У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 травня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1Р.В.

            Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 6 березня 2003 року засуджено:

ОСОБА_1,

1973 року народження, судимого 18.08.2000 р. за ч.1 ст.145, ч. ч. 2 і 3 ст.140 КК України на 3 роки позбавлення волі, 16.03.2002 р. звільнений умовно-достроково - на 11 місяців,

за ч.3 ст.289 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_2,

1963 року народження, судимості немає,

за ч.3 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України - на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді - 10 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого окремо переглянуто судом касаційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2003 р. апеляції засуджених ОСОБА_1 й ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони у стані алкогольного сп'яніння 14.05.2002 р. у м. Краматорську Донецької області за попередньою змовою між собою та ОСОБА_3, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя й здоров'я потерпілого ОСОБА_4 та погрозою застосувати таке насильство, незаконно заволоділи автомобілем останнього НОМЕР_1, вартістю 5 223 грн., заподіявши йому реальних збитків на суму 1 263 грн. 52 коп.

За змістом касаційної скарги, засуджений НОМЕР_1, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Також засуджений указує на невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та його особі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність зміни судових рішень щодо ОСОБА_1й ОСОБА_2 та перекваліфікації дій останніх із ч.3 на ч.2 ст.289 КК України з призначенням за цим злочином покарання: ОСОБА_1 - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а за сукупністю вироків - 8 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_2-  5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.

Посилання засудженого ОСОБА_1у касаційній скарзі на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду та оцінки суду апеляційної інстанції, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом.

По справі встановлено, що НОМЕР_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння 14.05.2002 р. у м. Краматорську Донецької області вирішили незаконно заволодіти автомобілем НОМЕР_1, державний НОМЕР_1. Із цією метою вони підійшли до зазначеного вище автомобіля, витягли із нього водія ОСОБА_4(знаходився за кермом) й, пересадивши його на заднє сидіння, і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя й здоров'я, незаконно заволоділи цим автомобілем, вартістю 5 223 грн. Через незначний проміжок часу вони були затримані, а автомобіль повернуто власнику. Це підтверджено: частковими показаннями засуджених ОСОБА_1й ОСОБА_2; показаннями потерпілого ОСОБА_4; показаннями свідків ОСОБА_5 й ОСОБА_6; речовими доказами й висновками експертизи.

З огляду на викладене суд законно й обґрунтовано засудив ОСОБА_1 й ОСОБА_2 за ч.3 ст.289 КК України.

Разом із тим, судові рішення щодо ОСОБА_1й ОСОБА_2підлягають зміні з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України № 2903 - IV від 22.09.2005 р. статтю 289 КК України викладено у новій редакції. За цією редакцією відповідальність за ч.3 настає лише за умови вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом організованою групою або поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо таке заволодіння завдало великої матеріальної шкоди. Великою, відповідно до Примітки ст.289 КК України (в новій редакції), визнається матеріальна шкода у разі заподіяння реальних збитків на суму понад двісті п'ятдесят неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1й ОСОБА_2за ч.3 ст.289 КК України, виходячи лише із того, що вони незаконно заволоділи транспортним засобом ОСОБА_4, вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і при цьому завдали останньому матеріальну шкоду у виді реальних збитків на суму 1 263 грн. 52 коп. З урахуванням зазначеного вище закону, ця сума збитків не дає підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1й ОСОБА_2за ч.3 ст.289 КК України.

З огляду на те, що названі засуджені учинили злочин за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя й здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, а НОМЕР_1 - ще й повторно, то їх дії слід перекваліфікувати із ч.3 на ч.2 ст.289 КК України та, з урахуванням вимог ч.3 ст.74 КК України, за цим злочином призначити покарання. Оскільки призначена ОСОБА_1 міра покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна перевищує санкцію нового закону, то покарання йому необхідно знизити до максимальної межі, встановленої санкцією ч.3 ст.289 КК України у новій редакції, тобто до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. До цього покарання на підставі ст.71 КК України слід частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Краматорського міського суду Донецької області від 18.08.2000 р. у виді                  6 місяців позбавлення волі.

Що ж стосується призначення покарання засудженому ОСОБА_2, то, враховуючи вимоги ст.397 КПК України, згідно яких касаційний суд не вправі посилити покарання, без наявності до того відповідних підстав - касаційного подання прокурора або скарги потерпілого чи його представника (які відсутні щодо ОСОБА_2), то його слід залишити без зміни.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 394 і 395 КПК України, колегія суддів, - 

У Х В А Л И Л А:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 6 березня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 червня 2003 р. щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою, а щодо ОСОБА_2 - згідно зі ст.395 КПК України змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із ч.3 на ч.2 ст.289 КК України й призначити їм за цей злочин покарання: ОСОБА_1- 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а за сукупністю вироків - 8 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_2  - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

        Судді:

КОЛЕСНИК М.А.                    ГЛОС Л.Ф.                  ЛАВРЕНЮК М.Ю.