Справа № 2а-11364/09/2570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" листопада 2009 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Житняк Л.О.
при секретарі Григор’євій О.В.
за участі позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3
та представника відповідача Замури Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-11364/09/2570
за позовом ОСОБА_2
до Управління Державного Департаменту України з питань Виконання покарань в Чернігівській області
про визнання незаконним та скасування наказу про дисциплінарне стягнення в частині, -
ВСТАНОВИВ:
30.09.2009 позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державного Департаменту України з питань Виконання покарань в Чернігівській області (далі - УДДУПВП) про визнання незаконним та скасування наказу від 29.07.2009 № 73 в частині про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді «попередження про неповну посадову відповідальність».
Свої вимоги позивач мотивує тим, що накладення дисциплінарного стягнення на нього наказом від 29.07.2009 № 73 необґрунтоване і незаконне, бо не відповідає Закону України від 22.02.2006 № 3460 «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (далі Статут). В порушення ст. 4 Статуту, наказ не містить предмету, завдання та строків його виконання. Позивач зазначає про те, що із наказу не зрозуміло який саме дисциплінарний проступок він допустив, як саме порушив службову дисципліну та за що накладене таке суворе дисциплінарне стягнення, так як обов'язки, передбачені ст. 7 Статуту не порушувались.
По тексту наказу не погоджується і вважає таким, що не відповідає дійсності, бо дане стягнення накладено начальником управління, а не начальником установи, чим порушено ст. 8 Статуту. Також позивач вказує, що протягом його роботи жодних довідок чи наказів щодо усунення будь-яких недоліків від працівників Управління щодо санітарного стану та порушень засудженими режиму утримання не було та з ними не ознайомлювався. Контроль за санітарним станом комунально-побутових об'єктів в установі здійснює дезінфектор, а до обов'язків начальника відділення входить «забезпечення створення належних побутових умов у відділенні, вимагати від засуджених дотримання чистоти і порядку у приміщеннях та на прилеглій території»,- що він і виконував. Щодо незаконності резолютивної частини наказу про покарання в п. 2, позивач звертає увагу на те, що в цьому пункті не вказується, якими діями він порушив вимоги Положення про психологічну службу установи виконання покарань, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.03.2000 № 33 та який саме скоїв дисциплінарний проступок. На думку позивача також порушена ст. 14 Статуту щодо порядку накладення стягнення, оскільки жодних пояснень щодо яких-небудь порушень від нього ніхто не відбирав та невідомо чи проводилося службове розслідування перед накладанням стягнення. Зміст наказу про стягнення ніхто йому не доводив і його підпис про ознайомлення на наказі відсутній. Про те, що наказ існує він дізнався в переддень як його викликали на кадрову комісію до УДДУПВП щодо розгляду питання про звільнення з кримінально-виконавчої служби за негативними наслідками.
Крім того він вважає, що порушено ст. 12 Статуту в частині черговості накладання стягнень: 09.01.2009 - оголошено догану, 29.07.2009 - попередження про неповну посадову відповідальність, однак не була оголошена «сувора догана».
При цьому в обґрунтування своїх вимог позивач також зазначив, що 16.09.2009 він був викликаний на кадрову комісію УДДУПВП - щодо розгляду питання про звільнення його зі служби Державної кримінально-виконавчої служби (далі – ДКВС) за негативними мотивами. В зв'язку з погіршенням стану здоров'я він перебував на стаціонарному лікуванні і не зміг з'явитися на комісію, але йому стало відомо, що цього ж дня вже на його посаду пройшов кадрову комісію працівник ДКВС, а перед цим йому неодноразово працівниками УДДУПВП пропонувалося написати рапорт на звільнення з ДКВС за власним бажанням, не пояснюючи при цьому основної причини. Всі зазначені факти на думку позивача доводять неправомірність винесеного наказу.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі і просив їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, в судовому засіданні надав заперечення на позов, зазначивши, що не погоджується з вимогами позову повністю. Свої заперечення мотивував тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.08.1999 по теперішній час проходить службу в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби Чернігівської області.
