У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2019 Справа №607/15301/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді –                         Сливка Л.М.

за участі секретаря        судового засідання – Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Волхонтет-Граніт» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волхонтет-Граніт» до ОСОБА_1 про визнання припиненим попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Волхонтет-Граніт».

04 лютого 2019 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Волхонтет-Граніт» надійшла до суду заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно – нежитлову будівлю, площею 3716,5 кв.м., що  знаходиться за адресою: вул. Поліська, 11 у м. Тернопіль, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що позивачу стало відомо про те, що у судах м. Дніпропетровська перебуває декілька справ про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості, при цьому,  крім нежитлового приміщення,  що знаходиться за адресою: вул. Поліська, 11 у м. Тернопіль та квартири АДРЕСА_1, яка перебуває під обтяженням «Фінансової компанії» Дніпрофінансгруп», у відповідача ОСОБА_1 немає іншого майна. З цих підстав вважають, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду в разі його задоволення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд приймає до уваги наступні обставини:

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Як убачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта №153534146 від 23 січня 2019 року, за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрована нежитлова будівля, загальною площею 3716,5 кв.м., що знаходиться по вул. Поліська, 11 в м. Тернополі.

Відповідно до роз’яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Диспозиція ст. 149 – 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів…Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, оцінюючи наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, беручи до уваги, що накладення арешту на майно відповідача є заходом, який призводить до суворих обмежень для власника майна у користуванні його майном та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав відповідача по справі на володіння та користування належним йому майном, виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити частково шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлової будівлі, площею 3716,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Поліська, 11 у м. Тернопіль, яка належить на праві власності ОСОБА_1.

При цьому, суд враховує те, що саме такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти будь які дії щодо відчуження спірного нежитлового приміщення є достатнім і співмірним із заявленими позивачем вимогами та в той же час не буде порушувати прав відповідача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 149-154,259,260, 353,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Волхонтет-Граніт» про забезпечення позову – задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) вчиняти будь-які дії щодо відчуження нежитлової будівлі, площею 3716,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Поліська, 11 у м. Тернопіль, яка належить на праві власності ОСОБА_1.

У задоволенні решти заявлених вимог – відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову несуть відповідальність, встановлену законом.

Копію ухвали негайно після її постановлення надіслати в Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, позивачу – ТОВ «Волхонтет-Граніт», відповідачу – ОСОБА_1

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення та підписання ухвали суду – 05 лютого 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_2