Справа  № 2-1572/07

                                                                                                                                    № 2-132/08

                                                                                                                               № 2-38/09

                                                                                                                                  №2-10/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н  И

      29 січня       2010 року Кіровський райсуд м. Кіровограда в складі:

                                              головуючого судді              Шилової Л.М.

                                              при секретарях                     Масалової О.І., Козіній Ю.В.

                                                 за участю адвокатів            ОСОБА_1,

                                                                                                ОСОБА_2,                                                                                            

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в м. Кіровограді  цивільну справу за позовом  ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_6   про визнання договору купівлі - продажу квартири не дійсним  та визнання права власності на квартиру,                                              

В С Т А Н О В И В:

           Позивачі  звернулись  до суду з позовом, яким  просять  визнати не  дійсним нотаріально посвідчений  договір купівлі продажу квартири № 69 що в будинку №13 по вулиці Добровольського в м. Кіровограді, укладений 23.01.2006 року між ними та відповідачем ОСОБА_5  як такий що  є фіктивним, оскільки він  був укладений без наміру передачі  даної квартири  у власність відповідача та визнати за ними право власності на вказану квартиру.  На обґрунтування вимог вказано, що в січні 2006 року він, позивач ОСОБА_4  співмешкав з ОСОБА_7 – донькою відповідача ОСОБА_5, маючи при цьому  із останньою довірительні стосунки.  На цей період часу  він, позивач ОСОБА_4,  мав потребу в грошах у великій сумі, в зв’язку із чим, вони позивачі, попросили відповідача ОСОБА_5 оформити в ЗАТ КБ «Приватбанк» на своє ім’я   кредит на суму 75000 грн. начебто для  придбання їхньої квартири та передати йому, позивачу ОСОБА_4 для його потреб  вказану суму грошей. При цьому вони домовились, що вказана угода – договір купівлі –продажу  квартири буде  носити формальний характер, оскільки кредит в банку буде повертати він, а квартира не буде переходити відповідачу у власність, а після погашення ним кредиту, відповідач зобов’язувалась переоформити квартиру на фізичну особу, на яку вони вкажуть.

           23 січня 2006 року відповідач ОСОБА_5 та ЗАТ КБ «Приватбанк» уклали договір іпотеки та договір  кредиту, згідно якого та отримала кредит 75 000 грн., які вона фактично передала йому, позивачу ОСОБА_4, після чого 23 січня 2006 року  між ними, позивачами, та відповідачем був  укладений договір купівлі – продажу вказаної квартири, який  по суті  був  фіктивним без наміру передачі відповідачу  квартири  у власність, оскільки  був укладеним  лише для  отримання грошей  в сумі 75000 грн., отримання яких було оформлено як кредит.  

        У період з 09.03.2006 року по 19.10.2006 року  ним, позивачем ОСОБА_4 , та його родичем ОСОБА_8 в рахунок погашення кредиту   в  ЗАТ КБ «Приватбанк»   було внесено 79018 грн.99 коп., тобто ними був повністю погашений кредит. Після погашення кредиту вони, позивачі, продали квартиру  ОСОБА_6. Проте, в порушення  попередньої домовленості, відповідач  відмовилась від переоформлення  та  нотаріального посвідчення  вказаної угоди. За вказаних обставин просять позов задовольнити.

    Відповідач позов не визнала та суду пояснила, що 23 січня 2006 року вона для своєї доньки ОСОБА_9 купила у позивачів  за 7500 грн. їх квартиру № 69 що в будинку №13 по вулиці Добровольського в м. Кіровограді,  про що  між ними було укладено договір купівлі –продажу, який був нотаріально посвідчений. На придбання вказаної квартири нею  у     ЗАТ

                                                                   - 2 -

КБ «Приватбанк» був отриманий  кредиту, який в послідуючому був погашений нею  та  за її  кошти. З огляду на вказане вимоги позивачів являються безпідставними.

          Третя особа – вказала, що після погашення позивачами  боргу відповідачки по кредиту, вона за усною домовленістю із позивачами купила у них спірну квартиру,  в якій на теперішній час проживає її син. Вважає, що позов підлягає задоволенню.

              Судом встановлені наступні факти.

