Справа №2-8/2009 року

                            Р І Ш Е Н Н Я

                                  Іменем України                    

17 червня 2009 року                              Лубенський міськрайонний суд

                                          Полтавської області

В складі: головуючого судді – Гудкова С.В.

        при секретарі – Яценко Л.І.

        з участю адвокатів – ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв’язку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Лубенської міської ради, КП “Лубенське МБТІ”, Виконавчий комітет Лубенської міської ради про визнання  права власності на Ѕ частину будинку з господарськими спорудами, розподіл домоволодіння в натурі та стягнення моральної шкоди, -

                    В С Т А Н О В И В :

    Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням зв’язку із відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин.

    Свій позов мотивувала тим, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 з 31.08.2001 року. Від цього шлюбу вони мають неповнолітню дитину – доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    06.04.2005 року шлюб між ними було розірвано. 20.06.2003 року за кошти її батьків на її ім’я було придбано житловий будинок по вул.Лермонтова,79 в м.Лубни Полтавської області, де її сім’я зареєстрована і по даний час.

    Вищевказаний житловий будинок, власником якого вона являється, зареєстрований в КП “Лубенське МБТІ”  за №1470910 від 24.07.2003 року.

    Відповідач ОСОБА_4 фактично проживав у цьому будинку до часу розірвання шлюбу, тобто до 06.04.2005 року, як член її сім’ї. Після розірвання шлюбу він перейшов проживати у житловий будинок своїх батьків, де і проживає по даний час, проте, зареєстрований у будинку, де проживає вона зі своєю дитиною.

    Всі обов’язки, що випливають із реалізації її сім”єю права власності на житловий будинок, виконуються лише нею.

    Вона, як малозабезпечена громадянка, має право на отримання соціальної допомоги, державних субсидій на оплату вартості комунальних послуг, але скористатись даним правом не має можливості, оскільки існують зазначені обтяження.

    Окрім цього, 21.05.2005 року, близько 3-ї години ночі, відповідач побив у будинку вікна. Збитки, завдані діями відповідача, вона відшкодувала за свої кошти . За неправомірні дії відповідача, його було притягнуто до адміністративної відповідальності.

    Позивачка прохає суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування житловим будинком №79 по вул.Лермонтова в м.Лубни Полтавської області.

    В свою чергу, ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення в будинок, визнання його права власності на Ѕ частину будинку з господарськими спорудами, розподіл вказаного домоволодіння в натурі та стягнення моральної шкоди.

    Позов мотивував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від шлюбу вони мають неповнолітню доньку – доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Про те, що існує рішення суду щодо розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3 він не знав, оскільки його ніхто не повідомляв.

    Після їх одруження, вони проживали у 2-х кімнатній квартирі, яка належала його дружині – відповідачці ОСОБА_3 на праві приватної власності, до купівлі будинку з господарськими спорудами, розташований в м.Лубни по вул.Лермонтова,79, який був придбаний приблизно за 27 тисяч гривень і договір купівлі-продажу був оформлений на відповідачку ОСОБА_3

    Для придбання вищевказаного будинку він передав ОСОБА_3 4000 доларів США.

    Відповідачка ОСОБА_3 продавши свою 2-х кімнатну квартиру за 17 тисяч гривень віддала кошти своїй сестрі – ОСОБА_11, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

    Прожили вони спільно з відповідачкою у будинку до 27.03.2005 року, поки не приїхали батьки дружини і вчинивши з ним сварку вигнали його та викидали його речі, тому він вимушений був піти проживати до своїх батьків. Декілька разів він намагався вселитись в свій будинок, однак, батьки дружини перешкоджали йому у цьому, оскільки мали намір самі проживати у м.Лубнах.

    Оскільки будинок був придбаний за час їх спільного з відповідачкою шлюбу та за спільні кошти, то він належить на праві спільної сумісної власності йому та його дружині – відповідачці ОСОБА_3, тобто він має право власності на Ѕ частину даного домоволодіння.

    Так як добровільно вирішити питання не має можливості, він вимушений був звернутись до суду.

Позивач ОСОБА_4 прохає суд вселити його в будинок №79 по вул.Лермонтова в м.Лубни Полтавської області; визнати, що вищевказаний будинок належить йому та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності у рівних частках, по Ѕ частині кожному; розділити спірне домоволодіння, згідно другого варіанту розподілу, запропонованого висновком судової будівельно-технічної експертизи  № 78/79 від 25.03.2009 року; здійснити відповідні переобладнання перегодок будинку та систем газопостачання, водопостачання, каналізації, електрообладнання; за нерівність часток при реальному розподілі домоволодіння стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію в розмірі 4181 грн.     Крім цього, ОСОБА_4 вважає, що внаслідок того, що він не може вселитися і проживати в будинку за вищезазначеною адресою, йому, діями ОСОБА_3, спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 10000 гривень і які прохає стягнути на свою користь з останньої .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник – адвокат ОСОБА_1 свої позовні вимоги по первісному позову підтримали, прохали їх задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_4 не визнали, оскільки спірний будинок вона придбала за власні кошти, які були виручені від продажу належної особисто їй квартири. Відповідач ОСОБА_4 ніяких коштів на придбання будинку не позичав і про оформлення розписок їй нічого не відомо.

