Справа №22-ц-202/2010р. Головуючий в 1 інстанції Проскурня С.М.
Доповідач Берзіньш В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеля-
ційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Сокола В.С.
Суддів: Берзіньш В.С.
Шестакової Н.В.,
при секретарі Печуріні Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 02.08.2009 року позов ОСОБА_1 задоволено: вселено ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні ОСОБА_1 вказаним жилим будинком. Стягнено з відповідача на користь позивачки судові витрати у розмірі 46грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на незаконність і необгрунтованність рішення суду, неналежну оцінку доказів по справі, порушення судом вимог ст.72 ЖК України, ст.179 ЦПК України.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 заперечувала проти них, посилаючись на їх необгрунтованність.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановлюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд виходив з того, що ОСОБА_1 , як колишня дружина власника будинку, який придбано подружжям за час шлюбу, має рівні з ним права на користування ним та її відсутність в спірному будинку носила вимушений характер, відповідач перешкоджає їй користуватись спірним житлом.
З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони відповідають обставинам справи, діючому законодавству.
Так ст.ст.321,391 ЦК України, на які послався суд в підтвердження своїх висновків, передбачено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Статтями 155,156 ЖК України, якими обґрунтовано позов та висновки суду, також передбачено, що власника не можу бути позбавлено права користування жилим будинком, крім випадків, установлених законом; члени сім’ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником житлового будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
2
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі з 14.10.1995р. по 28.04.2009р. знаходились в зареєстрованому шлюбі; спірний будинок АДРЕСА_1 придбано на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.1997р.; ОСОБА_1 проживала та зареєстрована як дружина відповідача на спірній житловій площі з 11.04.2008р..
ОСОБА_1 не проживала у спірному будинку з березня 2009р. у зв’язку із сварками та скандалами, що стверджується поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 в суді першої інстанції, постановою про відмову у порушені кримінальної справи Красногвардійського РО ГУ МВС України в Криму (а.с.27). Обставин, передбачених вищезазначеними нормами закону для позбавлення прав власності чи обмеження у їх здійсненні, наявність іншої угоди про порядок користування спірним жилим приміщенням по справі не встановлено. Крім того, статтею 405ч.2 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Виходячи з наведеного доводи апелянта ОСОБА_2 щодо незастосування судом положень ст.72 ЖК України та неможливість сумісного проживання з ОСОБА_1 неспроможні, а також не можуть бути взяті до уваги без вирішення цих питань відповідно до позовних вимог, які повинні бути заявлені в установленому законом порядку.
Неспроможні і посилання апелянта на неприєднання до матеріалів справи відмовних матеріалів Красногвардійського РВВС та недопит свідків, оскільки заяви про забезпечення доказів в порядку, передбаченому ст.134 ЦПК України, він чи його представник не подавали, та цими доказами підтверджуються неприязні стосунки між сторонами і не заперечуються висновки суду по суті спору.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2009 року – залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Судді: Берзіньш В.С.
Сокол В.С.
Шестакова Н.В.