                23 січня 2006 року між позивачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_5 було     укладено  договір купівлі – продажу квартири № 69, що в будинку №13 по вулиці Добровольського в м. Кіровоград,  продаж квартири за домовленістю сторін було вчинено за 75000 грн,  договір був посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського приватного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за  №90. (а.с 19-20 договір купівлі –продажу).

           Вказаний договір сторонами було вчинено без наміру створення правових підстав щодо  переходу вказаної квартири у власність  відповідача, тобто   є фіктивним. Висновок суду ґрунтується на наступному.  

           На підставі свідоцтва про право власності від 06.07.1998р. позивачі були   власниками  спірної квартири № 69  що в будинку № 13 по вул. Добровольського в м. Кіровограді.

         Позивач ОСОБА_4 та  донька відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_7   проживали однією сім’єю  в січні 2006р, при  цьому позивач  мав гарні стосунки і  із  відповідачкою ОСОБА_5 Вказані обставини визнали сторони та  підтвердила свідок ОСОБА_7

            У січні 2006 року позивач ОСОБА_4, маючи термінову потребу у  великій    сумі грошей,  домовився із відповідачкою ОСОБА_5 про отримання нею  кредиту  в "Приватбанку" на суму 75 000 грн., начебто під купівлю їхньої, тобто позивачів, квартири, на що відповідачка ОСОБА_5 дала згоду. Вказані обставини підтверджуються реально укладеними 23 січня 2006 року  договором купівлі продажу квартири  та  договором кредиту, укладеним між  відповідачем ОСОБА_5 та ЗАТ КБ «Приватбанк», згідно якого та отримала кредит 75 000 грн., які вона фактично передала позивачу ОСОБА_4В

        Між позивачами та відповідачкою була домовленість і про те, що кредит відповідачки  після  його отримання  в банку, буде повертати банку  позивач ОСОБА_4, а після повернення кредиту відповідачка ОСОБА_5 зобов'язувалась  здійснити продаж квартири ОСОБА_4 на ім'я третьої особи.

        У  період з 09.03.2006 р. по 19.10.2006 р. позивачем ОСОБА_4  та його родичем ОСОБА_8  в Приватбанк  був повністю погашений кредит на ім'я ОСОБА_5, при цьому всі квитанції про оплату знаходились  у ОСОБА_4  Вказані обставини підтверджуються, наданими  ОСОБА_4, квитанціями  про погашення кредиту в Приватбанк на суму 79 019 грн. 31 коп., а саме квитнаціями: №  1152 від 09.03.2006р. - 400 грн., №  НОМЕР_1 від 16.06.2006р. - 1098 грн., №  112 від 27.06.2006р. - 1500 грн., №   43 від 29.06.2006р. - 180 грн., №  40 від 23.08.2006р. - 1420. 77 грн., №  36 від 22.09.2006р. - 1420.77 грн., №  33 від 19.10.2006р. - 337. 50 грн., №  32 від 19.10.2006р. - 815.05 грн., №  34 від 19.10.2006р. - 21 846.90 грн., № 14 від 19.10.2006р. - 50 000 грн.

          Ті обставини, що саме ОСОБА_4 погашав замість відповідача ОСОБА_5 кредит підтвердили у судовому засіданні свідки.

           Так, Свідок ОСОБА_11-  працівник Приватбанку з 09.02.2005 по 09.10.2006, суду пояснив, що  оформлював кредит ОСОБА_5, та знав, що ОСОБА_4 і ОСОБА_8 погашали цей кредит. ОСОБА_5 до надання їй кредиту не зверталася в банк за консультацією про умови кредитування.

             Свідок ОСОБА_8 пояснив,  що він знав, що ОСОБА_4 проживав з дочкою ОСОБА_5, знав що ОСОБА_4 попросив ОСОБА_5 оформити кредит під купівлю їхньої, ОСОБА_4, квартири. Це був формальний договір купівлі - продажу квартири. ОСОБА_3 квартиру продавати не збиралися. Кредит погашав ОСОБА_3 і  після погашення кредиту ОСОБА_5 повинна була переоформити квартиру на ОСОБА_6.

                                                                             - 3 -

    Свідок ОСОБА_12- працівник   "Приватбанку", суду пояснила, що документи на оформлення кредиту на ім'я ОСОБА_5 надавав ОСОБА_3,  кредит ОСОБА_5 погашав ОСОБА_3 і ОСОБА_8., а  ОСОБА_5 цікавилася умовами цього кредиту тільки весною 2007 року,  і  до надання їй кредиту не зверталася в банк за консультацією про умови кредитування.

          Свідок ОСОБА_13-  касир "Приватбанку" , також пояснила, що  кредит ОСОБА_5  погашали  ОСОБА_3 і ОСОБА_8, а ОСОБА_5 ні разу не бачила. Останній раз кредит погашав ОСОБА_3 зі своєю мамою і якоюсь жінкою, але не ОСОБА_5.

           19.10.2006р. ОСОБА_6 для погашення кредиту і в рахунок суми за майбутню купівлю спірної квартири  передала ОСОБА_3 15 000 доларів США, отримала від нього розписку, після чого у  її присутності ОСОБА_3 повністю в банку розрахувався за кредит на ім'я ОСОБА_5. Вказані обставини підтвердила третя особа ОСОБА_6

          Після погашення позивачем ОСОБА_4. кредиту, відповідачка ОСОБА_5 не дотрималася домовленості і відмовилася здійснити продаж квартири позивачів ОСОБА_4 на ім'я третьої особи.

           У судовому засідання не знайшли підтвердження доводи відповідача ОСОБА_5 про те, що спірну квартиру вона придбала для своєї доньки ОСОБА_7, у якої є двоє неповнолітніх дітей,  та що вона не мала домовленості із позивачами про фіктивний чи формальний договір купівлі. У судовому засіданні також не було доведена наявність у неї коштів для погашення кредиту.

          Так, відповідач ОСОБА_5  пояснила, що в неї були свої заощадження на придбання квартири 8 000- 10 000 доларів США., проте в послідуючім стверджувала,  що позичила в 2005 році  5 000 доларів США своєму брату Терещенку, який повинен був їй повернути борг у вересні-жовтні 2006 року.  Раніше в 2004р.вона позичила 3 000 доларів своїй тітці ОСОБА_14, яка повернула борг у вересні 2006р., оскільки витрачалась на лікування свого чоловіка ОСОБА_15, який захворів в вересні 2006р. і лікувався з жовтня 2006р. по січень 2007р.  При цьому відповідач  ОСОБА_5 пояснювала, що на 23.01.2006р. вона вдома зберігала біля  6 000 - 8 000 доларів США., не знаючи навіть точної суми.  

       Більше того, відповідач ОСОБА_5 на початку розгляду справи не могла пояснити щодо  розміру  процентних ставок,  розміру щомісячних платежів, строку дії кредиту.

       Не знайшли підтвердження доводи відповідача ОСОБА_5, що вона щомісячно давала ОСОБА_4  до 1 000 грн. на погашення кредиту.  Зібраними доказами доведеним є, те, що відповідач не мала на це  матеріальної спроможності, оскільки  в період виплати кредиту мала  незначну заробітну плату, з якої  також    матеріально підтримувала свою доньку і двох неповнолітніх онуків, давала дочці гроші, купувала їй та дітям одяг, взуття. Факт матеріальної підтримки підтвердила свідок ОСОБА_7- доньки відповідачки.

        У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 стверджувала, що для погашення кредиту вона 14.10.2006 року позичила  у ОСОБА_16 41 000 грн., затим  у ОСОБА_17 – 33000 грн., а всього таким чином 74 000 грн., які 19.10.2006 року о 8.год. по місцю своєї роботи (вул. Васнєцова ) в прозорому целофановому пакеті передала ОСОБА_4  без перерахунку для погашення кредиту в присутності свого співробітника ОСОБА_18 та доньки ОСОБА_7.  Проте,  спочатку ОСОБА_5 не змогла пояснити коли, при яких обставинах, в яких купюрах, на який термін, під який процент чи без процента вони позичала  гроші у ОСОБА_16 та Давідчук, не змогла назвати дати повернення боргу, суми і купюри, при тому, що вона як пояснювала мала вдома на зберіганні  6000-8000 доларів США.

