ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua 

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. м. Київ Справа№ 920/1099/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б. 

Тищенко А.І. 

 

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.за участю представників учасників процесу:від Військового прокурора Сумського гарнізону: згідно протоколу судового засідання  від Міністерства оборони України: згідно протоколу судового засідання від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава: згідно протоколу судового засідання від Сумської районної державної адміністрації Сумської області: згідно протоколу судового засідання від  ОСОБА_1 : згідно протоколу судового засідання від ОСОБА_2 : згідно протоколу судового засідання від ОСОБА_3 : згідно протоколу судового засідання від ОСОБА_4 : згідно протоколу судового засідання від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області: згідно протоколу судового засіданнярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та заступника військового прокурора Сумського гарнізонуна ухвалуГосподарського суду Сумської області від31.05.2018суддіголовуючий суддя Котельницька В.Л., судді: Заєць С.В., Спиридонова Н.О.повний текст складено 04.06.2018за позовомВійськового прокурора Сумського гарнізону в інтересах держави в особі:  1)Міністерства оборони України, м. Київ 2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. ПолтавадоСумської районної державної адміністрації Сумської області, м. Сумиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:   Військової частина  польова пошта НОМЕР_1 , м. Сумиза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:    1) ОСОБА_1 , м. Суми, 2) ОСОБА_2 , м. Суми, 3) ОСОБА_3 , м. Суми, 4) ОСОБА_4 , м. Суми, 5) Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми,провизнання недійсним розпорядження

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд 

 

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Сумського гарнізону в інтересах держави в особі (надалі-прокурор) Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава звернувся до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до Сумської районної державної адміністрації Сумської області про визнання недійсним розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 року ( т. 1, а.с. 4-9).

Позовні вимоги прокурора мотивовані порушенням відповідачем вимог законодавства, діючого на час винесення розпорядження від 23.12.2010 № 1259, щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та надання останнім земельних ділянок у власність, а також зміни цільового призначення земель державної власності.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.11.2016 порушено провадження у справі № 920/1099/16. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Військову частину - польову пошту НОМЕР_1 та на стороні відповідача:  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву Сумської районної державної адміністрації Сумської області проти заявлених позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки розпорядження голови районної державної адміністрації прийнято відповідно до повноважень райдержадміністрації та у відповідності до вимог чинного законодавства, діючого на момент його прийняття.

Як зазначає відповідач, даним розпорядженням не були порушені права інших осіб, а також не були порушені вимоги земельного законодавства при наданні земельних ділянок. Крім того, розпорядження голови Сумської райдержадміністрації носить ненормативний характер, є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання, а тому оспорюване розпорядження втратило чинність.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.02.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , Головне управління Держеокадастру у Сумській області ( т. 1, а.с. 245-246).

24.02.2017 Військовий прокурор Сумського гарнізону звернувся до Господарського суду Сумської області про зміну (доповнення) підстав позову та уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсним розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 в частині надання громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 2,48 га. з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003, 5924787100:09:001:0004 для ведення особистого селянського господарства та надання останнім державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки ( т. 2, а.с. 46-49).

07.03.2017 позивач 1 подав до Господарського суду Сумської області клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи ( т. 2, а.с. 93-94).

Ухвалами Господарського суду Сумської області від 07.03.2017 зупинено провадження у даній справі та призначено судову земельно-технічну експертизу, яку доручено провести Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М,С, Бокаріуса та поставлено на розгляд експерта наступні питання: чи накладаються земельні ділянки загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами: 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004, передані у приватну власність розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку № 13 військового містечка № 12 Сумського гарнізону, площею 2095,3 га, розташовану за адресою: Сумська область, Стецьківська та Бітицька сільські ради, надану у користування Сумському вищому артилерійському командному училищу? Якщо так, то в якій частині?.

