Справа № 766/17492/16-ц

н/п 2/766/2575/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді Прохоренко В.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

за участю позивача                                                                    ОСОБА_1,

представника відповідача                                                          ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірної та такої, що принижує честь, гідність, її спростування та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання інформації недостовірної та такої, що принижує честь, гідність, її спростування та стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 11.12.2016 року близько 20.30 годин біля під’їзду №2 житлового багатоквартирного будинку №35 по вул. Миру в м.Херсоні ОСОБА_3 висловлювалась на адресу позивача брутальною лайкою, принижувала честь і гідність шляхом розповсюдження недостовірної інформація про нього, заявивши про його причетність до крадіжки грошей об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Свідками вказаних дій були ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5, патрульні поліції ОСОБА_6та ОСОБА_7 (у складі екіпаж «Вектор 203»), а також дружина позивача ОСОБА_8, у якої внаслідок таких дій ОСОБА_3 підвищився тиск, і вона була змушена звернутися до екстреної допомоги лікарів. Крім того, в подальшому ОСОБА_1 змушений був роз’яснювати стороннім особам про свою невинуватість в інкримінованих відповідачем правопорушеннях. Вважає, що інформація про його причетність до кримінального правопорушення у вигляді крадіжки грошей, є негативною, неправдивою та такою, що підлягає спростуванню. З огляду на викладене, позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 інформацію про те, що ОСОБА_1 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з крадіжкою грошей об’єднання співвласників багатоквартирного будинку поширену 11.12.2016 року, зобов’язати ОСОБА_3 протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про те, що ОСОБА_1 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з крадіжкою грошей об’єднання співвласників багатоквартирного будинку у інформаційний спосіб, шляхом розміщення повідомлення про ухвалене у справі судове рішення та публікацію тексту вступної та резулятивної частини цього рішення у газеті «Урядовий кур’єр», стягнути з відповідачки на свою користь моральну шкоду у сумі 5000 грн. та судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, надала повноваження представнику.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи суд установив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України  суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною 2 ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 201 ЦК України, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Нормами статей 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1 -при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач ОСОБА_1 при звернення в суд з позовом посилався на те, що відносно нього мало місце поширення недостовірної інформації у під’їзді №2 житлового багатоквартирного будинку №35 по вул. Миру в м.Херсоні. Відповідачем у формі фактичного твердження поширювалась інформація про вчинення позивачем суспільно-небезпечного діяння, відповідальність за вчинення якого передбачена КК України.

Зазначена інформація була повідомлена невизначеному колу осіб, оскільки була поширена у громадському місці.

Саме цю інформацію позивач просить визнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність, та порушує його право на недоторканність ділової репутації.

Згідно відповіді Головного управління НП в Херсонській області від 26.12.2016 року вбачається, що у Херсонському відділі поліції ГУНП в Херсонській області підозра ОСОБА_1 не оголошувалась.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Поширена інформація не підтверджується жодним доказом, не має статусу офіційної, не підтверджена жодними органами державної влади України, в тому числі обвинувальним вироком суду чи судовим рішенням у цивільній справі, тому вважається недостовірною, Пунктами 15, 18 Постанови ПВСУ від 27.02.2009 року №1 визначено:

- недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені);

     - негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації;

- спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила;

     - обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права;

- спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна  інформація.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України в редакції на час ухвалення рішення суду обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У судовому засіданні не було добуто жодного факту, що поширена відповідачем інформація є достовірною.

З дослідженому в судовому засіданні диску з відеозаписом, здійсненим нагрудною відеокамерою патрульних поліцейських 11.12.2016 року за адресою: м.Херсон, вул. Миру,45, під’їзд 2, вбачається, як ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 причетний до крадіжки грошей ОСББ «ОСОБА_9, 35-люкс».

З огляду на наведене, є всі підстави для визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові прав ОСОБА_1, інформацію, яка була розповсюджена ОСОБА_3 11.12.2016 року, про те, що ОСОБА_1 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з крадіжкою грошей об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, оскільки відповідачем не доведено протилежного.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині спростування розповсюдженої недостовірної інформації підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до вимог ч.7 ст. 277 ЦК України спростування інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

В частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що останню слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 cт. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 cт. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно  від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов»язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних страждань, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням, під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 цієї ж Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутацїї, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що спірною інформацію, яка була висловлена відповідачем в громадському місці, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у його душевних переживаннях, зобов»язанням її спростування, що призвело до порушення звичайного ритму життя позивача, у зв'язку з чим суд вважає достатнім та співмірним відшкодуванням моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, ст. 277 ЦК України,  Законом України «Про інформацію», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист  гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, керуючись ст. ст.  5,  12,  13,  78,  81,  141,  259,  263,   264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові прав ОСОБА_1, інформацію, яка була розповсюджена ОСОБА_3 11.12.2016 року, про те, що ОСОБА_1 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з крадіжкою грошей об’єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Зобов’язати ОСОБА_3 спростувати розповсюджену 11 грудня 2016 року у присутності мешканців будинку № 35 по вул. Миру в м. Херсоні, інспекторів роти № 1 батальйону УПП у м. Херсоні ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_10 та молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_11, інформацію, що «ОСОБА_1 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, пов’язаних з крадіжкою грошей об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», шляхом направлення листа на ім’я начальника Управління патрульної поліції у місті Херсоні Департаменту патрульної поліції ОСОБА_9 та голови правління Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ОСОБА_9, 35-люкс» зі спростування вказаної інформації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Повний текст судового рішення складено 04.02.2019 року.

Суддя:                                                                                  В.В. Прохоренко