Єдиний унікальний судової справи  № 152/1406/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року                                        місто Шаргород Вінницької області

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого –                Строгого І.Л.,

за участі:

секретаря –                        Палій М.Д.,

представника позивача –        ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

8 жовтня 2018 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач) про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 2014 року помер батько позивача ОСОБА_4. Після його смерті залишилася спадщина, яка складається, зокрема із земельної ділянки площею 3,1097 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 389844.

Позивач є спадкоємцем цієї земельної ділянки за заповітом, складеним за життя ОСОБА_4 Бажаючи оформити спадщину, позивач звернулася у нотаріальну контору, проте постановою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв’язку з неможливістю ідентифікації земельної ділянки.

З огляду на викладене, позивач просить визнати за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті 22 серпня 2014 року батька – ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0525381200:01:004:0016, площею 3,1097 гектарів, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

У судове засідання позивач не з’явилася, проте її представник – адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке проводилось у режимі відеоконференції між Шаргородським районним судом Вінницької області та Кіровським районним судом м. Кіровограда, позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Окрім того, представник позивача не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з’явився. Судові повістки, надіслані разом з усіма іншими документами за адресою останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача, а саме: вул. 600-річчя, 80, кв. 23, м. Вінниця повернулись з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

10 січня 2019 року на офіційному веб-сайті судової влади України (https://sh.vn.court.gov.ua/sud0230/pres-centr/ogoloshenya_pro_vukluk/623943/) було розміщено оголошення про виклик у судове засідання, призначене на 14 годину 00 хвилин 6 лютого 2019 року відповідача ОСОБА_3.

Отже, з опублікуванням цього оголошення ОСОБА_3 вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи викладене вище, суд вважає, що оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, не з’явився у судове засіданнята про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, слід провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, установлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких установлені відповідні обставини.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯБ №389844, виданого 24 травня 2006 року Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:06:812:00351, ОСОБА_4 був власником земельної ділянки кадастровий номер 0525381200:01:004:0016, площею 3,1097 гектарів, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (а.с. 16).

Належність цієї земельної ділянки на праві власності ОСОБА_4 підтверджується також витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0001685642018 від 14 червня 2018 року (а.с. 9-11).

Окрім того, згідно з довідкою виконкому Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 23 серпня 2018 року № 1705, за ОСОБА_4 на території сільської ради у приватній власності рахується одна земельна ділянка в розмірі 3,1097 гектара (а.с. 12).

Згідно з листом начальника Відділу у Шаргородському районі ГУ Держгеокадатсру у Вінницькій області ОСОБА_5 від 23 серпня 2018 року № Д-272/0-0.40-498/152-18, станом на 1 січня 2013 року у Державному реєстрі земель за ОСОБА_4 зареєстрована земельна ділянка площею 3,1097 га, державний акт серії ЯБ № 389844 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Деребчинської сільської ради за кадастровим номером 0525381200:01:004:0016 (а.с. 12 на звороті).

25 жовтня 2010 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за № 222, згідно з яким належну йому на праві приватної власності земельну ділянку на території Деребчинської сільської ради, заповів ОСОБА_2, тобто позивачу (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про народження Серія 1-АМ № 011382 та свідоцтва про одруження, виданого 1 квітня 1975 року, позивач є донькою ОСОБА_4 (а.с. 42, 43).

22 серпня 2014 року ОСОБА_4 помер у с. Черняхівка Кіровоградського району Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 І-ОЛ № 192078 (а.с. 6).

Згідно з довідкою виконкому Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 8 вересня 2014 року № 1488, ОСОБА_4, який помер 22 серпня 2014 року, з 2011 року проживав і був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1. На день смерті разом з ним проживала та була зареєстрована, зокрема дочка – ОСОБА_2 (а.с. 39).

22 жовтня 2014 року позивач звернулась до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, зокрема за заповітом, посвідченим виконкомом Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 25 жовтня 2010 року, зареєстрованим у реєстрі за № 222 (а.с. 37).

Постановою державного нотаріуса Кіровоградської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 від 3 липня 2018 року № 624/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 0525381200:01:004:0016, площею 3,1097 гектарів, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 389844 (а.с.13,14).

Як вбачається із постанови нотаріуса, підставою для відмови позивачу у вчиненні нотаріальної дії була неможливість ідентифікації земельної ділянки, зазначеної у заповіті, із земельною ділянкою, яка належала померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 389844, виданого Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області 24 травня 2006 року.

Отже, між сторонами виникли цивільні правовідносини, пов’язані із набуттям права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, які регулюються нормамиЦивільного кодексу України (далі – ЦК України) в редакції, що діяла на час відкриття спадщини та нормами Земельного кодексу України (далі – ЗК України) в редакції, що діяла на час видачі ОСОБА_4 державного акта.

Так, згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 1220 ЦК України установлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Земельна ділянка – це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗК України).

Частиною 1 ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст. 126 ЗК України).

Пунктом «г» ст. 81 ЗК України (в редакції, що діяла на час відкриття спадщини) встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на це, суд доходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами невизнання її права на отримання у власність у порядку спадкування за заповітом після смерті 22 серпня 2014 року батька – ОСОБА_4 земельної ділянки, кадастровий номер 0525381200:01:004:0016, площею 3,1097 гектарів, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, право власності на яку належало спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ЯБ №389844, виданого 24 травня 2006 року Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 01:06:812:00351.

Окрім того, на переконання суду, спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, передбачений законом та не суперечить йому, а тому, позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 128, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті 22 серпня 2014 року батька – ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 0525381200:01:004:0016, площею 3,1097 гектарів, цільове призначення якої – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення виготовлено 8 лютого 2019 року.

Суддя                                                                                         І.Л. Строгий