         Сумнівними  доведеним є доводи  відповідача ОСОБА_5 про те, що  вона 19 жовтня 2006 року  передала гроші ОСОБА_4, оскільки на вказаний період у нього та її доньки були вкрай зіпсовані стосунки, оскільки той доньку побив, будучи в гостях в с.Новоукраїнка, куди виїжджала також і відповідачка для спасіння своєї доньки. При цьому її твердження про передачу грошей ОСОБА_4 без будь-якої розписки також є і не логічним, оскільки за її твердженнями вона віддавала гроші відповідачу, як уже чужій людині, яка тяжко обідила його доньку, при тому що, позичку грошей у свої  друзів  -

                                                                        - 4-

ОСОБА_16  та ОСОБА_17М на значно менші суми грошей, оформила розписками.  Факт побиття та розриву стосунків із ОСОБА_4 підтвердила свідок ОСОБА_7

        Вказані факти відповідають правовідносинам сторін, що регулюються цивільним  законодавством та  дають підстав на задоволення позову. Зібраними доказами доведеним є те, що 23 січня 2006 року сторони  уклали фіктивний  договір купівлі –продажу спірної квартири, не маючи намір передавати її у власність відповідача.

           Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим право чином.

           Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

           Відповідно до ст..88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.  З огляду на вказане до стягнення  з відповідача підлягають, понесені позивачами витрати:  на користь позивача ОСОБА_4 173 грн.52 коп. судового збору, 30 грн. витрат з інформаційно-технічного розгляду справи, 45 грн. 75 коп. витрат, пов’язаних з викликом у судові засідання відповідача та свідків телеграмними повідомленнями, на користь позивачів -   2000 грн. витрат по оплаті юридичної допомоги. ( а.с. 1- квитанція по сплаті судового збору, а.с.2- квитанція по сплаті витрат із ІТЗ,   квитанції по оплаті телеграмних повідомлень.

        Керуючись ч.5 ст.203,  ст.234 ЦК України, ст.10, ст.11,  ст. 88, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -                                                                                                                                      

         В И  Р І Ш И В:

             Позов задовольнити.

            Договір купівлі – продажу квартири № 69 що в будинку №13 по вулиці Добровольського в м. Кіровограді, укладений 23.01.2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4  та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського приватного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за  №90 визнати недійсним як фіктивний.

              Визнати право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 на квартиру № 69 що в будинку №13 по вулиці Добровольського в м. Кіровограді.

              Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 173 грн.52 коп. судового збору, 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення   розгляду справи, 45 грн. 75 коп. витрат, пов’язаних з явкою до суду.

           Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4,  ОСОБА_3 2000 грн. витрат по оплаті юридичної допомоги.

          Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.  Апеляційна скарга може бути подана протягом  двадцяти днів з дня  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Заява про  апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  та апеляційна  скарга подаються  апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

З повним рішенням сторони могли ознайомитись із  03 лютого   2010 року.

    Суддя Кіровського районного суду

        м. Кіровограда                                                                   ОСОБА_19

                                                                                                                     Справа  № 2-1572/07

                                                                                                                                    № 2-132/08

                                                                                                                               № 2-38/09

                                                                                                                                  №2-10/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н  И

вступна та резолютивна  частина

      29 січня       2010 року Кіровський райсуд м. Кіровограда в складі:

                                              головуючого судді              Шилової Л.М.

                                              при секретарях                     Масалової О.І., Козіній Ю.В.

                                              за участю адвокатів             ОСОБА_1,

                                                                                                ОСОБА_2,                                                                                            

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в м. Кіровограді  цивільну справу за позовом  ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_6   про визнання договору купівлі - продажу квартири не дійсним  та визнання права власності на квартиру,                      

 керуючись ст.88, ст.ст.213-215 ЦПК України, суд -                                                                                                                                        

         В И  Р І Ш И В:

    Позов задовольнити.

            Договір купівлі – продажу квартири № 69 що в будинку №13 по вулиці Добровольського в м. Кіровограді, укладений 23.01.2006 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4  та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського приватного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрований в реєстрі за  №90 визнати недійсним як фіктивний.

              Визнати право власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 на квартиру № 69 що в будинку №13 по вулиці Добровольського в м. Кіровограді.

              Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 173 грн.52 коп. судового збору, 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення   розгляду справи, 45 грн. 75 коп. витрат, пов’язаних з явкою до суду.

           Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4,  ОСОБА_3 2000 грн. витрат по оплаті юридичної допомоги.

          Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.  Апеляційна скарга може бути подана протягом  двадцяти днів з дня  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Заява про  апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції  та апеляційна  скарга подаються  апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

З повним рішенням сторони могли ознайомитись із 03 лютого    2010 року.

    Суддя Кіровського районного суду

        м. Кіровограда                                                                   ОСОБА_19