Відповідно до особової справи позивача представник відповідача зазначив факти, що на його думку повинні вплинути на об’єктивність вирішення спору, а саме: позивач після закінчення Чернігівського училища внутрішніх справ МВС України 17.07.1999 наказом № 31 о/с, начальником Управління 17.08.1999 був призначений на посаду інспектора по виправним роботам Менського району (наказ ВВП від 16.08.1999 № 12 о/с).Із 01.10.1999 по 30.05.2001 - інспектор групи ВП не пов'язаних з позбавленням волі. В період із 30.05.2001 по 03.12.2001 був переведений на посаду старшого інспектора Сосницької інспекції Менського району. В період із 03.12.2001 по 02.01.2004 призначений на посаду старшого інспектора Сосницького міжрайонного відділення кримінально - виконавчій інспекції (далі – ВКВІ) Менського району наказом УДДУПВП від 03.12.2001 № 161 о/с. Із 02.01.2004 по 01.11.2006 - начальник Сосницького міжрайонного ВКВІ, згідно наказу УДДУПВП від 31.12.2003 № 156 о/с. Із 01.08.2006 по 01.11.2006 - начальник Менського міжрайонного ВКВІ (наказ УДДУПВП від 31.07.2006 № 75 о/с).
За час служби в кримінально - виконавчій інспекції мав заохочення та неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме: наказом УДДУПВП від 22.07.2005 № 83 (попередження); наказом УДДУПВП від 16.12.2005 № 137 (догана) за незадовільний рівень контролю за діяльністю Менською МКВІ; наказом УДДУПВП від 13.11.2006 № 106 (попереджений про неповну посадову) за самоусунення від виконання своїх функціональних обов'язків під час перебування у посаді начальника Менського міжрайонного ВКВІ, підставою накладення стягнення є висновок службового розслідування від 08.11.2006; наказом УДДУПВП від 13.12.2006 № 120 (пониження у посаді) за порушення вимог наказу УДДУПВП від 19.12.2003 № 270, підтвердженням неналежного виконання службових обов'язків є висновок службової перевірки по факту від 12.12.2006. Вказані стягнення не були оскаржені позивачем.
Із 01.11.2006 по 01.07.2007 був заступником начальника Менського міжрайонного ВКВІ (наказ УДДУПВП від 09.11.2006 № 123 о/с). В період із 01.01.2007 по 17.03.2008 був начальником сектору мінімального рівня безпеки Менської виправної колонії № 91 (далі – ВК-91), (наказ УДДУПВП від 29.12.2006 № 146 о/с). Із 17.03.2008 - позивач начальник дільниці соціальної реабілітації відділу соціально-психологічної служби Менської ВК-91, відповідно до наказу УДДУПВП від 13.03.2008 № 37 о/с. За час проходження служби в Менській ВК-91 також притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме: наказом начальника Менської ВК-91 від 28.07.2008 № 154 за неналежне ставлення до виконання своїх службових обов'язків позивач заслуговував на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але в зв'язку з перебуванням його в черговій відпустці питання притягнення до дисциплінарної відповідальності вирішити після виходу на службу (підстави висновок службової перевірки від 27.07.2008); наказом по Менській ВК-91 від 24.12.2008 № 248 (оголошено зауваження).
За допущення недоліків, що носять тривалий та однорідний характер позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом від 09.01.2009 № 24 по Менській ВК-91 (догана). За результатами виявлених недоліків перевіркою керівництвом УДДУПВП 25.03.2009 було проведено службова перевірка по факту виявлених порушень, посадові особи Менської ВК-91, у тому числі і позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Наказ Менської ВК-91 від 06.04.2009 № 77 (обмежитись раніше накладеним стягненням (доганою) наказ від 09.01.2009 № 24).
28.07.2009 висновком службового розслідуванням за фактом невжиття відповідних заходів по недопущенню та попередженню конфліктної ситуації між засудженими та щодо допущених недоліків у організації діяльності соціально-виховної та психологічної служби Менської ВК-91 було встановлено, що причиною, яка сприяла виникненню та розвитку конфліктної ситуації між засудженими стало (послаблений організаційний контроль за діяльністю дільниці соціальної реабілітації та за роботою начальника відділення ДСР Менської ВК-91), також перевіркою було встановлено що перевірки Управління, які здійснювались протягом півріччя 2009 року залишились без уваги, що призвело до слабкої, незадовільної організації роботи соціально-психологічної служби. Зокрема в роботі позивача послаблений контроль за діяльністю дільниці соціальної реабілітації, а саме: неналежна організація побуту засуджених (антисанітарія), слабка роз'яснювальна, профілактична робота позивача щодо додержання режиму відбування покарання, що призвело до вчинення засудженими грубих порушень режиму відбування покарання( вживання спиртних напоїв). На підставі перевірки було прийнято рішення про притягнення до суворої дисциплінарної відповідальності посадових осіб Менської ВК-91, у тому числі і позивача. У зв’язку з чим, наказом по УДДУПВП від 29.07.2009 № 73 за незадовільне виконання своїх функціональних обов'язків, які передбачені наказом УДДУПВП від 17.03.2000 № 33, а отже і самого наказу, позивача було попереджено про неповну посадову відповідальність та попереджено його, що у випадку допущення подібних недоліків у подальшій діяльності буде розглянуте питання про доцільність перебування його на займаній посаді.
В зв'язку з тим, що позивач вже неодноразово притягувався до різного роду дисциплінарних покарань і до нього вже застосовувалося покарання пониження в посаді, яке є суворим покаранням, керівництво УДДУПВП прийняло рішення, при вирішенні питання про суворість дисциплінарного стягнення, користуватись не тільки матеріалами службового розслідування, а заслухати позивача на атестаційній (кадровій) комісії, що не суперечить дисциплінарному Статуту. І оскільки не передбачена письмова форма повідомлення, позивач в усній формі був повідомлений старшим інспектором ГРС Лиштваном.B. про те, що його викликають на атестаційну комісію (кадрову) 22.07.2009, позивач на комісію для надання пояснень не з'явився.
Свої пояснення представник відповідача обґрунтовує наказом УДДУПВП від 17.03.2000 № 33, який регламентує діяльність соціально-психологічної служби установи виконання покарань, оскільки він проходить службу на посаді начальника дільниці соціальної реабілітації начальника відділення соціально-психологічної служби Менської ВК-91. І зазначає, що невиконання пунктів Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань, є прямим невиконанням своїх функціональних обов'язків.
Спростовуючи посилання позивача щодо компетенції відповідача при винесенні оспореного наказу, представник посилається на Положення про УДДУПВП, яким визначені повноваження начальник Управління, в тому числі винесення наказів по особовому складу області.
Щодо проведення службового розслідування та порушення відповідачем ст. 14 Статуту - представник відповідача визнає такі обґрунтування безпідставними та такими, що спростовуються встановленим фактом порушення.