10.08.2017 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава подав до суду першої інстанції клопотання про призначення додаткової судової земельно-технічної експертизи, оскільки 11.05.2017 року судовим експертом Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Таранець Т.А. проведена судова земельно-технічна експертиза, відповідно до якої, в межах наданих матеріалів відповісти на поставлене питання не видається за можливе, оскільки дані каталогу координат окружної межі земельної ділянки представлено на дослідження у невідомій умовній системі координат, а тому просить провести додаткову експертизу. Проведення експертизи позивач-2 просить суд доручити фахівцям Полтавського відділення Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України (36004, м. Полтава, вул. Чураївни, 1/1); зобов`язати ДП Сумигеодезкартографія у Сумській області (м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 98А) перевести систему координат використану при виготовленні Державного акту на право користування землею Б № 018843 від 1985 року в систему координат СК-63 використану при виготовленні актів на земельні ділянки з кадастровими номерами: 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004 переданими у приватну власність розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації №1259 від 23.12.2010 громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; на вирішення судової експертизи поставити наступне питання: чи накладаються межі земельних ділянок загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004, передані у приватну власність, розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 року, громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, на межі земельної ділянки № 13 військового містечка №12 Сумського гарнізону, площею 2095,3 га, розташованої за адресою: Сумська область, Стецьківська та Батицька сільські ради, надану в користування Сумському вищому артилерійському командному училищу згідно правовстановлюючих документів та технічної документації? Якщо так, то в якій частині? Оплату за проведення експертизи покласти на позивача-2 - Квартирно-експлуетаційний відділ м. Полтава (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 36) ( т. 3, а.с. 50-54).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.08.2017 було призначено у даній справі судову земельно-технічну експертизу, зупинено провадження у справі № 920/1099/16 до отримання Господарським судом Сумської області висновку судового експерта, матеріали справи надіслані до експертної установи ( т. 3, а.с. 66-72).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 31.05.2018 у справі № 920/1099/16 в задоволенні позову відмовлено (т. 4, а.с. 65-83). 

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором та позивачами належними та допустимими доказами не доведено ні того, що розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації № 1259 від 23.12.2010 в частині надання громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004 для ведення особистого селянського господарства та надання останнім державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки є незаконним, ні того, що вищезгаданим розпорядженням порушені права чи інтереси держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава (надалі-скаржник 1) із прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати повністю оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава мотивовані тим, що рішення місцевого суду винесено за відсутності всебічного, повного та об`єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, без належного з`ясування того факту, що під час видачі спірного розпорядження було порушено вимоги ст.ст. 106, 108 Земельного кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, що відповідно положень ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Скаржник 1 вказав, що під час видачі розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 в частині надання громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спірних земельних ділянок загальною площею 2,48 га було порушено вимоги ст.ст. 106, 108 Земельного кодексу України. 

Заявник апеляційної скарги зазначає про те, що згода на припинення права постійного користування складовою частиною земельної ділянки №13 військового містечка № 12 або передачу її частини в оренду суб`єктам господарювання чи фізичним особам Кабінетом міністрів України та Міністерством оборони України не надавалась. 

Також не погодившись із рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2018 заступник військового прокурора Сумської гарнізону (надалі - скаржник 2) звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати повністю оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги заступника військового прокурора Сумської гарнізону зводяться до того, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване судове рішення , через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Скаржник-2 у поданій ним апеляційній скарзі наголошував на тому, що частина земельних ділянок загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003, 5924787100:09:001:0004 накладається на земельну ділянку Міністерства оборони України, яке є постійним землекористувачем земельної ділянки № 13 військового містечка № 12 Сумського гарнізону на підставі Державного акта на право постійного користування, виданого у 1985 році. Тобто, відповідач фактично розпорядився землями державної форми власності, тому прокурором і було заявлено позов про відновлення порушених прав позивачів. 

Серед іншого, прокурор також звернув увагу апеляційного суду, що проведеними судовими експертизами також не спростовано доводів позовної заяви про неправомірну передачу земель державної форми власності, оскільки висновками експертиз не встановлено, що спірні земельні ділянки не накладаються із землею військового містечка, що додатково підтверджує обґрунтованість позовних вимог. 

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 у справі № 920/1099/16 відкрито апеляційне провадження у даній справі за апеляційними скаргами Квартирно-експлуатаційного відділ м. Полтава та заступника військового прокурора Сумського гарнізону на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2018 у справі № 920/1099/16; об`єднано вказані апеляційні скарги в одне апеляційне провадження. 

