercedes 220Е» та обидва транспортні засоби продовжили рух до вулиці Професорської у місті Львові, де зупинились неподалік від будівлі під №1, після чого ОСОБА_6 , відчинивши двері автомобіля «Mercedes 220Е», повторно висунув ОСОБА_39 вимогу про передачу зазначеного вище майна, а у відповідь на відмову, намагаючись вирвати сумку з рук потерпілого, разом із невстановленою слідством особою почали наносити потерпілому металевою палицею та руками удари по голові, тулубу та кінцівках, в той час як ОСОБА_7 утримував потерпілого за шию рукою, здушуючи її. Відбившись від нападників, ОСОБА_40 вибіг з автомобіля «Mercedes 220Е» та намагався втекти, однак ОСОБА_7 наздогнав його та охопивши шию рукою почав душити його, в той час як ОСОБА_6 , підбігши до них, наніс потерпілому декілька ударів металевою палицею по ногах від чого той впав на землю та обидва нападники почали наносити йому удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках, після чого ОСОБА_40 втратив свідомість, а ОСОБА_6 вирвав з його рук сумку вартістю 333 грн. 33 коп., в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 100 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 2627 грн.) та імітовані грошові кошти у вигляді 79 купюр номіналом 100 доларів США, чотки з янтаря вартістю 886 грн. 66 коп., мобільний телефон «Samsung A5» вартістю 1300 грн., мобільний телефон «Samsung GT-E1050» вартістю 166 грн. 66 коп., та сівши в автомобіль «DaewooLanos» разом з ОСОБА_5 покинув місце події.

У свою чергу, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 посадивши ОСОБА_38 у салон автомобіля «Mercedes 220Е», розпочали рух у напрямку вказаному ОСОБА_5 , однак неподалік від місця вчиненого злочину потерпілому вдалося втекти з автомобіля, зазнавши під час нападу, згідно висновку судово-медичної експертизи № 367 від 28.03.2018, легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легких тілесних ушкоджень у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садна на обличчі.

Ці дії ОСОБА_7  стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_6 та невстановленою досудовим слідством особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме кримінальне провадження, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, задля заволодіння сумкою ОСОБА_38 у якій, на їх думку, знаходились 8000 доларів США та інші особисті речі, утримували його в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_2 , у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, після зустрічі поблизу будинку №9 по вулиці Кн.Романа у місті Львові та під час руху центральною частиною м.Львова до вулиці Професорської у місті Львові, застосовуючи до нього насильство, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №367 від 28.03.2018, легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садно на обличчі.

Ці дії ОСОБА_7  стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК України, а саме позбавлення волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань.

Згідно з обвинувальним актом  ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, брав участь у нападі на ОСОБА_38 , що відбувався у період часу орієнтовно з 23 год. 3о хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, за обставин коли ОСОБА_6 , після зустрічі по вулиці Князя Романа, 9 у місті Львові, про яку попередньо домовилась ОСОБА_5 , насильно утримуючи ОСОБА_38 в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився ОСОБА_8 , наносячи йому удари металевою палицею по тулубу та кінцівках, висловлюючи погрози насильства, яке є небезпечним дл  я життя та здоров`я ОСОБА_38 , які той сприймав реально висловив вимогу про передачу йому сумки з грошовими коштами у сумі 8000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становила  210160 гри.) та іншими особистими речами потерпілого.

