ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15 квітня 2011 року   м. Запоріжжя                                    Справа №  2а-0870/1667/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.

за участю представників:

позивача –          ОСОБА_1 (довіреність від 04.01.2011 №1);

                    ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011 №2);

відповідача –          ОСОБА_3Є (довіреність від 11.04.2011 №9557/10-010)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія», м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія» (далі – ТОВ «Полонія», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі – ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому з урахуванням уточнення, просить визнати дії відповідача щодо невизнання поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року неправомірними та визнати як податкову звітність податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема вказують, що позивачем отриманий лист відповідача про невизнання декларації як податкової звітності. Підставою для невизнання податкової звітності є не зазначення обов’язкового реквізиту – звітного податкового періоду, за який подається декларація. Вважають такі дії відповідача протиправними, оскільки декларація містить всі необхідні реквізити, перелік яких визначений Податковим кодексом України (далі – ПК України). З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у наданому запереченні від 11.04.2011 №9404/10-024. Пояснює, що позивачем порушено приписи ПК України та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 20.05.1997 №166 (далі – Порядок №166), а саме не зазначено звітний (податковий) період, за який подається декларація. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

19.01.2011 позивачем на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя направлено декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року та додатки до неї. Указані документи направлені цінним листом та отримані уповноваженою особою відповідача 20.01.2011, про що свідчить опис вкладення поштового відправлення та повідомлення про вручення поштового відправлення.

21.01.2011 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийняте рішення, викладене у листі №1533/10/28-110, про невизнання декларації як податкової звітності у зв’язку із тим, що позивачем не зазначено обов’язків реквізит – звітний податковий період, за який подається декларація.

27.01.2011 позивач звернувся до відповідача із листом від 26.01.2011 №50, в якому зазначив, що підприємство із невизнанням зазначеної декларації як податкової звітності не погоджується, вважає дії відповідача неправомірними та просив надати отриманий ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя екземпляр декларації для звіряння.

09.02.2011 ТОВ «Полонія» отримало листа відповідача від 07.02.2011 №2865/10/28-110, згідно якого відповідач повідомив, що ПК України не передбачено надання платнику податку на звіряння поданих до ДПІ декларацій.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 ст.48 ПК України).

Згідно п.48.3 ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до приписів п.48.4 ст.48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно п.48.5 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського облік та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 48.7 ст.48 ПК України передбачено, що податкова звітність, складена з порушенням вимог ст. 48 цього Кодексу, не вважається податковою декларацією.

Згідно п.49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПКУ у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. п. 48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Таким чином, вищевикладені дані норми містять виключний перелік підстав, коли податкова декларація може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація.

Із змісту декларації з ПДВ за грудень 2010 року, наданої ТОВ «Полонія», вбачається, що у графі 02 в полі «звітний (податковий) період» вона містить відповідну відмітку. Крім того, позивач зазначив, що під час формування звітності заповнення графи 02 декларації є автоматичним, що підтверджується листом Приватного підприємства «Бест софт» від 10.02.2011. Представник відповідача проти цього не заперечив, доказів протилежного суду не надав. Будь-яких інших доказів, що підтверджують обставини, викладені у запереченні від 11.04.2011 №9404/10-024, відповідач суди не надав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на наказ Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків» суд вважає необґрунтованим, оскільки вказаний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а відтак згідно з пп. «е» п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 цей Наказ має рекомендаційний, роз’яснювальний та інформаційний характер.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних дій та рішення, викладеного у листі від 21.01.2011 №1533/10/28-110, оскільки указана декларація містять всі необхідні реквізити, заповнена та надана до податкового органу відповідно до вимог ПК України. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя з невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» протиправними

3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя визнати як податкову звітність декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія»за грудень 2010 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» (код ЄДРПОУ 221438708247) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо  його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,  передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду  безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне  оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії  постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 20.04.2011.

Суддя                                                  О.С. Янюк

Постанова не набрала законної сили.

Суддя                                                  О.С. Янюк