Сумська районна державна адміністрація Сумської області повністю підтримує доводи та вимоги скаржників - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та Заступника військового прокурора Сумського гарнізону. Крім того, Сумська РДА просила розглянути справу без участі її представника, посилаючись на відсутність коштів та як наслідок неможливість представинка прибути до судових засідань. 

Райденко Володимир Анатолійович (третя особа -2) надав відзив на апеляційні скарги, в якому посилаючись на те, що матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень прокурора про накладення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004 на частину земельної ділянки військового полігону та про невідповідність вимогам закону розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 23.12.2010 № 1259 в частині надання третім особам у справі вищезгаданих земельних ділянок загальною площею 2,48 га для ведення особистого селянського господарства та надання останнім державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційній скарги прокурора та КЕВ м. Полтави залишити без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів (військова частина), надала письмові пояснення, в яких вважає, що вказане рішення суду винесено за відсутності всебічного, повного та об`єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин в їх сукупності з порушенням норм процесуального та матеріального права, внаслідок чого на підставі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню, оскільки у власність приватних осіб була фактично передана земельна ділянка, яка є частиною військового полігону. Натомість, спірна земельна ділянка була виділена для постійного користування Сумському вищому артилерійському училищу, тобто має стратегічне значення та виділена для потреб держави, підстав для припинення користування земельною ділянкою військовою частиною НОМЕР_2 не було, а згідно оспорюваного розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 23.12.2010 № 1259 землі оборони фактично були передані приватним особам як землі сільськогосподарського призначення без попередньої зміни цільового призначення і без відома постійного користувача, з порушенням спеціальної процедури відчуження військового майна. 

Таким чином, військова частина вважає, що під час видачі розпорядження головою Сумської районної державної адміністрації від 23 грудня 2010 року № 1259 було порушено вимоги ст. ст. 106, 108 Земельного кодексу України. Також, військова частина звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відсутність у користуванні Міністерства оборони України даної ділянки полігону призводить до ряду негативних наслідків, основними з яких є: унеможливлення повністю використовувати військовий полігон за призначенням, заблоковано під`їзні (евакуаційні) шляхи для гасіння пожеж, тощо.

Третя особа -5 (Головне управляння Держеокадастру у Сумській області) у відзиві на апеляційні скарги зазначає проте, що доводи скаржників обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. 

Так, судом не взято до уваги лист-відповідь ДП «Сумського науково-дослідного інституту землеустрою» від 21.09.2015 № 996/01 -20 на запит прокурора у кримінальній справі, зокрема про те, що спірні земельні ділянки кадастрові номери 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004 накладаються на земельну ділянку, надану в користування Сумському вищому артилерійському командному училищу (на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 018843 від 1985 року), правонаступником якого є військова частина НОМЕР_2 , котра з 2006 року перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава. Міністерство оборони України в особі військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_1 ) є постійним землекористувачем земельної ділянки № військового містечка № 12 Сумського гарнізону площею 2095,3 га, розташованої на території Стецьківської та Битицької сільських рад Сумського району Сумської області. 

Відповідно до розробленого технічного звіту по корегуванню планових матеріалів минулих років Стецьківської сільської ради, в межах сільської ради в контурі НОМЕР_5, площею 3,4 га розташовані сторонні землекористувачі в особі Сумського артучилища (графічні матеріали до корегування знаходяться в матеріалах справи). Загальна площа земельних ділянок, яка передана у власність громадянам України в районі села Радьківка Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області в межах контурів 611, 612 та 622 та 622 становить 7,84 га. Площа земельних ділянок переданих у власність співпадає із земельною ділянкою, користувачем якої відповідно до корегування планових матеріалів є - Сумське артучилище, становить 3,14 га. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру межі земельної ділянки № 13 військового містечка № 12 Сумського гарнізону наданого Сумському вищому артилерійському командному училищу не встановлені, в натуру земельна ділянка не винесена, кадастровий номер не присвоєний.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 у справі № 920/1099/16 призначено апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та заступника військового прокурора Сумського гарнізону на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2018 у справі № 920/1099/16 до апеляційного розгляду на 28.08.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 у справі № 920/1099/16 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.09.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 у справі № 920/1099/16 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.10.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 у справі № 920/1099/16 розгляд справи відкладено на 18.10.2018.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 147 Закону України  Про судоустрій та статус суддів та на підставі розпорядження керівника апарату суду від 03.10.2018, передано до Північного апеляційного господарського суду справу № 920/1099/16.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2018, справу № 920/1099/16 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

11.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (позивача-2) надійшло клопотання № 4505 від 05.12.2018 про розгляд справи № 920/1099/16 без участі їх представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 910/1099/16 прийнято апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та заступника військового прокурора Сумського гарнізону на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2018 у справі № 920/1099/16 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд апеляційних скарг Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та заступника військового прокурора Сумського гарнізону на рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2018 у справі № 920/1099/16 призначено на 26.12.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 розгляд справи № 920/1099/16 відкладено на 21.01.2019.

15.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава (скаржника -1) надійшло клопотання, в якому скаржник-1 просив справу за апеляційними скаргами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та заступника військового прокурора Сумського гарнізону без участі нашого представника. Крім того, також зазначив про те, що апеляційні скарги заступника військового прокурора Сумського гарнізону та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава підтримує в повному обсязі.

Позивач-1 та треті особи-1,-3,-4 не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду письмових відзивів на апеляційні скарги, що згідно ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. 

В судовому засіданні від прокурор та представник позивача-1 підтримали апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та заступника військового прокурора Сумського гарнізону, з викладених у них підстав та просили оскаржене рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити повністю. 

Представник третьої особи-2 у судовому засіданні вимоги апеляційних скарг заперечував, з посиланням на викладені раніше пояснення. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства. 

Представники позивача-2, відповідача, третьої особи-1, третьої особи-3, третьої особи-4 та третьої особи -5 вкотре не з`явилися. 

Про час, місце і дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомили, окрім Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та Сумської районної державної адміністрації Сумської області.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 

З огляду на те, що позивач-2 (скаржник), відповідач, військова частина та треті особи -1, -3, -4, -5 належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що їх явка обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представників позивача-1, третьої особи-2 та прокурора. 

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача-1 та третьої особи-2, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного. 

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області; надано громадянам України у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,3458 га сіножатей для ведення особистого селянського господарства з земель запасу на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області; громадянам України видано державні акти на право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з земель запасу на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області; зобов`язано Відділ Держкомзему у Сумському районі внести відповідні зміни до земельно-облікової документації.

В обґрунтуванні позову вказано, що військовою прокуратурою Сумського гарнізону за результатами вивчення стану цільового використання та відчуження земель Міністерства оборони України, інших військових формувань та підприємств оборонно-промислового комплексу у 2016 році виявлено факт незаконного заволодіння земельною ділянкою Військової частини  польова пошта НОМЕР_1 . Позивач-2 є постійним землекористувачем земельної ділянки № 13 військового містечка № 12 Сумського гарнізону загальною площею 2095,3 га, що розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, Стецьківська та Бітицька сільські ради, на підставі державного акту на право постійного землекористування серії Б №018843 1985 року, виданого Сумському вищому артилерійському командному училищу, правонаступником якого є Військова частина  польова пошта НОМЕР_1 , складовою частиною якої є земельна ділянка в контурі 612, що розташована в межах Стецьківської сільської ради. Позивач-2 на підставі акту прийому-передачі військового майна з балансу Військового інституту ракетних військ і артилерії м. Суми на свій баланс у 2016 році прийняв земельну ділянку № 13 військового містечка № 12 Сумського гарнізону площею 2095,3 га.

Тому прокурором було заявлено даний позов про відновлення порушених інтересів держави в особі позивачів. 

Відтак, предметом позову є вимога прокурора про визнання недійсним розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 в частині надання громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003, 5924787100:09:001:0004 для ведення особистого селянського господарства та надання останнім державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки. 

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. 

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України Про місцеві державні адміністрації.

У відповідності до положень ч. 6 даного Закону (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. 

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. 

Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Стаття 41 Закон України Про місцеві державні адміністрації (у редакції, чинній на момент прийняття оспрюваного розпорядження) визначає, що Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. 

Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій. 

Проекти нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є проектами регуляторних актів, підлягають погодженню з територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики в порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються. 

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. 

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов`язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. 

Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, оприлюднюються у порядку, встановленому статтею 12 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення органу виконавчої влади, наслідком якого є передача земельних ділянок у власність громадян, є ненормативним актом, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. 

Враховуючи викладене, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок вичерпало свою дію фактом його реалізації (громадянам надані у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства), а відтак, його скасування не є засобом поновлення інтересів держави.

Серед іншого, обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор також посилається на вимоги ст.ст. 77, 84, 141 Земельного кодексу України, статтю 1 Закону України Про використання земель оборони, статті 9, 14 Закону України Про Збройні Сили України та статтю 3 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України та зазначає, що відповідачем в порушення наведених правових норм оспорюваним розпорядженням затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок третім особам  ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 і надано останнім у власність земельні ділянки загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004, які повністю накладаються на частину земельної ділянки військового полігону.

Згідно статті 77 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України Про використання земель оборони, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Статтями 9, 14 Закону України Про Збройні Сили України визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до статті 3 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України, військове майно, в тому числі і земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Підстави припинення користування земельною ділянкою передбачено статтею 141 Земельного кодексу України, зокрема добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України, тощо.

Відповідно до пункту 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України  щодо цілісних майнових комплексів та за рішенням Міністерства оборони України  щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Пунктом 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997 року, визначено, що передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

За переконанням прокурора, згідно листа-відповіді від 21.09.2015 (т. 1 а.с 129) Державного підприємства Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, підтверджується, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004 повністю накладаються на частину земельної ділянки військового полігону. Таким чином, на його думку, оспорюване розпорядження голови від 23.12.2010 № 1259 щодо затвердження проекту землеустрою та відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004 громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , не відповідає чинним на час його винесення вимогам законодавства.

Також прокурор вказав, що згода на припинення права постійного користування складовою частиною земельної ділянки № НОМЕР_3 військового містечка № НОМЕР_4 або передачу її частини в оренду будь-яким суб`єктам господарювання чи фізичним особам ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством оборони України не надавалася, що суперечить статті 20 Земельного кодексу України, де визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Крім наведеного, прокурор наголосив, що для передачі земель оборони у комунальну власність та здійснення подальшої передачі таких ділянок юридичним чи фізичним особам у користування (власність) необхідно здійснити зміну цільового призначення таких земель. 

Відтак, з огляду на викладене, прокурор стверджує, що спірні земельні ділянки повинні перебувати у державній власності, а тому голова районної державної адміністрації будь-яким чином позбавлений права вирішення питання щодо зміни цільового призначення земель державної власності та їх подальшої передачі у власність третім особам.

Так, дійсно пунктами 4.2, 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин визначено, що у разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, у порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, у тому числі для житлової забудови, у зв`язку з чим укладені договори, об`єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок.

Проте, вищевказані доводи прокурора не знайшли свого підтвердження при вирішенні даного спору, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що земельні ділянки, які наразі є власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004, накладаються на частину земельної ділянки військового містечка.

Прокурор в підтвердження своїх вимог неодноразово посилається на Лист-відповідь за № 996/01-20 від 21.09.2015 Державного підприємства Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 15.09.2015 за № 70-5040вих15 (т. 1 а.с 129), яким прокурора поінформовано, що п`ять земельних ділянок (у тому числі й дві вищезгадані земельні ділянки) повністю накладаються на частину території полігону. 

Проте, колегія суддів погоджується з оцінкою вказаному листу наданою місцевим судом, який визнано не належним доказом у даній справі. 

Зазначений лист в розумінні приписів ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України є одностороннім доказом, має інформативний характер, не є експертним висновком, а інформація, викладена у листі не містить обґрунтувань та не підтверджена відповідними доказами, що не може достеменно свідчити про те, що спірні земельні ділянки накладаються на частину земельної ділянки військового містечка. 

Скаржниками вказаного не спростовано, а доводи прокурора в цій частині базуються лише на бездоказових ствердженнях, викладених у апеляційній скарзі. 

Матеріали справи свідчать про те, що розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації від 24.11.2010 № 1186 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (т. 1 а.с 173) надано дозвіл громадянам України (у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність загальною площею 8,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення із земель запасу на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області. 

Таким чином, помилковими є ствердження прокурора, що спірним розпорядженням голови від 23.12.2010 № 1259 було надано громадянам України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у власність земельні ділянки із земель оборони (земель військової частини чи військового містечка). Доказів протилежного матеріали справи не містять. 

Відповідно до вихідної земельно-кадастрової інформації та пояснювальної записки, землі, що входять до складу Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення (земель запасу) на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області (т. 1 а.с 167-172), відводяться за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу), не наданих у власність та користування (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення (землі запасу).

Згідно Довідки від 14.10.2010 № 1740/01-36 Відділу Держкомзему у Сумському районі Сумської області (т. 1 а.с 178) про склад угідь та категорію земельної ділянки (ця Довідка також входить до складу вищезгаданого Проекту землеустрою), земельні ділянки, які відводяться громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства у власність це - землі сільськогосподарського призначення.

Згідно Висновку від 22.12.2010 № 120 Постійно діючої комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (цей Висновок теж входить до складу вищезгаданого Проекту землеустрою) про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (т. 1 а/с 184-185), також підтверджується, що земельні ділянки площею 4,3458 га ( ОСОБА_2  1,2400 га, ОСОБА_1  1,2400 га, ОСОБА_3  0,7062 га, ОСОБА_4  1,1596 га), які відводяться цим громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 24.11.2010 № 1186, за категорією (цільовим призначенням) земель є землями сільськогосподарського призначення (запас).

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, копія якої надана суду Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області (т.1, а.с 201-237) містить, зокрема, копію розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 23.12.2010 № 1253 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (копія вищезгаданого Проекту землеустрою також надана суду Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, т. 1 а.с 167-200), Акти визначення та погодження в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та передачу знаків довгострокового зберігання громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , абриси земельних ділянок, наданих цим громадянам у власність, а також каталог координат меж тих земельних ділянок.

Відтак, досліджені судом матеріали Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) та Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області свідчать про те, що земельні ділянки у власність згаданих громадян, у тому числі земельні ділянки загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004, надані оспорюваним розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації від 23.12.2010 № 1259 із земель сільськогосподарського призначення (земель запасу), а не з земель оборони.

В процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом, ухвалою від 07.03.2017 за клопотанням представника позивача-1 було призначено земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: Чи накладаються земельні ділянки загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами: 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004, передані у приватну власність розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку № 13 військового містечка № 12 Сумського гарнізону, площею 2095,3 га, розташованої за адресою: Сумська область, Стецьківська та Бітицька сільські ради, надану у користування Сумському вищому артилерійському командному училищу? Якщо так, то в якій частині?

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 387 від 11.05.2017, судовий експерт зазначив, що в межах наданих матеріалів відповісти на вказані питання не видається за можливе:

- оскільки дані Каталогу координат окружної межі земельної ділянки № 13 військового містечка № НОМЕР_4 військової частини польова пошта НОМЕР_1 (витяг з додатку до державного акту № 6-018843 на право користування землею) представлено на дослідження у невідомій умовній системі координат;

- оскільки дані Схеми співставлення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787100090010003 та 5924787100090010004 та меж земельної ділянки № 13 військового містечка № 12 Сумського гарнізону, площею 2095,3 га, розташованого за адресою: Стецьківська та Бітицька сільські ради, Сумська область у паперовому та електронному вигляді (файл terminovo.bmp) не містять координат поворотних точок окружної межі Земельної ділянки № 13 та геоприв`язки растра, та у зв`язку з необхідністю експерту самостійно вибирати дані можливого розташування меж земельної ділянки № 13, що не відповідає вимогам пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Експертиним дослідженням встановлено, що площа Земельна ділянка № 13 відповідно до даних Каталогу координат окружної межі земельної ділянки № 13 становить 2913,8505 га, а згідно з даними Державного акту на право користування землею Б № 018843 від 1985 року - 2095,3 га.

В подальшому, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 1321 від 14.11.2017, яку було проведено повторно за ухвалою місцевого суду від 10.08.2017 з метою вирішення поставлених питань, судовий експерт зазначив, що визначити, чи накладаються земельні ділянки загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами: 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004, передані у приватну власність, розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 1259 від 23.12.2010 громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, на земельну ділянку площею 2095,3 га, надану у безстрокове користування Сумському вищому артилерійському командному училищу згідно державного акту на право користування землею Б № 018843 1985 року, на якій на даний час розташоване військове містечко № 12 Сумського гарнізону не видається за можливе з причин, наведених у дослідницькій частині висновку.

Зокрема, експертом було встановлено, що Державний акт на право користування землею Б № 018843 від 1985 року (том 1 а/с 27) виданий Сумському высшему артиллерийскому командному училищу Украинской Советской Социалистической Республики виконавчим комітетом обласної Ради депутатів трудящих у тому, що за вказаним землекористувачем закріплюється у безстрокове і безоплатне користування 2095,3 га землі в межах згідно з планом землекористування. Дослідженням було встановлено, що конфігурація земельної ділянки згідно Державного акту Б № 018843 на право користування землею Сумського вищого артилерійського командного училища не відповідає конфігурації земельної ділянки № 13 військового містечка № НОМЕР_4 Військової частини польова пошта НОМЕР_1 , яка зазначена на кадастровому плані виконаного ДП Сумигеодезкартографія (том 3 а/с 57), а саме  не співпадає частина довжини ліній між поворотними точками.

Крім того, площа земельної ділянки в Державному акті Б № 018843 від 1985 року на право користування Землею Сумського вищого артилерійського командного училища зазначена у розмірі 2095,3 га, а на кадастровому плані, виконаному ДП Сумигеодезкартографія, значиться 2912,7473 га.

Таким чином, з врахуванням викладеного та, беручи до уваги дослідження за експертизами, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень прокурора про накладення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004 на частину земельної ділянки військового полігону та доказів про невідповідність вимогам закону розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 23.12.2010 № 1259 в частині надання громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вищезгаданих земельних ділянок загальною площею 2,48 га для ведення особистого селянського господарства та надання останнім державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки.

Доводи апеляційного оскарження прокурора про те, що проведені експертизи не спростували тверджень позовної заяви про порушення прав та інтересів держави, оскільки не містять прямих висновків про накладення земельних ділянок, не заслуговують на увагу, такі доводи зводяться до вільного тлумачення висновків експертизи прокурором. Враховуючи фактичні обставини справи, у даному випадку відсутність можливості надати відповіді на поставлені за експертизою питання не є свідченням того, що позовні вимоги є доведеними. Більше того, у викладених експертних дослідженнях пояснено обставини неможливості надати відповідь на поставлені питання, в тому числі з посиланням на відсутність необхідних документів, які мали зберегти та надати насамперед позивачі та військова частина на підтвердження своїх вимог. 

Крім того, прокурор та позивач-2 посилаються, на Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затверджене наказом Міністерства оборони України від 22.12.1997 за № 483. 

Згідно пункту 17 згаданого Положення, право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право.

Згідно пункту 30 Положення при перенесенні на місцевість меж земельних ділянок, відведених із земель державного лісового фонду, складаються таксаційні описи на лісовій площі, які знаходяться на цих ділянках, плани лісонасаджень або викопіювання з них та відомості про лісовий фонд за встановленими нормами, а по інших землях  експлікація земель по угіддях.

Відповідно до пункту 31 Положення, відповідальність за збереження межових знаків та підтримання меж земельних ділянок у належному стані покладається на землекористувача.

Наказом Міністерства оборони України від 22.12.1997 № 483 затверджено Керівництво з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, згідно пунктів 1.1 та 1.2 якого, землі, які використовують Збройні Сили України, є землями державної власності. Вони підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним.

Згідно пункту 1.5 згаданого Керівництва, облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться згідно з цим Керівництвом і даними, що включаються до земельно-кадастрової документації. Ведення обліку земель за іншими положеннями і формами документів забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що ні позивачами, ні третьою особою (Військовою частиною-польова пошта НОМЕР_1 ) не забезпечено дотримання вищенаведених вимог Положення та Керівництва, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.12.1997 № 483.

Однак, прокурором, позивачами та Військовою частиною не подано суду: доказів встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_4 площею 2095,3 га в натурі (на місцевості); доказів збереження межових знаків та підтримання меж земельних ділянок у належному стані; доказів складання таксаційних описів на лісові площі, які знаходяться на тій земельній ділянці, планів лісонасаджень та відомостей про лісовий фонд за встановленими нормативами, а по інших землях - експлікації земель по угіддях. Не подано позивачем-2 доказів належного обліку земель, який повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним (пункт 1.2 Керівництва). Не надано жодного акту приймання-передачі земельної ділянки площею 2095,3 га військового містечка № 12 в натурі (на місцевості), жодного акту приймання-передачі межових знаків згаданої земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка військового містечка № 12 приймалась-передавалась лише з балансу на баланс у складі іншого майна, а саме як земельна ділянка в натурі (на місцевості) жодного разу не передавалась, землевпорядна документація не складалась, що й зумовило неможливість відповісти на поставлене перед судовим експертом питання.

Вищевикладене також підтверджується актом прийому-передачі військового майна з балансу інституту РВіА м. Суми на баланс КЕВ м. Полтава, затвердженого начальником КЕВ м. Полтава 02.03.2006 (т. 2, а.с. 24-33) та актом приймання (передачі) для утримання і експлуатації будівель, споруд та території військового містечка № НОМЕР_4 м. Суми, складеного Військовою частиною НОМЕР_2 (користувача) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтава (балансоутримувач), затвердженим 05.07.2013, за яким поряд з іншим майном (за переліком) приймалась-передавалась і земельна ділянка площею 2095,3 га без обстеження її фактичного стану, меж та площі (т. 2, а.с. 43-44).

В свою чергу, за актом прийому-передачі військового майна з експлуатації Військового двічі орденів Червоного Прапора інституту ракетних військ і артилерії ім. Б. Хмельницького Сумського державного університету в експлуатацію Науковим центром бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету, затвердженим начальником Сумського гарнізону 11.09.2007 (т. 2 а.с 34-37), та за актом прийому-передачі військового майна з експлуатації Наукового центру бойового застосування ракетних військ і артилерії Сумського державного університету в експлуатацію 27 реактивного артилерійського полку, затвердженим начальником Сумського гарнізону 01.09.2008 (т. 2, а.с. 39-42) серед переліків (описів) військового майна взагалі не згадується земельна ділянка військового містечка № 12 та її площа.

Зважаючи на все викладене в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурором та позивачами належними та допустимими доказами не доведено, що розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації № 1259 від 23.12.2010 в частині надання громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 2,48 га з кадастровими номерами 5924787100:09:001:0003 та 5924787100:09:001:0004 для ведення особистого селянського господарства та надання останнім державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки є незаконним, та як наслідок, що вищезгаданим розпорядженням порушені права чи інтереси держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. (Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-92цс13, постанові Верховного Суду від 15.02.2018 №910/5702/17)

Інших доводів та доказів на підтвердження своєї правової позиції, які б слугували підставою для скасування судового рішення у даній справі позивачем-2 та прокурором не наведено. 

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: «Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).»

В ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 

Зважаючи на наявні у справі матеріали, суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. 

Як було зазначено в описовій частині постанови 09.08.2017 до суду першої інстанції третьою особою-2 ОСОБА_2 подано заяву про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності. (т. 3 а.с 45). 

Місцевим господарським судом в судовому рішенні не надано оцінки вказаній заяві, однак це не призвело до прийняття неправильного судового рішення та не є підставою для його скасування. 

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. 

Таким чином, оскільки у позові відмовлено через недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, то позовна давність не застосовується. 

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. 

Таким чином, апеляційні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та заступника військового прокурора Сумського гарнізону є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на прокурора та позивача-2. 

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, 

 

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Сумської області від 31.05.2018 по справі № 920/1099/16 залишити без змін, а апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава та заступника військового прокурора Сумського гарнізону залишити без задоволення. 

Справу № 920/1099/16 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

 

Повний текст судового рішення складено та підписано - 28.01.2019.

 

 

Головуючий суддяТ.І. Разіна 

 

 

СуддіЮ.Б.Михальська

 

 

А.І. Тищенко