У подальшому, даний транспортний засіб здійснив зупинку у центральній частині м.Львова, точне місце якої досудовим розслідуванням не встановлено, куди також під`їхав автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_4 , в салоні якого знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , який пересів у автомобіль «Mercedes 220Е», де в той час у відповідь на відмову ОСОБА_38 виконати вимоги нападників та його намагання покинути салон вказаного автомобіля ОСОБА_6 та ОСОБА_8 наносили удари руками по голові та тулубу потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 пересів у автомобіль «Daewoo Lanos» до ОСОБА_5 , а решта нападників залишились із потерпілим у автомобілі «Mercedes 220Е» та обидва транспортні засоби продовжили рух до вулиці Професорської у місті Львові, де зупинились неподалік від будівлі під №1, після чого ОСОБА_6 , відчинивши двері автомобіля «Mercedes 220Е», повторно висунув ОСОБА_39 вимогу про передачу зазначеного вище майна, а у відповідь на відмову, намагаючись вирвати сумку з рук потерпілого, разом із ОСОБА_8 почали наносити потерпілому металевою палицею та руками удари по голові, тулубу та кінцівках, в той час як ОСОБА_7 утримував потерпілого за шию рукою, здушуючи її. Відбившись від нападників, ОСОБА_40 вибіг з автомобіля «Mercedes 220Е» та намагався втекти, однак ОСОБА_7 наздогнав його та охопивши шию рукою почав душити його, в той час як ОСОБА_6 , підбігши до них, наніс потерпілому декілька ударів металевою палицею по ногах від чого той впав на землю та обидва нападники почали наносити йому удари руками та ногами по толові, тулубу та кінцівках, після чого ОСОБА_40 втратив свідомість, а ОСОБА_6 вирвав з його рук сумку вартістю 333 грн. 33 коп., в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 100 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 16.03.2018 становило 2627 грн.) та імітовані грошові кошти у вигляді 79 купюр номіналом 100 доларів США, чотки з янтаря вартістю 886 грн. 66 коп., мобільний телефон «Samsung А5» вартістю 1300 грн., мобільний телефон «Samsung GT-E1050» вартістю 166 грн. 66 коп., та сівши в автомобіль «Daewoo Lanos» разом з ОСОБА_5 покинув місце події.

У свою чергу, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 посадивши ОСОБА_38 у салон автомобіля «Mercedes 220Е», розпочали рух у напрямку вказаному ОСОБА_5 , однак неподалік від місця вчиненого злочину потерпілому вдалося втекти з автомобіля, зазнавши під час нападу, згідно висновку судово-медичної експертизи № 367 від 28.03.2018, легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легких тілесних ушкоджень у вигляді гематом на обличчі, в ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садна на обличчі.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства небезпечного для життя особи та застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 187 КК України.

Крім цього, ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою у групі з ОСОБА_5 , яка спланувала, організувала та координувала вчинення даного правопорушення, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, задля і оволодіння сумкою ОСОБА_38 у якій, на їх думку, знаходились 8000 доларів США та інші особисті речі, зустрівшись з потерпілим поблизу будинку № 9 на вулиці Кн.Романа у місті Львові, у період часу орієнтовно з 23 год. 30 хв. 16.03.2018 по 00 год. 20 хв. 17.03.2018, незаконно, всупереч волі потерпілого, утримували його в салоні автомобіля «Mercedes 220Е», державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився ОСОБА_8 та який рухався центральною частиною м.Львова до вулиці Професорської у місті Львові, застосовуючи до нього насильство, спричинивши йому згідно висновку судово-медичної експертизи №367 від 28.03.2018, легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді струсу головного мозку, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді гематом на обличчі, з ділянці лівої ключиці, на лівій руці, садно на обличчі.

Ці дії ОСОБА_8 стороною обвинувачення кваліфіковані як злочин, передбачений ч. 2 ст. 146 КК України, а саме позбавленні волі людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням особі фізичних страждань.

Не погоджуючись із цим вироком, прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_12 , захисники ОСОБА_17 та ОСОБА_14 подали апеляційній скарги.

Прокурор просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2023 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі; визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі; визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй майна; на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 10 років позбавлення ролі з конфіскацією усього належного їй майна. На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.06.2017 та визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного їй майна.

ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі; визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити йому покарання виді 5 років позбавлення волі; визнати винним у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна; на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі; визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі; визнати винним у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна; на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі; визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі; визнати винним у вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна; на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна.

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покласти на нього обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, постановленим з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим таке підлягає скасуванню.

Викладені у вироку висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та суперечать дослідженим в ході судового розгляду доказам, зокрема показанням потерпілого ОСОБА_34 , протоколу про результати проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 27.03.2018, протоколу проведення слідчого експерименту від 23.03.2018 із фототаблицями.

На думку апелянта, наявність спільного умислу на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_34 , а також на незаконне позбавлення його волі, підтверджується діями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , спрямованими на заволодіння грошовими коштами потерпілого, які мали послідовний, спільний та узгоджений характер.

