Справа № 22ц-4558/ 2008 р.     Головуючий в суді І інстанції Линник В.Я.

Доповідач Хопта С. Ф.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2008 року     м.  Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С. Ф.,

суддів: Даценко Л.М. ,  Суханової Є.М. ,

при секретарі Терех Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист права власності на земельну ділянку та усунення перешкод у її користуванні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 5 грудня 2007 року,

встановила:

У червні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом,  посилаючись на те,  що він є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1,  інша частина якого належить відповідачу. 2 червня 2005 року він отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0596 га за вказаною адресою у межах для обслуговування будинку,  господарських будівель і споруд,  усі межі земельної ділянки були узгоджені із суміжними землекористувачами. 26 січня 2007 року ОСОБА_3 викопав металеві стовпчики,  які були встановлені ним для будівництва паркану,  щоб відгородити свою частину земельної ділянки,  а саме - 1 метр від стіни частини будинку. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними,  ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ОСОБА_3 поставити металеві стовпчики у кількості 9 штук на один метр від стін його будинку та не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 5 грудня 2007 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні його земельною ділянкою,  що по АДРЕСА_1,  зобовязано ОСОБА_3   встановити  металеві   стовпчики   в  кількості  9  штук на  1  метр від частини будинку №  61  за зазначеною адресою напроти приміщень цього будинку: 2-2,  2-3,  2-4-через кожні три метри.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав неправильного застосування норми матеріального прав,  порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 1  ст.  106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж,  а також відновлення межових знаків у випадках,  коли вони зникли,  перемістилися,  або стали невиразними.

Відповідно до ч. 2  ст.  90 Земельного кодексу України,  порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку,  встановленому законом.

Згідно з ч. 2  ст.  152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,  навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,  і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено,  що позивачу ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 належить по 1/2 частині будинку АДРЕСА_1. 2 червня 2005 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0596 га за вказаною адресою у межах для обслуговування будинку,  господарських будівель і споруд. Відповідач ОСОБА_3 15.03.2006 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку біля вказаного будинку. Даними державними актами визначені межі та розміри земельних ділянок сторін,  які були узгоджені сторонами під час приватизації земельних ділянок.

Відповідно до зведеного плану земельних ділянок за вказаною адресою,  межа земельних ділянок сторін проходить,  в тому числі,  відступаючи від стіни будинку на 1 метр вздовж приміщень по технічному плану: 2-2,  2-3,  2-4,  які належать позивачу. Позивачем по межі земельних ділянок було вкопано 9 металевих стовпчиків на відстані 1 метр від стіни будинку вздовж приміщень по технічному плану 2-2,  2-3,  2-4 через кожні три метри з метою встановлення паркану.

26 січня 2007 року ОСОБА_3 викопав дані стовпчики,  встановлені позивачем.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін,  письмових доказів,  яким суд дав належну правову оцінку.

За таких обставин справи,  суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем права позивача на користування його земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду безпідставні.

Встановлений судом факт проходження межі між земельними ділянками сторін на відстані 1 метра від стін будинку вздовж приміщень по технічному плану: 2-2,  2-3,  2-4,  які належать позивачу,  та порушення права позивача на користування його земельною ділянкою не спростовується доводами апелянта.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування норми матеріального прав,  порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу,  спростовуються матеріалами справи та висновками суду,  викладеними у рішенні.

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду,  викладених у рішенні.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин,  коли рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права,  колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308, 315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 5 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.