Також представник відповідача заявив клопотання про виклик у якості спеціаліста ОСОБА_5 – начальника сектору по роботі з особовим складом, для надання пояснень щодо дій кадрової та атестаційної комісії та застосування норм законодавства при накладенні на осіб особового складу суворих дисциплінарних стягнень,присвоєння звання, призначення на посади та переміщення по посадах. На підставі ст. 67 КАС України суд відмовив в залученні ОСОБА_5 в якості спеціаліста, оскільки спеціаліст може бути залучений до участі в адміністративному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Тобто в даному випадку пояснення ОСОБА_5 не є консультацією під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
За врахування такої відмови, представник відповідача заявив усне клопотання про виклик у якості свідка ОСОБА_5 – начальника сектору по роботі з особовим складом, для надання пояснень щодо дій кадрової та атестаційної комісії та застосування норм при накладенні на осіб особового складу суворих дисциплінарних стягнень, присвоєння звання, призначення на посади та переміщення по посадах. Суд заслухав пояснення свідка ОСОБА_5 щодо проведення кадрової комісії УДДУПВП відповідно до наказу УДДУПВП від 10.01.2005 № 6 та Порядку проведення атестування особового складу кримінально-виконавчої системи від 17.01.2006, підписаного начальником УДДУПВП, підполковником внутрішньої служби Лопатіним В.І. Свої пояснення ОСОБА_5 обґрунтував тим, що у разі прибуття позивача на атестаційну комісію, суворість дисциплінарного стягнення могла бути меншою за доведення позивачем правомірності своїх дій.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Отже досліджуючи правомірність винесеного оскаржуваного наказу в частині, необхідно врахувати, що відповідно до наказу Управління по виконанню покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області від 13.03.2008 № 37 о/с, - капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 (М-005490) призначено начальником дільниці соціальної реабілітації - начальником відділення соціально-психологічної служби Менської виправної колонії Управління по виконанню покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області (№ 91) увільнивши від посади начальника сектору мінімального рівня безпеки, він же начальник відділення соціально-психологічної служби цієї установи з 17.03.2008 (а. с. 28-29). Згідно наказу Менської ВК № 91 УДДУПВП від 26.02.2009 № 61 про закріплення відділень та дільниць СВПР за начальниками відділень, яким було закріплено за майором внутрішньої служби ОСОБА_2 (М-005490), начальником дільниці соціальної реабілітації, дільниця соціальної реабілітації, відділення соціально-виховної роботи № 1, сектор максимального рівня безпеки (а. с. 33).
Так у своїй діяльності позивач керується законодавством, яке регулює зазначену сферу діяльності, Положенням про психологічну службу установи виконання покарань, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.03.2000 № 33, що регламентує діяльність соціально-психологічної служби установи виконання покарань, оскільки позивач проходить службу на посаді начальника дільниці соціальної реабілітації - начальника відділення соціально-психологічної служби Менської ВК-91. Невиконання пунктів Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань, є прямим невиконанням функціональних обов'язків.
При цьому відповідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.1991 № 114, наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.05.1999 № 54, що затверджує порядок проведення атестування особового складу кримінально-виконавчої системи, наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003 № 257, що затверджує порядок призначення на посаду та звільнення з посади присвоєння спеціальних звань працівникам та особам рядового начальницького складу кримінально-виконавчої системи, при УДДУПВП була створена кадрова комісія, відповідно до Положення про кадрову комісію УДДУПВП, затвердженого наказом УДДУПВП від 10.01.2005 № 6, склад якої затверджений наказом того ж Управління від 05.01.2007 № 3.
Атестація проводиться з метою вдосконалення діяльності органів та установ КВС, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання їх кваліфікації, ініціативи, творчої активності і відповідальності.
У зв'язку з тим, що матеріалами справи доведено, що позивач вже притягувався неодноразово до різного роду дисциплінарних покарань і до нього вже застосовувалося покарання пониження в посаді, яке є суворим покаранням, керівництво УДДУПВП правомірно прийняло рішення, при вирішенні питання про суворість дисциплінарного стягнення, користуватись не тільки матеріалами службового розслідування, а заслухати позивача на атестаційній (кадровій) комісії. Такі дії відповідача не суперечать дисциплінарному Статуту. При цьому з пояснень представника відповідача вбачається факт повідомлення позивача старшим інспектором ГРС Лиштваном.B. в усній формі про те, що його викликають на атестаційну комісію (кадрову) 22.07.2009, що позивачем належним чином не спростовано. Відсутність підстав неможливості прибуття на комісію також спростовано довідкою Менської ВК № 91 УДДУПВП від 27.10.2009 № 43 (а. с. 39).
Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» - дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2009 відбулось засідання атестаційної комісії УДДУПВП, про що складено протокол засідання № 8, в якому у розділі 4-Розгляд питань щодо перебування працівників в займаних посадах зазначено, що у зв’язку з неприбуттям ОСОБА_2 на засідання кадрової комісії вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарного стягнення без присутності працівника (а. с. 30-32). При цьому з пояснень начальника сектору по роботі з особовим складом ОСОБА_5 встановлено, що у разі прибуття позивача на атестаційну комісію, суворість дисциплінарного стягнення могла бути меншою за доведення позивачем правомірності своїх дій.
28.07.2009 винесено висновок службового розслідування за фактами невжиття відповідний заходів по недопущенню та попередженню конфліктної ситуації між засудженими та щодо допущення недоліків у організації діяльності соціально-виховної та психологічної служби Менської ВК-91, в якому встановлено що протягом 19-20 липня 2009 року між засудженими відділення № 3 соціально-психологічної служби Менської ВК-91 виникли та були припинені співробітниками установи дві конфліктні ситуації, які носили ситуативний характер та визнано доцільним за неналежне виконання службових обов’язків клопотати перед керівництвом УДДУПВП про притягнення до суворої дисциплінарної відповідальності посадових осіб Менської ВК-91 начальника відділення дільниці соціальної реабілітації Менської ВК-91 майора внутрішньої служби ОСОБА_2 (а. с. 75-78).
29.07.2009 був винесений наказ УДДУПВП № 73 про недоліки у діяльності соціально-психологічної служб Менської ВК-91 та покарань винних, де зазначено, що перевіркою, проведеною УДДУВП, встановлено: в діяльності Менської ВК № 91 на низькому рівні налагоджена взаємодія між соціально-виховною та режимною службами установи, також мають місце недоліки у організації діяльності соціально-виховної та психологічної служби Менської ВК-91. Однією з причин, які сприяли виникненню та розвитку конфліктної ситуації між засудженими є - послаблений контроль за організацію роботи із засудженими, які перебувають у дільниці соціальної реабілітації. Перевірки працівників Управління свідчать про неналежний санітарний стан комунально-побутових об'єктів. Із засудженими на низькому рівні проводиться роз’яснювально-профілактична робота, про що свідчить значна кількість допущених засудженими протягом 7-ми місяців 2009 року з боку засуджених грубих порушень режиму утримання (а. с. 79-81).
Вказаним наказом за незадовільне виконання своїх функціональних обов’язків, неналежне виконання вимог пунктів 2,4 наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17.03.2000 № 33 щодо створення належних побутових умов у відділенні, незадовільний рівень профілактично-попереджувальної роботи серед спецконтингенту незабезпечення дотримання засудженими вимог режиму утримання начальника відділення дільниці соціальної реабілітації Менської ВК-91 майора внутрішньої служби ОСОБА_2 попереджено про неповну посадову відповідальність та попереджено, що у випадку допущення подібних недоліків у подальшій діяльності перебування його у займаній посаді.
Суд приймає як доказ той факт, що наказ УДДУПВП від 29.07.2009 № 73 був зареєстрований відповідачем 29.07.2009, та безпосередньо отриманий начальником установи в канцелярії відповідача 11.08.2009 про що свідчить № 73 у журналі № 323 обліку наказів, вказівок, рішень колегії, (який розпочато 09.01.2009 і термін зберігання якого постійний).