Зазначає, що вказане підтверджується показаннями ОСОБА_34 , який повідомив, що одразу після того як вищевказані особи переконалися, що він має при собі відповідну суму грошових коштів, до нього ОСОБА_6 була висунута вимога щодо передачі цих коштів, попри те, що за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 полягала в тому, що до перетину державного кордону іноземними громадянами, грошові кошти необхідно буде лише показати, тим самим підтвердивши їх наявність. Одночасно з висуненням такої вимоги, ОСОБА_8 , який перебував за кермом даного автомобіля, заблокував автомобільні замки та розпочав рух автомобіля на великий швидкості.

У подальшому ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 спільно наносили ОСОБА_32 удари (у тому числі палками), примусово утримуючи його в автомобілі та висуваючи вимогу щодо передачі сумки з грошовими коштами. Витягнувши потерпілого з автомобіля та продовжуючи заподіювати йому тілесні ушкодження, підозрювані заволоділи сумкою з грошовими коштами, яку згодом передали ОСОБА_5 , яка знаходилась в іншому автомобілі.

Вважає, що про наявність корисливого умислу також свідчить дані протоколу про результати проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 27.03.2018, у яких зафіксовано зміст телефонних розмов за участі ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , у яких ОСОБА_5 інформувалася іншими співучасниками ( ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ) про обставини у режимі реального часу, надавала їм відповідні накази та розпорядження, координувала дії зазначених осіб по примусовому переміщенню ОСОБА_34 та передачі їй сумки із грошовими коштами.

При цьому, прокурор зазначає, що висновок суду про те, що грошові кошти були спільними, також є хибним, оскільки потерпілий у своїх показаннях повідомляв, що їх попередня домовленість з ОСОБА_5  полягала в тому, що грошові кошти будуть передані безпосередньо після перетину іноземними громадянами державного кордону, а при зустрічі з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 грошові кошти вказаним особам необхідно буде лише показати, тим самим підтвердивши їх наявність.

Зазначає, що судом не взято до уваги факт заволодіння під час розбійного нападу іншим особистим майном потерпілого, а саме: чотками з бурштину вартістю 886 грн. 66 коп., мобільним телефоном «Samsung А5» вартістю 1300 грн., мобільним телефоном «Samsung GT-E1050» вартістю 166 грн. 66 коп.

Підкреслює, що утримання ОСОБА_34 в автомобілі тривало протягом значного періоду часу та носило насильницький характер, зокрема було здійснено всупереч волі потерпілого, який відповідно до його показань, кілька разів намагався покинути салон автомобіля. При цьому кожен з осіб присутніх в автомобілі, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , здійснював активні дії щодо утримання потерпілого в авто та нанесення йому при цьому тілесних ушкоджень, а ОСОБА_5 інформувалася іншими співучасниками про обставини у режимі реального часу, надавала їм відповідні накази та розпорядження, координувала дії зазначених осіб по примусовому переміщенню ОСОБА_34 та передачі їй сумки із грошовими коштами.

Окрім цього, апелянт звертає увагу, що всупереч висновкам про відсутність в діях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 умислу на розбій та незаконне позбавлення волі людини, рядом тверджень у тексті вироку суд фактично визнає, що дії обвинувачених мали координований та насильницький характер.

Також, прокурор у своїй апеляційній скарзі покликається на постанову ВС від 08 квітня 2021 року у справі № 511/2543/17 (провадження № 51-2778км20), відповідно до якої кваліфікованими видами незаконного позбавлення волі або викрадення людини є вчинення таких, у тому числі і з корисливих мотивів. При цьому, не має значення, чи одержав винний ту винагороду, яку бажав одержати внаслідок таких своїх дій, а також коли виник корисливий мотив: до початку чи під час вчинення злочину.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_17 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати обвинувальний вирок щодо ОСОБА_42 в частині визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України та постановити ухвалу про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України з підстав, передбачених ст.. 284 КПК України.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_17 зазначає, що суд першої інстанції, наводячи докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 332 КК України, у мотивувальній частині вироку обмежився лише описом кожного доказу, не надавши їм конкретної оцінки, не обґрунтувавши, яким чином ці докази підтверджують ту чи іншу ознаку інкримінованого правопорушення.

Звертає увагу, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6  відсутня об`єктивна сторона інкримінованого злочину.

Вказує, що керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України відрізняється від організації такого переправлення передусім тим, що керівництво здійснюється безпосередньо під час або перед початком зазначеного переправлення. Водночас ОСОБА_6 не взаємодіяв жодним чином з так званими мігрантами (четверо громадян Туреччини та Ірану).

Стверджує, що орган досудового розслідування навіть не зміг встановити імена таких осіб, їхні контактні дані, а тому виникає сумнів, чи останні взагалі існували.

Звертає увагу, що уся фабула ґрунтується виключно на показаннях заявника-потерпілого, який залежний від прокуратури та співпрацював з ними.

Захисник також вказує на те, що про неможливість здійснення організації, а також вчинення правопорушення організованою групою осіб (особливо кваліфікуюча обставина, котра ставиться у провину  ОСОБА_6 , передбачена ч. 3 даної статті) зазначено безпосередньо у обвинувальному акті, а саме, що ОСОБА_6  не був обізнаний в повному обсязі про діяльність групи, така група не мала стійких зв`язків, а також не існувало обізнаності про діяльність кожного члена, а отже вона не може розцінюватись як організована група, у розумінні ст. 28 КК України. Проте суд на вказаний факт уваги не звернув.

Не погоджується захисник з твердженням сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення повторно, оскільки згідно з матеріалами провадження ОСОБА_6 не судимий. Вважає, що той факт, що ОСОБА_6 засуджений за законодавством Польщі не впливає на повторність вчинення даного злочину, оскільки вчинене правопорушення не є тотожним тому, в якому останній обвинувачується в межах даної справи.

На думку апелянта, суд в повній мірі не дослідив та прийняв рішення на основі доказів, що є недопустимими та зібраними внаслідок провокації вчинення злочину.

Звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_33 є громадянином Сирійської Арабської Республіки. Під час судового розгляду ОСОБА_33 попросив залучити перекладача, оскільки не достатньо добре розуміє українську мову, тоді як досудове розслідування за участі ОСОБА_34 проводилося без залучення перекладача, а тому, на думку захисника, він в повній мірі міг не усвідомлювати ті обов`язки які на нього покладені, а саме давати правдиві показання, а також не усвідомлював можливість настання негативних наслідків а саме кримінальної відповідальності за надання неправдивих свідчень, в тому числі щодо фактичних обставин кримінального правопорушення.

Також захисник стверджує про провокацію злочину з боку правоохоронних органів. Зазначає, що з матеріалів кримінального провадження прослідковується той факт, що ОСОБА_33 діяв під контролем та був у залежності правоохоронців (згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06.02.2017 засуджений до покарання у виді 5 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням, при цьому належним чином не виконував обов`язки, не перебував за постійним місцем проживання), перший ініціював телефонні розмови з ОСОБА_5 , запропонував можливість заробити шляхом переправлення через кордон осіб, інформація щодо яких не встановлена.

Зазначає, що у підтвердження провокації злочину, стороною захисту також долучено вирок Залізничного районного суду м. Львова від 31.03.2022р. яким засуджено обвинуваченого ОСОБА_43 , де ОСОБА_33 також був заявником у справі за ч. 3 ст. 332 КК України.

Захисник також вважає, що зібрані докази є недопустимими через відсутність повноважень у слідчого. Так, майже всі процесуальні дії в кримінальному провадженні № 12018140000000160 від 26.02.2018 здійснював слідчий ОСОБА_44 , проте в матеріалах справи немає витягу, який би підтверджував його повноваження на участь в даному кримінальному провадженні. Зазначає, що хоч відповідний витяг носить суто технічний характер, ЄРДР внаслідок неможливості внесення відомостей заднім числом запобігає фальсифікації процесуальних рішень, а тому відсутність інформації про слідчого ОСОБА_45 вказує, що такий слідчий не мав повноважень на ведення досудового розслідування, що вказує на недопустимість усіх доказів зібраних з ініціативи слідчого ОСОБА_46 .

Окрім цього апелянт вважає недопустимими доказами показання свідків ОСОБА_47 , ThanH Nam Doan, Cuong Thinh Tran від 01.03.2018, отриманих в порядку ст. 225 КПК України, оскільки сторона захисту була позбавлена можливості спростувати надані показання шляхом проведення повторного допиту вказаних свідків. Окрім цього, зазначає апелянт, суд не повинен був брати до уваги ці докази, оскільки на момент допиту свідків жодній особі не було повідомлено про підозру, а відтак було порушено принцип змагальності.

Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 захисник вважає, що навіть із врахуванням обставин, які на думку суду є встановленими та доведеними, у будь-якому випадку призначене останньому покарання є несправедливим та необґрунтованим.

Зазначає, що судом не враховано, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 інкримінується здійснення суто технічних функції, жодної участі у плануванні та організації переправлення осіб через кордон він не брав.

Вважає, що суд безпідставно покликався на те, що ОСОБА_6  вчинив злочин з корисливого мотиву, оскільки факт отримання ним якоїсь конкретної суми коштів, в матеріалах кримінального провадження відсутній, а тому, конфіскація усього належного майна є необґрунтованою.

У доповненнях до апеляційної карги захисник ОСОБА_17 звертає увагу, що письмові пояснення свідків Тран Цуонг Тхінх (CuongThinhTran), ОСОБА_23 ( ОСОБА_24 ), та ОСОБА_25 ( ОСОБА_26 ) є ідентичними за своїм змістом. Також зазначає те, що матеріали кримінального провадження не містять даних щодо особи перекладача, який, серед іншого, не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад, що, на думку апелянта, ставить під сумнів достовірність показань та, відповідно, підстав проведення досудового розслідування.

Вказує, що протокол пред`явлення особи до впізнання за участю свідка ОСОБА_29 від 21.03.2018 не містить у собі опису ознак, за якими свідок міг впізнати особу, яка його перевозила в автомобілі по території Республіки Польща, натомість, містить покликання на впізнання за рисами обличчя, яке носить загальний характер, що є неприпустимим.

Звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 228 КПК України, впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису, слід проводити з додержанням вимог, зазначених в частині першій і другій цієї статті, що органом досудового розслідування зроблено не було.

Апелянт при цьому зазначає, що оскільки ОСОБА_6 було затримано 17.03.2018, не було необхідності проводити впізнання за фотознімками, оскільки 21.03.2018 орган досудового розслідування мав можливість забезпечити його присутність.

Захисник також вважає, що оскаржуваний вирок ухвалено незаконним складом суду. Звертає увагу, що після задоволення 01.02.2019 самовідводу, заявленого суддею ОСОБА_48 , автоматизований розподіл 04-06.02.2019 не відбувся у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів, однак, уже 07.02.2019 головуюча суддя ОСОБА_49 розглядала клопотання сторін у справі щодо запобіжних заходів та в подальшому проводила судовий розгляд вказаного кримінального провадження по суті. При цьому, вказує, що у матеріалах справи відсутні дані щодо автоматизованого розподілу вказаного об`єднаного кримінального провадження саме судді ОСОБА_50 .

На думку захисника, в порушення вимог кримінального процесуального закону об`єднав кримінальні провадження, в двох з яких ОСОБА_33 є потерпілим, а в іншому №12018140000000160 є свідком, який був залучений для конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що є неприпустимим, адже ОСОБА_33 в об`єднаному провадженні поєднуючи в собі два статуси, був вправі знайомитися зі всіма матеріалами справи та у зв`язку з цим міг змінити чи скорегувати свої показання з урахуванням даних цих матеріалів.

Апелянт звертає увагу, що суд протокольною ухвалою постановив залишити без розгляду клопотання про виділення матеріалів в окреме провадження щодо ОСОБА_5 , яке було мотивоване наміром суду вирішити дане клопотання по суті в наступних судових засіданнях, чого судом не було зроблено. Водночас вказує, що кримінальний процесуальний закон передбачає виключні випадки, коли суд має повноваження залишити клопотання/заяву без розгляду, тим більше протокольною ухвалою, до яких вирішення вищевказаного клопотання не відноситься.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_14 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляду у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник покликається на те, що вина ОСОБА_51 у вчиненні інкримінованих їй злочинів не доведена.

Звертає увагу, що за епізодом незаконного перетину кордону громадянами Вєтнаму, усі докази обвинувачення ґрунтуються на протоколах пред`явлення до впізнання за фотознімками від 01.03.2018, згідно з якими ОСОБА_25 , Тран Цуон Тхінх та Доан Тхінг Нам впізнали  ОСОБА_5  як особу, що приймала участь в їх незаконному перетині державного кордону України. Проте вказані протоколи, на думку захисника, є недопустимими доказами у справі з огляду на невідоме походження фотознімків жінок у цих протоколах, а також те, що у справі не має жодного доказу, що на будь-якому фотознімку зображена саме ОСОБА_5 , її фотознімки органом досудового розслідування не вилучались та з державних органів не витребовувались. Вважає, що довідка слідчого, що на впізнаваних фотографіях зображена ОСОБА_5 , не може братися до уваги, оскільки відсутній будь-який процесуальний документ, що на пред`явлених знімках зображена саме вона.

Захисник ОСОБА_14  звертає увагу на численні порушення вимог ст. 228 КПК України під час проведення вищевказаної слідчої дії за участі свідків ОСОБА_25 , Тран Цуон Тхінх та ОСОБА_52 та зазначає, що судом безпідставно не надано оцінки доводам захисту та належним чином не мотивував відсутність. На думку суду, істотних порушень під час пред`явлення фотознімків для впізнання.

Вважає, що аналогічним чином стороною обвинувачення не надано жодного належного і допустимого доказу причетності ОСОБА_5 до вчинення злочину за епізодом із громадянами Іраку.

Звертає увагу, що ОСОБА_33 , який у даному кримінальному провадженні одночасно має два статуси - свідка та потерпілого, не володіє українською мовою. Однак, всупереч цьому, під час слідства перекладач не залучався, всі підписані ним документи у кримінальному провадженні викладені українською мовою. Тобто, ОСОБА_33 жодної уяви не мав про зміст документів, які він підписував. Захисник стверджує, що протилежного стороною обвинувачення не доведено.

Окрім цього, захисник вказує на відсутність ухвали слідчого судді про накладення арешту на виготовлені імітаційні кошти, а тому існують сумніви, чи саме вони вилучалися у ОСОБА_53 .

Стверджує, що протоколи слідчих дій у даному випадку суперечать один одному, оскільки ОСОБА_32 вручаються спеціально виготовлені імітаційні кошти, а вилучаються з автомобіля уже долари США, арешт накладається на долари США, далі оглядають імітаційні кошти, і в кінцевому результаті доля вилучених доларів США наразі не відома.

Захисник ОСОБА_14 також зауважує, що заява ОСОБА_34 про вчинення злочину, з якою, як він стверджує, звернувся до правоохоронного органу, у матеріалах справи відсутня.

На думку захисника ОСОБА_14 , дії ОСОБА_34 та правоохоронних органів у сукупності свідчать про вчинення провокаційних дій з їх боку для звинувачення ОСОБА_5 та інших у вчиненні злочину. На це вказує і той факт, що для імітації вчинення злочину задіяний ОСОБА_33 , який на момент подій засуджений на вчинення аналогічного злочину, у нього відсутнє будь-яке місце реєстрації як іноземця-біженця в Україні, вирок щодо нього не контролював жоден кримінально-виконавчий орган, хоча на той момент іспитовий строк ще не закінчився. Окрім цього, апелянт звертає увагу на фізичну відсутність іноземних громадян, які переправлялися через кордон, оскільки немає ні анкетних даних у справі, ні жодних адміністративних чи інших матеріалів щодо їх встановлення та подальшої депортації.

Також захисник звертає увагу на наступне: згідно з переглянутим відеозаписом обшуку автомобіля, на початку слідчої дії (обшуку) в салоні автомобіля нікого не має, обвинувачені спільно з працівниками поліції знаходяться на вулиці. Разом з тим, відповідно до письмового протоколу, на початку обшуку у автомобілі перебували ОСОБА_5 та ще двоє обвинувачених, а тому, на думку захисника. є незаконними дії слідчих при відбиранні змивів з рук обвинувачених, оскільки відсутні постанови про освідування осіб та окремого протоколу у відповідності до вимог ст. 241 КПК України. Вважає, що це тягне за собою визнання відповідних експертиз неналежними та недопустимими доказами у справі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_15 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора.

Просить апеляційний суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора, а вирок суду першої інстанції в частині, що стосується ОСОБА_8 залишити без змін.

Захисники ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у судовому засіданні подані апеляційні скарги захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_14 підтримали та просили такі задовольнити. Разом з тим, заперечили доводи апеляційної скарги прокурора ОСОБА_12 .

Прокурори ОСОБА_11 ОСОБА_12 у судовому засіданні проти задоволення апеляційних вимог захисників заперечили та підтримали апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 з наведених у ній мотивів.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисники ОСОБА_54 , ОСОБА_16 не погодилися з доводами апеляційної скарги прокурора та підтримали апеляційні вимоги захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_14 .

Заслухавши доповідь судді, позицію учасників процесу, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок у межах апеляційних скарг.

Вирок суду слід скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з таких підстав.

При прийнятті рішення суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив вирок з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 08 червня 2018 року до Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018140050001335 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.27, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146 КК України, та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_55

31 жовтня 2018 року до Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018140000000160 про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який неавтоматизовано передано для розгляду раніше визначеному судді ОСОБА_56

16 січня 2019 року на адресу Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018140050002726 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, для розгляду якого автоматизованим розподілом судової справи визначено суддю ОСОБА_57 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року у справі № 461/339/19 обвинувальний акт №12018140050002726 передано судді ОСОБА_56 для вирішення питання про об`єднання і розгляду в одному провадженні з обвинувальним актом №12018140050001335.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29 січня 2019 року кримінальне провадження №12018140050001335 об`єднано в одне провадження з кримінальними провадженнями №12018140000000160 та №12018140050002726.

З огляду на об`єднане кримінальне провадження 30 січня 2019 року суддею ОСОБА_48 був заявлений самовідвід від розгляду вказаного кримінального провадження з тих мотивів, що він брав участь під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018140050002726.

Вказаний самовідвід ухвалою судді того ж суду від 01 лютого 2019 року був задоволений, у зв`язку із чим справу було передано для повторного авторозподілу, що стверджується розпорядженням керівника апарату суду від 04 лютого 2019 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

Частиною 1 статті 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Про участь у кримінальному провадженні №12018140050002726 під час досудового розслідування судді ОСОБА_56 було відомо до передачі йому обвинувального акта №12018140050002726 для вирішення питання про об`єднання і розгляду в одному провадженні з обвинувальним актом №12018140050001335, а тому суддя ОСОБА_58 не мав права приймати у цьому провадженні жодного процесуального рішення, у тому числі про об`єднання кримінальних проваджень в одне, а зобов`язаний був зразу заявити самовідвід.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, після задоволення заяви про самовідвід судді ОСОБА_55 , автоматизований розподіл справи 04.02.2019 - 06.02.2019 не відбувся у зв`язку із відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи. Однак, вже 07 лютого 2019 року головуюча суддя ОСОБА_49 розглядала клопотання сторін у справі щодо запобіжних заходів та в подальшому проводила судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні по суті. При цьому, матеріали справи не містять жодних даних щодо автоматизованого розподілу вказаного об`єднаного кримінального провадження саме судді ОСОБА_50 .

Відсутність в матеріалах справи протоколу про автоматизований розподіл судової справи № 461/4258/18 ставить під сумнів законність складу суду, що розглянув вказане кримінальне провадження, та є істотним порушенням кримінального процесуального закону згідно з приписами ст. 412 КПК України.

       Також суддя ОСОБА_49 , незважаючи на імперативні вимоги ч. 1 ст. 76 КПК України про недопущення повторної участі судді в кримінальному провадженні, під час досудового розслідування як слідчий суддя ухвалювала рішення щодо ОСОБА_19 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, матеріали щодо якого виділені у окреме провадження №12018140000000455 від 09.08.2018, у зв`язку з розшуком останнього, а саме: ухвали про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_19 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 12.02.2019, 10.04.2020, 07.12.2020, 10.06.2021, 14.12.2021, 23.06.2022, 05.07.2023.

Принцип недопустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні полягає в тому, що він вправі брати участь у конкретному провадженні  і приймати рішення лише один раз. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні і приймав рішення, вже має власну думку, а тому його повторна участь може призвести до необ`єктивного рішення.

З вищенаведених підстав, колегія суддів дійшла висновку, що вирок ухвалений незаконним складом суду, що відповідно до ст.412 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції на підставі п.1 ч. 1 ст. 415 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Скасовуючи вирок суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляційних скарг прокурора та захисників.

З огляду на викладене апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_14 слід задовольнити частково, вирок суду щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - скасувати та призначити новий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді суд першої інстанції повинен з дотриманням вимог кримінального процесуального закону всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини кримінального провадження та ухвалити законне, вмотивоване й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_12 , захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_14 задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2023 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 скасувати.

Призначити в Галицькому районному суді м. Львова новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 332 КК України,  ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 332 КК України зі стадії підготовчого судового засідання новим складом суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3                         ОСОБА_4