У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2009 року справа № 2а-155/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі :
головуючого судді – Туркіної Л.П. (доповідач),
суддів – Божко Л. А., Проценко А. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області
на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2009р.
у справі № 2а-155/09 (категорія статобліку - 2.19)
за позовом: ОСОБА_1, смт. Куйбишеве Куйбишевського району, Запорізької області
до: Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області
про: визнання неправомірною бездіяльність Управління ПФУ та зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної суми допомоги “Дітям війни”, -
ВСТАНОВИЛА:
16.02.2009 р. позивач звернувся до Куйбишевського районного суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області (далі – УПФУ в Куйбишевському районі Запорізької області) про визнання протиправними дій відповідача стосовно неналежної виплати допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. /а. с. 3/.
Позов також містив заяву про поновлення строку звернення до суду.
У позовній заяві позивач, посилаючись на те, що він має статус дитини війни, яким за нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна виплачуватись пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімально пенсії за віком, та зазначаючи, що відповідач зазначену надбавку до пенсії позивачу у 2006 – 2008 р. р. не нараховував та не виплачував, вважає що дії відповідача, які полягають у своєчасному не нарахуванні, своєчасній не сплаті позивачу надбавки, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», протиправними. Просить поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008 р., зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавки до пенсії, як дитини війни, за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2009р. у справі №2а-155/09 позовні вимоги задоволено частково, зобов’язано УПФУ в Куйбишевському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. з врахуванням раніше проведених підвищень до пенсії «Дітям війни» за відповідні періоди, в іншій частині позовних вимог відмовлено / а. с. 26-27/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу /а. с. 30/, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 03.04.2009 р. у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилкове застосування судом норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Зазначає, що відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився 20.10.1935 р., і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області, яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни» у 2006, 2007, 2008 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховане виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, районний суд зазначив, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року також були правильно визначені судом попередньої інстанції.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Отже, судом правомірно покладено на Управління Пенсійного фонду обов'язок зробити перерахунок пенсії та правильно визначено початкову та кінцеву дати здійснення такого перерахунку.
Доводи апелянта стосовно того, що вимоги до УПФУ пред’явлено необґрунтовано, оскільки відповідні бюджетні кошти відсутні, не приймаються, виходячи з такого.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з зазначеного та змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України, згідно якої рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов’язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не сплати позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни, за періоди з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов’язання УПФУ в Куйбишевському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. з врахуванням раніше проведених підвищень до пенсії «Дітям війни» за відповідні періоди.
Однак, при розгляді справи суд дійшов помилкового висновку про відсутність пропуску позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС України. Як свідчать матеріали справи, з приводу правопорушення, що мало місце у 2007 р., позивач звернувся лише у лютому 2009 р. Зміст позовної заяви також свідчить, що позивач звертався до суду з клопотанням про поновлення строку, а відповідач наполягав на застосуванні останнього. Клопотання не розглянуто судом всупереч нормам ст. 102 КАС України.
Дослідивши обставини, справи та доводи сторін стосовно застосування строків звернення до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Враховуючи похилий вік позивача, наведені ним в позові причини пропуску строку звернення до суду, а також враховуючи неодноразове внесення законодавцем змін до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р., якими призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір надбавки до пенсії, що вочевидь заважало позивачу розумітися в нормах Законів та дотриматися визначеного КАС України річного строку звернення до суду, слід дійти висновку про відсутність підстав для застосування до позивача негативних наслідків пропущення строку звернення до суду за захистом порушеного права та необхідності задоволення його клопотання. Оскільки процесуальна помилка суду не призвела до невірного вирішення справи по суті, то вона може бути виправлена судом апеляційної інстанції без скасування судового рішення та без його зміни.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються зазначеним вище та дослідженими судом доказами, вони не можуть бути підставою для скасування постанови суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 квітня 2009 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Л.П.Туркіна
суддя Л. А. Божко
суддя О. А. Проценко