УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5180/18 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я.

Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП Доповідач Жизнєвський Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року. Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Жизнєвського Ю.В.

за участі:

апелянта ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено на адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень та стягнено з останнього судовий збір в сумі 384 гривень 20 копійок.

Крім цього, вказаною постановою відносно ОСОБА_1 закрито провадження за ст.173 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 25.10.2018, о 10:40 год. перебуваючи на території дитячого садочка за адресою: м. Коростень, вул. Д. Галицького, 1 ображав ОСОБА_3 словами нецензурної лайки, наніс їй удар ногою в область спини, завдав їй психологічного болю та моральних страждань.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену вище постанову Коростенського міськрайонного суду скасувати та провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Аргументуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з порушенням принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, а зазначені у цій постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що інкримінованого йому адміністративного правопорушення він не вчиняв, оскільки 25.10.2018 відносно ОСОБА_3 ніяких насильницьких дій не здійснював, а просто провів її з приміщення дитячого садка та намагався заспокоїти. Свідками цього, згідно апеляції були його матір ОСОБА_5 та завідуюча дитячого садка.

Зазначає, що показання свідка ОСОБА_6, на які суд посилається в оскаржуваній постанові також не можуть братись до уваги, як доказ його вини, оскільки остання безпосереднім свідком подій не була.

На думку апелянта, ОСОБА_3 фактом свого звернення до поліції з приводу застосування до неї фізичного насильства намагається його дискредитувати, оскільки він звернувся до суду з позовом про розлучення та встановлення місця проживання їх малолітньої доньки з ним.

Крім цього, посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення також не відповідає вимогам закону, а саме складений в порушення строків, передбачених ст.254 КУпАП, тобто через 5 днів після того, як його було виявлено.

Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримав подану апеляційну скаргу, потерпілу ОСОБА_3 та її представника - адвоката ОСОБА_4, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про закриття провадження відносно ОСОБА_1 по факту вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.173 КУпАП відносно ОСОБА_6, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому, будь - ким з учасників провадження по даній справі вказане процесуальне рішення також не оспорюється.

В свою чергу, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 відносно ОСОБА_3

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий суд.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався та обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП послався на такі докази:

- покази потерпілої ОСОБА_3, згідно яких остання, 25.10.2018 прибула до дитячого садка, щоб відвідати свою дитину. В приміщенні вказаного закладу розхвилювалась, почала плакати. Там же зустріла свою свекруху ОСОБА_5 Через деякий час прибув її чоловік ОСОБА_1, який в супереч її волі слою витяг її з дитячого садка, після чого наніс численні удари в область тулуба та обличчя;

- покази потерпілої ОСОБА_6, згідно яких остання 25.10.2018 привезла свою подругу ОСОБА_3 до зазначеного вище дитячого садка. Після чого остання пішла до вказаного закладу щоб побачити дитину. В подальшому бачила, як до даного дитячого садка зайшов ОСОБА_1 Після того, як ОСОБА_3 повернулась, то розповіла, що ОСОБА_1 застосовував до неї фізичне насильство у виді нанесення ударів та словесні образи. Бачила на обличчі у ОСОБА_3 сліди від ударів. Безпосереднім свідком конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не була;

- покази ОСОБА_1, згідно яких, 25.10.2018 він дійсно прибув приміщення до дитячого садка, в якому виховується його дитина, де зустрів ОСОБА_3 Остання почала його ображати, виражалась нецензурною лайкою, намагалась його подряпати. В свою чергу, він провів її на вулицю, намагався заспокоїти. Насильства будь - якого характеру не застосовував;

- покази ОСОБА_5 (матері ОСОБА_1.), згідно яких, 25.10.2018 вона перебувала в приміщенні дитячого садка, в якому виховується її малолітня внучка. Після цього, до вказаного закладу прибула ОСОБА_3, яка намагалась забрати дитину. Вона зателефонувала ОСОБА_1 Після того, як останній прибув, то вивів ОСОБА_3 з дитячого садка. Будь-якого насильства до останньої не застосовував;

- покази ОСОБА_7, згідно яких ОСОБА_1 в його присутності відмовився від підписання документів запропонованих працівником поліції;

- покази свідка ОСОБА_8 (дільничного поліції), згідно яких, після отримання матеріалів за заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 він зв'язався з ОСОБА_1 та запросив його прибути в приміщення поліції, на що останній відмовився. В подальшому він прибув за місцем роботи ОСОБА_1 та запропонував підписати складені відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення, на що останній також не погодився.

Крім цього, обґрунтовуючи вину ОСОБА_1 суд послався на відповідні заяви до поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 25.10.2018.

Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до положень ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу.

Враховуючи вищевказане, а також те, що покази ОСОБА_3, згідно яких ОСОБА_1 застосував до неї насильство категорично розходяться з показами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Згідно показів ОСОБА_1 останній будь-якого насильства щодо ОСОБА_3 не застосовував. У зв'язку з чим в апеляційного суду виникають сумніви з приводу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та правдивості показів ОСОБА_3, оскільки будь-яких інших доказів, зокрема показів безпосередніх свідків, медичних документів про тілесні ушкодження у ОСОБА_3 немає.

З приводу наданих в суді показів ОСОБА_6, ОСОБА_7, та ОСОБА_8, на які посилається суд першої інстанції, то апеляційний суд також не може вважати їх доказом вини ОСОБА_1, оскільки останні самого конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не бачили.

Крім того, заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про вчинення ОСОБА_1 відносно них кримінального правопорушення (а.с.3, 31), також не є доказом вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому вважає за необхідне провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 січня 2019 року, в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: