Справа № 2-1020/2009 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     20 листопада 2009 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

     головуючого – судді                                Тимошенка С.В.

     при секретарі                                       Коренчук О.Е.

     за участю прокурора                                 Фєтєско В.О.,                                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбу-нари Одеської області цивільну справу за позовом прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі ВАТ „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1

                                про стягнення суми  боргу за кредитним

                                договором у розмірі 76705 грн.80 коп.,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

     Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ВАТ „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись на наступні обставини.

     Прокуратурою Татарбунарського району проведено в Татарбунарському відділенні ВАТ „Ощадбанк” перевірку дотримання посадовими, юридичними та фізичними особами вимог Закону України „Про банки та банківську діяльність”. В ході проведення перевірки встановлено, що між ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії – Татарбунарське відділення № НОМЕР_1 „Ощадбанк” та ОСОБА_1 08 лютого 2008 року укладено кредитний договір № 550 на суму 70000 грн. строком до 08 лютого 2013 року. Цього ж дня, а саме 08 жовтня 2008 року, між ними  укладено іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом, предметом іпотеки якого є житловий будинок, розташований по вул.Миру,37 в с.Лиман Татарбунарського району Одеської області, належний на праві власності ОСОБА_2 – батьку відповідача, який є майновим поручителем відповідача.

     ВАТ „Державий ощадний банк України” належним чином виконало свої зобов’язання по кредитному договору. Банком були надані кошти в сумі 70000 грн. готівкою відповідно до розпорядження на видачу готівки. Згідно з умовами кредитного договору № 550 позичальник зобов’язався погашати кредит щомісячно в сумі 1667,00  грн. та сплачувати нараховані Банком відсотки. Проте в обумовлені кредитним договором строки ОСОБА_1 своїх зобов’язань по поверненню кредиту не виконує. Сума заборгованості становить ціну позову, в тому числі:

 - прострочена заборгованість за кредитом – 21876,8 грн.;

 - залишок заборгованості за кредитом – 54829 грн.;

     На вимоги позивача погасити заборгованість відповідач не реагує, його дії полягають у невиконанні договірних зобов’язань, таким чином порушують економічні права та інтереси Держави, загрожують її економічному розвитку, що спонукало прокурора звернутись до суду з вказаним позовом на захист інтересів Держави в особі ВАТ «Ощадбанк».      

    В судовому засіданні прокурор Татарбунарського району та представник ВАТ „Державного ощадного банку України”  позовні вимоги підтримали, заявили клопотання винести заочне рішення при заочному розгляді справи.    

     Відповідач у судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, заяви до суду про причину неявки не надіслав. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

     Заслухавши пояснення та доводи прокурора, представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

     Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

        Відповідно до ст.7 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та Статуту банку, держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій, які їй належать у статутному капіталі банку через органи управління банком - наглядову раду банку, яка здійснює контроль за діяльністю банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку. Не одержання прибутку Банку від виконання банківських операцій може призвести до порушення фінансового стану установи, акції якої повністю належать державі, а відтак до зменшення надходжень до бюджету в якості платежів та податків, що негативно вплине на можливості кредитування вітчизняного виробника, розвитку ощадної справи, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб.        

Судом з достовірністю встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір № 550 від 08.02.2008 року на суму 70000 гривень споживчого кредиту строком до 08 лютого 2013 року( а.с.9-11 ), за яким відповідач взяв на себе зобов’язання погашати кредит та проценти за користування кредитом згідно графіку.

     У забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору Банком 08 лютого 2008 року укладено з ОСОБА_2 іпотечний договір ( а.с.16-18 ), посвідчений державним нотаріусом. Предметом договору іпотеки є житловий будинок, що розташований по вул.Миру,37 в с.Лиман Татарбунарського району Одеської області, належний ОСОБА_2 на праві приватної власності, який є майновим поручителем ОСОБА_1  

     ВАТ „Державий ощадний банк України” належним чином виконало свої зобов’язання по кредитному договору, надавши кошти в сумі 70000 грн. готівкою, відповідно до розпорядження на видачу готівки. Згідно з умовами кредитного договору № 550 позичальник зобов’язався погашати кредит щомісячно в сумі 1667,00 грн. та сплачувати нараховані Банком відсотки. Проте в обумовлені кредитним договором строки ОСОБА_1 своїх зобов’язань по поверненню кредиту не виконує, загальна сума заборгованості становить 76705,80 грн.

     Із копії заяви на видачу готівки за № 1/370 від 08.10.2008 року ( а.с.19 ) видно, що ОСОБА_1 було видано готівкою сума в розмірі 70000 гривень.

Згідно положень ст.575 ЦК України іпотека є одним із видів застав, а саме - заставою нерухомого майна. Згідно ст.590 ЦК України у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі.

При цьому суд вважає, що оскільки відповідачем порушено виконання зобов'язання за кредитним договором, то позивачеві через його невиконання спричиняються матеріальні збитки, а тому підстав для відмови у достроковому зверненні стягнення на предмет іпотеки у суду немає.

Відповідно до положень ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

     Відповідно до абзацу 5 ч.1 ст.39 зазначеного Закону спосіб реалізації предмета іпотеки  зазначається у рішенні суду, зокрема у відповідності до положень, передбачених ст.38 Закону  з правом продажу іпотекодержателем будь-якій особі - покупцеві. Спосіб реалізації предмета іпотеки  шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження обумовлений сторонами в  п.6.5.2 договору іпотеки від 08.02.2008 року. Початкова ціна продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо згода не досягнута – спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмету іпотеки.

     Оцінка предмета іпотеки відповідно до договору іпотеки ( п.1.4 ) сторонами визначена за домовленістю в сумі 140000 гривень з урахуванням практичної складності при його реалізації. Відповідно до ст.582 ЦК України оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем  відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок не встановлено договором або законом. Право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення договору ( ст.585 ЦК України ). Відповідно до ст.591 ЦК України якщо звернення стягнення на заставу здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову  ціну предмета застави.

Задовольняючи вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу житлового будинку, суд не визначає початкову ціну вказаного будинку, виходячи з того, що позивачем не надані докази ринкових цін зазначеного майна на дату розгляду справи судом, тому судом приймається до уваги  визначена сторонами вартість предмета іпотеки у договорі від 08.10.2008 року.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач несе відповідальність перед позивачем за неналежне виконання умов договору кредиту, а тому з нього необхідно стягнути на користь позивача, який належно виконав свої умови договору, борг за кредитним договором та заборгованість за відсотками, які в загальній сумі складають ціну заявленого позову. Вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки ( в рахунок боргу ) також підлягають задоволенню, як основані на законі.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст.58-60,208,209,213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.525,526,575,582,585,590,591,612,1054 ЦК України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позовні вимоги прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі ВАТ „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_1 про стягнення суми  боргу за кредитним договором задовольнити.  

     Стягнути з ОСОБА_1, який народився 05 листопада 1980 року в с.Лиман Татарбунарського району Одеської області, ідентифікаційний № НОМЕР_2, на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії Татарбунарське відділення № НОМЕР_1 „Ощадбанк” ( Код ЄДРПОУ 02763707, МФО 388379 ) заборгованість за кредитом в загальній сумі 76705 грн.80 коп.

Звернути стягнення на предмет іпотеки ( в рахунок боргу ) будинок, розташований по вул.Миру,37 в с.Лиман Татарбунарського району Одеської області, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та інше майно яке належить ОСОБА_1 на користь ВАТ «Ощадбанк».

Стягнути  з ОСОБА_1 на  користь держави судовий збір в сумі 767 грн.06 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.    

     Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

     Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги .

     У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

     Суддя                                              Тимошенко