ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/468/18 Номер провадження 22-ц/814/284/19Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого : Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Пікуля В.П.,

секретар: Ряднина І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 25 жовтня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Шевченківської районної у м.Полтаві ради, про визнання об'єктів нерухомості спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, визнання забудовником

та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про визнання об'єктів нерухомості спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, визнання забудовником.

В обґрунтування позову посилався на те, що 14.01.1989 ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 У шлюбі перебували до 04.11.2009 року, а потім розлучилися. Повторно шлюб поміж сторонами був зареєстрований 24.11.2012 і розірваний рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05.11.2017 за ініціативою ОСОБА_3 За час знаходження у шлюбі та за спільні сімейні кошти було придбане майно, поділити яке у добровільному порядку є неможливим через відсутність на це згоди ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_2 по договору купівлі - продажу, була придбана квартира АДРЕСА_1. 21.12.2004 на ім'я ОСОБА_2 по договору купівлі - продажу був придбаний цегляний гараж площею 18,8 м2, літ. Б, з підвалом літ. «б», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. 26.05.2005 на ім'я ОСОБА_3 по договору купівлі - продажу був придбаний незавершений будівництвом житловий будинок жилою площею 172,6 м2 по АДРЕСА_4, розташований на земельній ділянці площею 600 м2, яка надавалася забудовнику у безстрокове користування для будівництва житлового будинку. Разом з типовим договором на надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку колишнім власником був переданий проект будівництва та пояснювальна записка до нього. ОСОБА_2 вважає, що має право на Ѕ частину усього майна, яке придбане у шлюбі та являється спільною сумісною власністю подружжя. Після придбання у спільну сумісну власність подружжя незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 земельна ділянка, на якій він розташований була приватизована на ім'я ОСОБА_3

У позові ОСОБА_2 просив визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3: незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_4; земельну ділянку площею 647 м2, яка знаходиться по АДРЕСА_4; квартиру АДРЕСА_1; гараж АДРЕСА_5; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину: незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4; квартири АДРЕСА_1, загальною площею 57,4 м2; гаража АДРЕСА_5; визнати ОСОБА_2 забудовником 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4 з правом його добудови та здачі в експлуатацію після завершення будівництва; стягнути з відповідача ОСОБА_3 судові витрати, які складаються із сплати судового збору, витрат на професійну правничу допомогу, оплату висновку спеціаліста.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у якій зазначила, що ОСОБА_2 включив до поділу не усе майно, яке було придбано сторонами у шлюбі, зокрема, щодо депозитних вкладів у банківській установі, гаража АДРЕСА_6 та автомобіля НОМЕР_1. Також ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_2 пропущено строк позовної давності щодо поділу незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4, оскільки з часу розірвання шлюбу у 2009 році з вимогами про поділ даного майна ОСОБА_2 більше трьох років не звертався. Крім того, в період часу з 2008 року по 2012 рік ОСОБА_3 зазначає про те, що самостійно дбала про будівництво спірного будинку та обробляла земельну ділянку, що суттєво впливає на цінність будинку. При вирішенні спору ОСОБА_3 просила врахувати, що з нею проживають спільні діти сторін: син ОСОБА_5, який є студентом вищого навчального закладу, також на її утриманні перебуває неповнолітній син ОСОБА_6.

У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових заощаджень, з відсотками, розміщених на ім'я ОСОБА_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк», відділення 36021, м.Полтава, вул. І. Мазепи, 37.

Згідно зустрічної позовної заяви, поданої у квітні 2018 року, ОСОБА_3 остаточно просила визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових заощаджень, з відсотками, розміщених на ім'я ОСОБА_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк», відділення 36021, м.Полтава, вул. І. Мазепи, 37; відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_4, земельну ділянку площею 647 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 за пропуском строку давності; відмовити у визнанні за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину незавершеного житлового будинку АДРЕСА_4 та у визнанні ОСОБА_2 забудовником 1/2 частини незавершеного житлового будинку АДРЕСА_4 за пропуском строку давності; відмовити у стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 7839,82 грн. за необґрунтованістю; стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 судові витрати на суму 12 000 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 25 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання об'єктів нерухомості спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, визнання забудовником задоволено частково.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3: незавершений будівництвом житловий будинок № АДРЕСА_4; земельну ділянку, площею 647 м2, яка знаходиться по АДРЕСА_4; квартиру АДРЕСА_1; гараж АДРЕСА_5.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, житловою площею 172,6 кв.м, № АДРЕСА_4

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини незавершеного будівництвом житлового будинку, житловою площею 172,6 кв.м, № АДРЕСА_4.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з: коридору 1 пл. 8,8 кв.м, туалету 2 пл.1,2 кв.м, ванної 3 пл.2,0 кв.м, кухні 4 пл.6,6 кв.м, кімнати 5 пл.10,1 кв.м, кімнати 6 пл.16,8 кв.м, кімнати 7 пл.10,7 кв.м, лоджії пл. 1,2 кв.м, жилою площею 37,6 кв.м.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка складається з: коридору 1, пл. 8,8 кв.м, туалету 2 пл.1,2 кв.м, ванної 3 пл.2,0 кв.м, кухні 4 пл.6,6 кв.м, кімнати 5 пл.10,1 кв.м, кімнати 6 пл.16,8 кв.м, кімнати 7 пл.10,7 кв.м, лоджії пл.1,2 кв.м, жилою площею 37,6 кв.м.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину гаража АДРЕСА_5, площею 18,8 кв.м, літ.Б, з підвалом літ. «б».