Відповідно до заперечень відповідача, з пояснень завідуючої канцелярії ОСОБА_7 вбачається, що позивачу було надано наказ на ознайомлення, але не було проконтрольовано чи поставив він підпис чи ні. Ознайомившись з позовною вимогою посадова особа ОСОБА_7 надала додаткові пояснення, які не суперечать істині, а саме тому, що вона отримала наказ № 73, остання 12.08.2009 сповістила про покарання позивача і запросила його на ознайомлення з наказом. Натомість позивач не поставив свій підпис на наказі, а зняв без дозволу начальника установи повний текст наказу, який стосується не тільки його, а і інших співробітників, що порушує їх права, як посадових осіб. Це пояснює той факт, що повний текст наказу був приложений до позову без посвідчення відповідності оригіналу, однак також підтверджує той факт, що наказ був отриманий начальником дільниці соціальної реабілітації - начальником відділення соціально-психологічної служби Менської ВК № 91 УДДУПВП ОСОБА_2, що в свою чергу відповідає поясненням завідуючої канцелярії ОСОБА_7
Згідно ст. 21 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» - дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено. Суд звертає увагу та приймає як належний доказ встановлений в судовому засіданні факт одержання наказу, підтверджений скаргою самого позивача на незаконні дії УДДУПВП адресованої Голові Державного Департаменту України з питань виконання покарань ОСОБА_8 (вул. Мельникова, 81, м. Київ) від 17.09.2009, одержаною адресатом, згідно вхідного штампу 21.09.2009.
Розглядаючи позовні вимоги також необхідно врахувати, що в матеріалах справи знаходиться копія довідки про витяг з книги зауважень і пропозицій № 184 Менської ВК-91, про виявлені зауваження та недоліки по дільниці соціальної реабілітації представниками УДДУПВП за 2008-2009 роки (а. с. 45), а також копії журналу № 506 обліку відвідування дільниці соціальної реабілітації керівництва Менської ВК-91, копії журналу № 164 санітарного стану Дільниці соціальної реабілітації Менської ВК-91, оригінали яких позивач надав в судовому засіданні, в яких відсутні зауваження щодо роботи позивача. При цьому представник відповідача заперечив щодо такого доказу (журнал № 506, журналу № 164), як внутрішнього документу, надавши на противагу належним чином завірену довідку про витяг з книги зауважень і пропозицій № 184 Менської ВК-91, яку суд визнає як обґрунтований доказ дійсного факту встановлення порушень.
За таких обставин суд вважає необхідним зазначити, що обов'язком позивача є виконання наказу УДДУПВП від 17.03.2000 № 33, який регламентує діяльність соціально-психологічної служби установи виконання покарань, оскільки він проходить службу на посаді начальника дільниці соціальної реабілітації начальника відділення соціально-психологічної служби Менської ВК-91. Невиконання пунктів Положення про відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань, є прямим невиконанням своїх функціональних обов'язків.
Отже спростовуючи посилання позивача, суд визнає законними дії відповідача при винесенні наказу від 29.07.2009 № 73, оскільки відповідно до Положення про УДДУПВП начальник Управління керуючись чинним законодавством видає у межах своєї компетенції накази, розпорядження, вказівки щодо діяльності Кримінально-виконавчої служби області, а отже і накази відповідно особового складу області, тобто він мав право виносити оскаржуваний позивачем наказ.
Щодо наполягання позивача на порушенні відповідачем ст. 14 Статуту – суд таке обґрунтування визнає безпідставними, оскільки дана стаття передбачає проведення службового розслідування по факту порушення, що і було зроблено відповідачем (висновок від 28.07.2009). Суд визнає також належним доказом пояснення відповідача, про те, що перед накладанням дисциплінарного стягнення позивач запрошувався на атестаційну комісію для подачі пояснень з приводу порушень, але на засідання він не з'явився. При вирішенні ступеню суворості дисциплінарного стягнення була врахована повна характеристика посадової особи за весь час служби в органах ДКВС Чернігівської області. Таким шляхом суд приходить до висновку, що відповідач додержався вимог Статуту при проведенні службового розслідування по факту допущених недоліків у організації діяльності соціально-виховної та психологічної служби Менської ВК-91.
В силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. А оскільки в судовому засіданні відповідач довів правомірність своїх дій на яких ґрунтуються його заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, і тому не підлягають задоволенню, як такі, що спростовані встановленим вище.
Керуючись ст.ст. 157, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Державного Департаменту України з питань Виконання покарань в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування наказу від 29.07.2009 № 73 в частині про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «попередження про неповну посадову відповідальність» на ОСОБА_2- відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.О.Житняк
Постанову виготовлено в повному обсязі 23.11.2009.