Судове рішення #7695704


                                                                   ПОСТАНОВА

                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня  2010 р.                                                                                     №2-а-10288/09/2270/9

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі:

                                                         судді                                                 Фелонюк Д.Л.

                                                         при секретарі судового засідання  Буяновській М.С.

за участю прокурора відділу облпрокуратури: Шкадько В.В.

представника позивача: Сумневич Н.О. – за довіреністю від 28.01.2009р. №231/06

відповідача: ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Білогірського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України  в Білогірському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 340,96  грн.

У судовому   засіданні   проголошено вступну  і  резолютивну   частини   постанови  згідно ст.160 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

          Прокурор в інтересах держави в особі   позивача   зверн увся до суду з позовною заявою про стягнення у відповідності до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі заборгованості в сумі  340,96  грн., яка складається з  штрафних санкцій в розмірі  17,13 грн. та пені – 323,83 грн.. В підтвердження позовних вимог подав розрахунок суми позову, картки особового рахунку страхувальника, копії рішень №205, №206 від 03.09.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду України, корінець вимоги про стягнення заборгованості від 02.11.2009 року № Ф-13.

       Прокурор відділу облпрокуратури, повноважний представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримують у повному обсязі та наполягають на їх задоволенні, обґрунтовуючи наданими в матеріали справи доказами.

Відповідач  в судовому засіданні позов визнає.

ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа 14.12.2005р. Білогірською районною державною адміністрацією за №НОМЕР_1, у відповідності до ст.11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ як фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та згідно ст.15 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, згідно поданої заяви, як платник страхових внесків зобов’язаний нарахувати, обчислювати  і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

          У відповідача станом на 01.12.2009 року утворилась заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Білогірському районі по штрафних санкціях в розмірі 340,96   грн., що складається з фінансових санкцій в розмірі 17,13 грн. та пені - 323,83 грн., що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника, рішеннями №205, №206 від 03.09.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчсну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до Пенсійного фонду України, які отримані відповідачем 04.09.2009 року, відповідно до поштового повідомлення №164366.

         Позивачем відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсйне страхування» виставлена відповідачу вимога від 02.11.2009р. №Ф-13 про сплату 1025,14 грн. заборгованості, яка отримана відповідачем 04.11.2009 року.

Оскільки заборгованість в сумі 340,96   грн. в   добровільному порядку відповідачем не сплачена, прокурором в інтересах держави в особі  позивача подано позов до суду.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається  наступне.

 У відповідності до ст.1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (надалі – Закону) страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески  - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  відповідно  до цього Закону.

Згідно п.1 ст.14 Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок,  політичних партій, які  мають  окремий  баланс і самостійно ведуть розрахунки  із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до п.6 ст.17 Закону платник страхових внесків зобов’язаний нараховувати, обчислювати і  сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.4.8 Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, розмір мінімального страхового внеску становить 33,2 відсотки мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків.

Згідно п.5.3. Інструкції, визначення сум страхових внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування здійснюється на підставі: даних у річних розрахунках; даних у розрахунку авансових сум страхових внесків.

Страхові внески платники сплачують, крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування, протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада - авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, розрахованого ним самостійно і очікуваного чистого доходу.

Згідно п.5.3.1. Інструкції, суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня наступного року за звітний рік на підставі даних річної податкової декларації. При цьому розмір місячного стахового внеску повинен бути не менше мінімального стахового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної  плати за відповідний місяць, у якому платник мав чистий дохід, на 33,2%.

Згідно підпунктів 13, 14 п.2 ст.106 Закону про накладення штрафів  та нарахування пені посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

Нормами ст.106 Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно обчислити ці внески та сплатити їх з нахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нераховані та/або  не сплачені страхувальниками у строки, визначенні статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченною заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням  Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих  днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки.

 У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного  фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у  вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією,  включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з  позовом  про стягнення.

        На підтвердження позовних вимог позивачем  надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення, відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р..

        Судом зважається на те, що вимога про стягнення заборгованості, рішення про  застосування фінансових санкцій та нарахування пені у визначеному законом порядку не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості суду не подано.

        Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Тому суд вважає, що прокурор в інтересах держави в особі позивача  обґрунтовано  просить  стягнути  з  відповідача суму заборгованості.

За таких обставин позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                   

    П О С Т А Н О В И В :

      Позов прокурора Білогірського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 340,96  грн. задоволити.

        Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.н.НОМЕР_2)  на користь Управління Пенсійного фонду України Білогірському районі (смт. Білогір’я, вул. Шевченка 70, код 03057779, рр 25609301217, МФО 375025 в Білогірському відділенні Ощадбанку №2903) заборгованість по фінансових санкціях в розмірі  17,13 грн. (сімнадцять гривень 13 коп.), пені в розмірі  323,83 грн. (триста двадцять три гривні 83 коп.).

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга  подається протягом  20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду  через  суд  першої інстанції.

Згідно ст.254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили  після закінчення строку подання  заяви  про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складений та підписаний 25.01.2010р.

Суддя                                             Фелонюк Д.Л.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація