У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2009 року справа № 2а-189/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі :
головуючого судді – Туркіної Л.П. (доповідач),
суддів – Кожана М. П., Проценко О. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області
на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2009 р.
у справі № 2а-189/09 (категорія статобліку - 2.19)
за позовом ОСОБА_1, м. Бобринець, Бобринецький район, Кіровоградська область
до Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області
про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИЛА:
13.04.2009 р. позивач звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області (далі – УПФУ в Бобринецькому районі Кіровоградської області) про визнання дій відповідача неправомірними та покладення на відповідача обов’язку здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 09.07.2007 р. по час винесення рішення суду та здійснювати вказану виплату в подальшому /а. с. 2/.
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2009 р. у справі №2а-189/09 позовні вимоги задоволено частково, визнано дії відповідача неправомірними, зобов’язано УПФУ в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в іншій частині позовних вимог відмовлено /а. с. 20-23/.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу /а. с. 26/, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 08.05.2009 р. у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилкове застосування судом норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Зазначає, що відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт також зазначає, що суд порушив норми матеріального права, не застосувавши до спірних правовідносин норми, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Апелянт вважає, що діяв відповідно до чинного законодавства, що виключає підстави для задоволення позову.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився 01.08.1935 р., і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, районний суд зазначив, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року також були правильно визначені судом попередньої інстанції.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Отже, судом правомірно покладено на Управління Пенсійного фонду обов'язок зробити перерахунок пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р.
Доводи апелянта стосовно того, що у УПФУ відсутні правові підстави щодо проведення перерахунку та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, не приймаються, виходячи з такого.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з зазначеного та змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України, згідно якої рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов’язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування та не сплати позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни, за період з 09.07.2007 р. по 08.05.2009 р. прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов’язання УПФУ в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., а також з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Посилання апелянта на норми постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також не приймаються колегією суддів, як такі, що не відповідають нормам ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно якої визначено пріоритет Закону над підзаконним нормативним актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються зазначеним вище та дослідженими судом доказами, вони не можуть бути підставою для скасування постанови суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області залишити без задоволення.
Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2009 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Л.П.Туркіна
суддя М. П. Кожан
суддя О. А. Проценко