Справа № 2а-10663/09/2570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" вересня 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Житняк Л.О.
при секретарі - Григор’євій О.В.
за участю представників:
позивача Шафран І.Б.
відповідача Маковки О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-10663/09/2570
за позовом Відкритого акціонерного товариства Чернігівський завод радіоприладів «ЧеЗаРа»
до Управління Пенсійного фонду в Деснянському районі м. Чернігова
про скасування вимоги від 04.08.2009 № Ю-1164/444 та зобов’язання виконати певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
25.08.2009 Відкрите акціонерне товариство Чернігівський завод радіоприладів «ЧеЗаРа» (далі – ВАТ «ЧеЗаРа») звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова (далі – УПФУ) про скасування вимоги про сплату боргу від 04.08.2009 № Ю-1164/444 на суму 2 734 204,72 грн. та зобов’язання УПФУ припинити нарахування штрафних санкцій, на суми вказані у вимозі, на період оскарження даної вимоги.
Підставою для скасування вимоги від 04.08.2009 № Ю-1164/444 позивач зазначає ту обставину, що до суми боргу у вимозі включено борг зі сплати рішень про застосування фінансових санкцій від 22.04.2009 № 338 в розмірі 856,08 грн. та від 17.04.2009 № 315 в розмірі 274 417,34 грн., які були оскаржені ВАТ «ЧеЗаРа» в судовому порядку, і по яким винесені рішення, що на даний час оскаржені в апеляційному порядку (постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2009 по справі № 2а-9337/09/2570 та від 17.06.2009 по справі № 2а-9467/09/2570, якими рішення про застосування фінансових санкцій від 22.04.2009 № 338 в розмірі 856,08 грн. та від 17.04.2009 № 315 в розмірі 206 739,82 грн. були визнані правомірними).
Відповідач (УПФУ) заперечує проти задоволення позовних вимог, та доводи ВАТ «ЧеЗаРа», наведені в позовній заяві, вважає такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а саме Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663. Також УПФУ просить врахувати спеціальний строк звернення до суду з позовами щодо оскарження рішень органів пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій, який становить 10 робочих днів з моменту отримання рішення про застосування фінансової санкції.
В судовому засіданні 14.09.2009 розгляд справи відкладено у зв’язку із неявкою позивача.
В судовому засіданні 24.09.2009 представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив та просив в задоволенні позову відмовити, надавши письмові заперечення проти позову.
З огляду на ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд враховує, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову лише за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже з урахуванням того, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідно до позовної заяви, яка датована 13.08.2009, суд встановив, що строк звернення до суду не сплинув, і тому вважає за необхідне розглянути і вирішити справу в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
ВАТ «ЧеЗаРа» зареєстровано в УПФУ в Деснянському районі м. Чернігова як окремий платник страхових внесків, що сторонами не заперечується.
Згідно зі ст.ст. 14, 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками та відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно - правового характеру. Права та обов’язки страхувальників передбачені пп. 6 п. 2 ст. 17 зазначеного Закону, в якій, зокрема, встановлено обов’язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. А відповідно до ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленим цим Законом.
Частиною 1 п. 7 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків. Таким чином на підставі ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Розглядаючи підстави винесення спірної вимоги від 04.08.2009№ Ю-1164/444 на суму 2 734 204,72 грн., необхідно врахувати наступні фактичні обставини.
17.04.2009 позивачем (УПФУ) винесено рішення № 315 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхових внесків страхувальниками або органом Пенсійного фонду до ВАТ «ЧеЗаРа» у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 206 739,82 грн. та нарахування пені в розмірі 67 677,52 грн.
Також 22.04.2009 винесено рішення № 338 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в розмірі 856,08 грн.
Рішення від 17.04.2009 № 315 та від 22.04.2009 № 338 були отримані ВАТ «ЧеЗаРа», про що свідчать зворотні поштові повідомлення, що маються в матеріалах справи. Позивач звернувся до суду з адміністративними позовами про оскарженням даних рішень.
При цьому суд враховує, що УПФУ не було письмово повідомлено про оскарження в судовому порядку рішення від 17.04.2009 № 315, як того вимагає ч. 13 ст. 106 Закону № 1058. В зв'язку з цим позивачем правомірно було визнано, що рішення від 17.04.2009 № 315 набрало чинності та статусу виконавчого документа із 08.05.2009. І тому 13.05.2009 вказане рішення було направлено на примусове стягнення до органів державної виконавчої служби. Копія позовної заяви разом з ухвалою про відкриття виконавчого провадження була отримана УПФУ лише 26.05.2009. Отже, на момент формування вимоги від 04.08.2009 № Ю-1164/444 рішення про застосування фінансових санкцій від 17.04.2009 № 315 та від 22.04.2009 № 338 УПФУ вважало узгодженими, тобто правомірно включеними до визначеного в ній боргу.
Також суд враховує, що постановами Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.07.2009 по справі № 2а-9337/09/2570 та від 17.06.2009 по справі № 2а-9467/09/2570 рішення про застосування фінансових санкцій від 22.04.2009 № 338 та від 17.04.2009 № 315 були визнані правомірними. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ВАТ «ЧеЗаРа», подало апеляційні скарги. Однак клопотання про зупинення провадження у справі, у зв’язку із апеляційним оскарженням судових рішень, ВАТ «ЧеЗаРа» не заявлялось.
Відповідно встановивши, що поточні зобов'язання ВАТ «ЧеЗаРа» які виникли після порушення справи про банкрутство та введення мораторію не суперечать ст. 1 та ст. 12 Закону України від 14.05.1992 № 2343 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд дійшов висновку, що із 22.09.2008 ВАТ «ЧеЗаРа» нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які не сплачувались в строки, передбачені ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того суд звертає увагу, що оскаржена вимога про сплату боргу містить в собі борг на підставі картки особового рахунку платника ВАТ «ЧеЗаРа» в розмірі 2 458 931,30 грн., щодо якого представник позивача не надав жодних доказів, пояснень чи заперечень, і на питання суду про надання обґрунтування щодо оскарженої суми, як підставу скасування оскарженої вимоги, - відповіді не надавав.
З огляду на зазначене суд враховує, що зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Таким чином суд прийшов до висновку, що оскільки у оскарженій вимозі від 04.08.2009 № Ю-1164/444 можна відокремити частину недоїмки та ідентифікувати її, що позивачем заявлено не було, тому вимога від 04.08.2009 № Ю-1164/444 за даних позовних вимог, не може розглядатись незаконною в цілому.
Щодо вимоги позивача (ВАТ «ЧеЗаРа») про зобов’язання УПФУ припинити нарахування фінансових санкцій на суми, вказані у вимозі, на період оскарження даної вимоги, суд прийшов до висновку, що в силу ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. Тобто позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки суд не може діяти всупереч зазначеної норми права і зобов’язати припинити нарахування фінансових санкцій на суму страхових внесків (недоїмки) на загальну суму 2 458 931,30 грн., яка позивачем в цілому не спростована.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимога про сплату боргу ВАТ «ЧеЗаРа» винесена у відповідності до чинного законодавства і немає правових підстав для її скасування. Дії відповідача повністю відповідають чинному законодавству, а отже позовні вимоги - є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Чернігівський завод радіоприладів «ЧеЗаРа» до Управління Пенсійного фонду в Деснянському районі м. Чернігова про скасування вимоги від 04.08.2009 № Ю-1164/444 та зобов’язання виконати певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.О.Житняк
Постанову виготовлено в повному обсязі 30.09.2009.