П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2045/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

30 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача у відмовлені нарахування та виплати заборгованості пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, повязаного з Чорнобильською катастрофою ОСОБА_2, як інваліду 2-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01 вересня 2011 року;

- зобов'язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та виплаті заборгованості пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, повязаного з Чорнобильською катастрофою ОСОБА_2, як інваліду 2-ї групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС з 01 вересня 2011 року в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст.54, враховуючи положення ч.3 ст.67 та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого ч.1 ст.28, враховуючи положення ч.3 ст.42 з послідуючими перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.09.2011 за виключенням проведених виплат».

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2018 позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року;

- зобов'язано Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 основну державну пенсію у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року включно, з урахуванням вже проведених виплат;

- зобов'язано Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язковове державне пенсійне страхування", з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року включно, з урахуванням вже проведених виплат.

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І та інвалідом ІІ групи (захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС).

З 19.08.1998 року позивач перебуває на обліку в Жмеринському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

27.07.2017 ОСОБА_2 звернувся до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із запитом у якому просив надати інформацію щодо причин ненарахування та невиплати пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду ІІ групи, в розмірах, встановлених статтями 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Листом Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати пенсії відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року пенсія позивачу повинна нараховуватися та виплачуватися відповідачем відповідно до положень ст.ст.50,54 Закону №796-XII.

Проте, перевіряючи правомірність розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом даного адміністративного спору, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, прийняття до провадження позовної заяви ОСОБА_2 прийняття рішення по суті, в той час, як позивачем грубо порушено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, який передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Так, ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Так, п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

При цьому, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Крім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 04.04.2001 року перебуває на обліку в Жмеринському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, пенсія є щомісячним платежем, а тому позивач міг знати про порушення свого права ще з вересня 2011 року під час отримання пенсії у меншому розмірі, ніж встановлений ст.ст.50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тоді як позов подано у липні 2018 року, тобто з порушенням строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача що дотримання строку звернення до суду з мотивів застосування Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та статті 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну небезпеку", оскільки предметом даного спору є вимога про призначення пенсії, тоді як вищенаведені норми стосуються відшкодування ядерної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач знав про порушення свого права при щомісячному отриманні пенсії починаючи з вересня 2011, а тому суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про прийняття рішення по сутті позовних вимог, не вирішивши попередньо питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, не встановив обставин, які б свідчили про поважність причин звернення із даним позовом поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства строку, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.