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину гаража АДРЕСА_5

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину коштів за: депозитним договором НОМЕР_2 Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 5012 (п»ять тисяч дванадцять) доларів США, з відсотками; депозитним договором НОМЕР_3 Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 4984,08 (чотири тисячі дев»ятсот вісімдесят чотири) доларів США, з відсотками.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину коштів за: депозитним договором НОМЕР_2 Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 5012 (п»ять тисяч дванадцять) доларів США, з відсотками; депозитним договором НОМЕР_3 Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у розмірі 4984,08 (чотири тисячі дев»ятсот вісімдесят чотири) доларів США, з відсотками.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 2880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 19 (дев»ятнадцять) коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 2054 (дві тисячі п»ятдесят чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_2, який його оскаржив, просив скасувати частково, а саме в частині розподілу незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_4, квартири АДРЕСА_2, коштів за депозитними договорами. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ним право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку і квартири; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину грошових заощаджень відмовити; в іншій частині рішення залишити без змін. Вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права.

У скарзі посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, приймаючи до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 від 19.04.2018 року, зокрема, порушено ст. 193 ЦПК України щодо строків подання зустрічних позовів.

Скаржник вважає, що місцевий суд при вирішенні спору дійшов невірного висновку про збільшення частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на незавершений будівництвом будинок і квартиру з підстав проживання з нею дітей, оскільки ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина згідно рішення суду та з підстав наявності хвороб у неповнолітнього сина.

Щодо незгоди із визнанням права власності за ОСОБА_3 на частину коштів за депозитами, ОСОБА_2 зауважив, що у зустрічній позовній заяві не було зазначено суму коштів, валюту заощаджень, а також не встановлено джерело походження даних коштів, не надано доказів укладення договорів банківських вкладів саме в інтересах сім'ї, а тому в силу ст.ст. 57, 60, 61 СК України спірні вклади не можуть бути віднесені до об'єкту спільної сумісної власності подружжя.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 25 жовтня 2018 року залишити без змін, вказуючи на те, що наявність депозитних вкладів підтверджена відповідними доказами, зокрема, інформацією з ПАТ КБ «Приватбанк», дані кошти були накопичені завдяки спільній праці подружжя.

Також вважає рішення суду в частині збільшення її частки у праві власності на нерухоме майно справедливим з огляду на положення ч.3 ст. 70 СК України, а також на те, що відповідач допомоги на утримання та лікування спільного хворого сина не надає, має борг по сплаті аліментів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що останні перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.01.1989 року по 30.09.2009 року та з 24.11.2012 року до 05 грудня 2017 року. Від шлюбу сторони мають трьох дітей, один з яких ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є неповнолітнім, і після розірвання шлюбу проживає з матір»ю ОСОБА_3

За час перебування у шлюбі сторонами набуто наступне майно:

- квартира АДРЕСА_1, загальною площею 57,4 кв.м, право власності зареєстровано за ОСОБА_2;

- незавершений будівництвом житловий будинок № АДРЕСА_4 разом із земельною ділянкою розміром 647 кв.м, кадастровий номер НОМЕР_4 (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, стадія готовності не менше 65%), право власності зареєстровано за ОСОБА_3;

- гараж АДРЕСА_5 право власності зареєстровано за ОСОБА_2

Також за період шлюбу, 10.10.2017 року на ім'я ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Приватбанк» було відкрито депозитний рахунок НОМЕР_2 ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 5012 доларів США; та 11.10.2017 року за депозитним договором НОМЕР_3 ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 4984,08 доларів США. (т.1 а.с. 219-222).

Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 1 статті 70 СК України передбачає, що у разі поділу майна, що є об'єктом права сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, набуття майна під час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тобто суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що незавершений будівництвом житловий будинок № АДРЕСА_4; земельна ділянка площею 647 м2, яка знаходиться по АДРЕСА_4; квартира АДРЕСА_1; гараж АДРЕСА_5, а також кошти за депозитними договорами є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Також судом вірно відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині визнання його забудовником 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_4 з правом його добудови та здачі в експлуатацію після завершення будівництва, оскільки останнім не було надано доказів добудови лише за власні кошти та завершення будівництва житлового будинку.

При цьому, щодо поділу між сторонами незавершеного будівництвом житлового будинку, колегія суддів зазначає, що хоч дане майно і не було здано в експлуатацію та не проведено його державної реєстрації, однак, місцевий суд, виходячи з матеріалів даної справи ( Висновок експерта № 1 оціночно-будівельного дослідження від 12.01.2018, копії договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом нерухомого майна), та з пояснень сторін, прийшов до вірного висновку, що ступінь його готовності є не меншою ніж 65 % та беручи до уваги, що спірний об'єкт незавершеного будівництва придбаний за час шлюбу, з метою недопущення погіршення стану сторін справи, може бути визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Такий висновок місцевого суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у справі № 6-47цс16.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про розподіл квартири та незавершеного будівництвом житлового будинку, місцевий суд виходив з того, що на утриманні ОСОБА_3 перебуває спільний неповнолітній син сторін, який потребує лікування, а тому можливо відступити від рівності часток у спільній квартирі та незавершеного будівництвом житлового будинку і визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини вказаного майна.

Проте, колегія суддів з такими висновками місцевого суду погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно ч.3 ст.70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного духовного розвитку та лікування.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_3 в обгрунтування своїх зустрічних позовних вимог, а також заперечуючи проти вимог ОСОБА_2, вказувала, що на її утриманні знаходиться неповнолітній син сторін ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, дитина є інвалідом та потребує лікування, у свою чергу ОСОБА_2 ухиляється від свого батьківського обов'язку щодо участі в утриманні дитини, аліменти на сина не сплачує.

Як вбачається з рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 27.06.2018 року, яке набрало законної сили і є чинним, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі 2000 грн. щомісячно, до повноліття дитини.

Згідно інформації Шевченківського ВДВС м.Полтава ГТУЮ у Полтавській області, за ОСОБА_2 дійсно рахувалась заборгованість по сплаті аліментів, проте, згідно останнього розрахунку, наданого виконавчою службою від 07.12.2018 року, у ОСОБА_2 значиться переплата по сплаті аліментів у розмірі 1362,20 грн. станом на 01.12.2018 року (т.3 а.с. 34).

У матеріалах справи також містяться медичні документи, які підтверджують перебування дитини ОСОБА_7 на лікуванні у Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» у березні 2018 року, однак, належних доказів встановлення дитині ОСОБА_7 групи інвалідності, та що коштів у вигляді аліментів для лікування останнього недостатньо, доказів звернення до суду з вимогами про збільшення розміру стягнених аліментів, стягнення додаткових витрат на утримання дитини- ОСОБА_3 до суду надано не було.

Інших доводів, які б стали беззаперечною підставою для збільшення її частки у спільному майні подружжя, ОСОБА_3 також, не надала.

А тому висновок суду першої інстанції про можливість відстутплення від рівності часток у спільному майні подружжя з тих підстав, що ОСОБА_3, не отримаує достатнього розміру аліментів на хворого сина, є необгрунтованим.

Таким чином, з урахуванням ст. 70 ЦПК України та рівності часток у спільному майні подружжя, необхідно проводити розподіл спільної квартири по АДРЕСА_7 та незавершеного будівництва по АДРЕСА_8

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення процесуального законодавства (ст. 193 ЦПК України) при прийнятті судом першої інстанції зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, поданої 19.04.2018 року, на увагу не заслуговують, оскільки зустрічні позовні вимоги від 19.04.2018 року ОСОБА_3 повністю співпадають з зустрічними позовними вимогами, які остання подала у лютому місяці 2018 року, а мотивувальна частина зустрічної позовної заяви від 19.04.2018 року містила лише додаткове обгрунтування вимог до попередньої зустрічної позовної заяви, тому підстав для винесення окремої ухвали про їх прийняття у суду першої інстанції не було.

Також, безпідставними є посилання скарги ОСОБА_2 в частині незгоди з проведеним розподілом коштів, які знаходяться на депозитних рахунках. Так, відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Дане положення також стосується грошових заощаджень. Будь-яких доказів того, що кошти на депозитних рахунках належать ОСОБА_2 особисто, останнім надано не було.

При цьому, незазначення ОСОБА_3 у зустрічній позовній заяви точної суми коштів на рахунках та валюту заощаджень, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в частині розподілу грошових коштів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 25 жовтня 2018 року - скасуванню в частині розподілу між сторонами незавершеного будівництвом житлового будинку № АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_1. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 25 жовтня 2018 року в частині розподілу між сторонами незавершеного будівництвом житлового будинку № АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_1 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, житловою площею 172,6 кв.м, № АДРЕСА_4

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, житловою площею 172,6 кв.м, № АДРЕСА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з: коридору 1 пл. 8,8 кв.м, туалету 2 пл.1,2 кв.м, ванної 3 пл.2,0 кв.м, кухні 4 пл.6,6 кв.м, кімнати 5 пл.10,1 кв.м, кімнати 6 пл.16,8 кв.м, кімнати 7 пл.10,7 кв.м, лоджії пл. 1,2 кв.м, жилою площею 37,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка складається з: коридору 1, пл. 8,8 кв.м, туалету 2 пл.1,2 кв.м, ванної 3 пл.2,0 кв.м, кухні 4 пл.6,6 кв.м, кімнати 5 пл.10,1 кв.м, кімнати 6 пл.16,8 кв.м, кімнати 7 пл.10,7 кв.м, лоджії пл.1,2 кв.м, жилою площею 37,6 кв.м.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

В.П. Пікуль