ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1881/18 Номер провадження 22-ц/814/391/19Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що через похилий вік, стан здоров'я потребує сторонньої допомоги. Відповідач по справі є її рідним сином, проте не надає матеріальної допомоги на утримання, у зв'язку з чим вимушена звернутися до суду.

Просить стягнути з ОСОБА_2на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) щомісячно на утримання непрацездатної матері ОСОБА_3починаючи з 27 липня 2018 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач у судове засідання не з'явилася, будучи повідомлена про час та місце розгляду справи.

Ураховуючи, що у справі приймає участь представник позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має ряд захворювань, а відповідно необхідність в ліках, малий розмір пенсії, надвеликі комунальні платежі, що викликає необхідність в коштах, відповідач не надав доказів, і судом не було встановлено підстав для звільнення його від обов'язку утримувати матір, при цьому врахував наявність у позивача іншої дитини.

Проте колегія суддів не може погодитися з рішенням суду виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Відповідно до довідки Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України від 17 серпня 2018 року № 3138 позивач знаходиться на обліку в Полтавському об'єднаному управлінні ПФУ і отримує пенсію за віком в розмірі 1730,80 грн. щомісяця (з березня по серпень 2018 року)

ОСОБА_3 знаходиться на "Д"- обліку та страждає на: кардіосклероз, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, тромбофлебіт вен, ДОА колінних суглобів, що підтверджується довідкою від 23 липня 2018 року наданою Гожулівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно зі ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», якого обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України ), не є абсолютним.

Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Згадувана стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Тоді як, відповідно до ч. 1 ст. 10 СК України якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

За положеннями ч.ч. 2-4 ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, застосовуючи положення наведеного правила до правовідносин, що врегульовані ст. 202 СК України, можна прийти висновку, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, держаних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов'язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.

Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15.

При цьому, аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 494/1682/15-ц та від 10 жовтня 2018 року по справі № 301/160/17.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Тобто, ОСОБА_3 на момент розгляду справи отримує пенсією у розмірі, що забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне також прийняти до уваги наступні обставини.

Згідно довідки Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості від 23 жовтня 2018 року № 1650/963 ОСОБА_2 зареєстрований як безробітній з 19 вересня 2018 року.

Відповідно до висновку ЛКК № 1251 від 14 листопада 2018 року наданого комунальним закладом «Полтавський районний клінічний центр першої медичної допомоги» ОСОБА_2 знаходиться на "Д"- обліку та потребує постійного лікування; діагноз: цукровий діабет, діабетична ангіопатія судин, гіпертонічна хвороба, остеохондроз шийного відділу хребта.

Також, згідно матеріалів справи, відповідач має сина - ОСОБА_4, який є інвалідом дитинства ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3.

Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_5 є пенсіонером за віком, згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тоді як, позивачем не доведено, що ОСОБА_2 має дохід та може надавати матеріальну допомогу.

Адже посилання на те, що під час роботи в ПП «Українська сервісна бурова компанія 1» відповідачу за шість місяців нараховано заробітну плату в розмірі 66018,38 грн., а тому він отримує значні нарахування в службі зайнятості, а також на те, що в подальшому ОСОБА_2 влаштується на роботу є припущеннями та не можуть слугувати доказами.

Також колегія суду не погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що відповідач є власником частини будинку, в якому мешкає ОСОБА_3, однак добровільної допомоги на його утримання не надає, оскільки, як встановлено судом ОСОБА_2 в даному будинку не мешкає та не отримує доходу від надання своєї частки в оренду.

Разом з цим, слід звернути увагу на те, що позивач окрім сина має ще й доньку ОСОБА_6, що відповідно до ст. 205 СК України повинно враховуватися при розгляді справ даної категорії.

Аналізуючи зазначене, те, що позивач отримує щомісячний дохід, який перевищую прожитковий мінімум встановлений законодавством, матеріальне становище відповідача, стан його здоров'я та членів його сім'ї, недоведеність наявності можливості утримувати матір, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2підлягає задоволенню, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2018 року скасуванню.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2018 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови виготовлено 01 лютого 2019 року

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: Т.В. Одринська

О.О. Панченко