В свою чергу, позивач ОСОБА_4 свої позовні вимоги по зустрічному позову підтримав, прохав їх задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, пояснивши суду, що не проживає у спірному будинку по тій причині, що його колишня дружина –  ОСОБА_3 та її батьки перешкоджають йому у цьому, вигнавши його з будинку та замінивши замки на вхідних дверях.

Відповідач ОСОБА_5, будучи неодноразово завчасно повідомлений  про час, місце розгляду справи, про що маються відповідні розписки в матеріалах справи, в жодне судове засідання не  з’явився без поважних причин, раніше до суду надіслав заяву (а.с.14 Т.2) про те, що він в судові засідання з’являтися не буде.

Відповідач ОСОБА_6 надіслав до суду заяву з клопотанням проводити розгляд справи у його відсутність, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_9 підтримала первісний позов ОСОБА_3, не визнала позов ОСОБА_4

Треті особи ОСОБА_7, ОСОБА_8 не визнали первісний позов ОСОБА_3, підтримали зустрічний позов ОСОБА_4

Представники третіх осіб Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Лубенської міської Ради, КП “Лубенське МБТІ”, Виконавчого комітету Лубенської міської Ради в судове засідання не з’явились, надіслали суду заяви з проханням проводити розгляд справи у їх відсутність, при вирішенні спору покладаються на розсуд суду .

Суд, заслухавши сторони, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11,  дослідивши матеріали справи, вважає, що в первісному позові ОСОБА_3 слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є : майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) .

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування , є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 150 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають право у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд : продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Судом встановлено, що 31.08.2001 року у відділі РАЦС по м.Лубни Лубенського МУЮ Полтавської області був зареєстрований шлюб між сторонами по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і перебували в цьому шлюбі до 06.04.2005 року, що підтверджується довідкою заступника начальника відділу РАЦС по м.Лубни № 338/03-90 від 01.11.2005 року (а.с.22 Т.1). Від шлюбу у них у 2001 році народилась дочка, яка в даний час проживає разом з матір’ю .

Спочатку їх сім’я проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3, яка належала особисто ОСОБА_3, яку вона придбала до шлюбу, згідно договору купівлі-продажу серії АВЕ № 649036, посвідченого 12.11.1999 року приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу ОСОБА_13 (а.с.88 Т.1).

З договору купівлі-продажу, посвідченого 20.06.2003 року приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу ОСОБА_14 (а.с.89 Т.1) вбачається, ОСОБА_3  продала належну їй вищевказану квартиру за 5544 грн. На зворотному боці цього договору розміщена розписка ОСОБА_4 про те, що він дає згоду своїй дружині ОСОБА_3 на продаж квартири, і що вказана квартира в договорі  є її особистою власністю. Таким чином, відповідно і отримані кошти за продаж квартири є також особистою приватною власністю ОСОБА_3, згідно ст.57 СК України, які вона вклала при купівлі спірного житлового будинку з господарськими будівлями за 25 386 грн.

Частину інших грошей на купівлю будинку заробила позивачка ОСОБА_3, що підтверджується її трудовою книжкою, з якої вбачається, що остання з 11.09.1997 року по день розгляду справи в суді працювала на різних посадах на ВАТ “Лубенський молокозавод” та ЗАТ “Пирятинський сирзавод”. Навпаки, з трудової книжки ОСОБА_4 вбачається, що відповідач в період часу, коли був придбаний спірний будинок, та з 01.04.2002 року і на момент розгляду справи в суді взагалі ніде не працював . Отже зароблені кошти ОСОБА_3 є спільними сумісними коштами подружжя . Ще частину грошей ОСОБА_4 взяв у борг у свого батька ОСОБА_8 у розмірі 10 000 грн., відповідно до наданої суду розписки від 03.06.2003 року (а.с.34 Т.1). Суд вважає, що взяті у борг кошті є спільними сумісними коштами подружжя, оскільки це є допомога батьків своїм дітям і цей борг повертався подружжям разом.

Суд відноситься критично до розписки ОСОБА_4 (а.с.33 Т.1) про те, що нібито він взяв у борг у своєї рідної сестри ОСОБА_15 кошти в сумі 11000 грн. на купівлю спірного будинку, оскільки сестра відповідача є зацікавленою особою і згідно Запису акта про одруження № 53 від 18.09.2004 року (а.с.60 Т.1) сестра останнього -ОСОБА_16 одружилася та змінила своє прізвище на ОСОБА_15  лише 18.09.2004 року, а вищевказана розписка складана на ОСОБА_15 03.06.2003 року, тобто коли ОСОБА_4 ще не була ОСОБА_15 і не могла про це знати. Суд вважає, що ця розписка складена відповідачем під час виникнення спору в суді, тобто є фіктивною.

Суд також відноситься критично до пояснень позивачки ОСОБА_3 про те, що вона здійснила продаж у 2003 році своєї особистої квартири за 28 700 грн., які повністю витратила на купівлю спірного будинку, оскільки в договорі купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 від 20.06.2005 року зазначено, що продаж вчинено за 5544 грн., а вартість проданої кварти є обов’язковою умовою даного договору і не може доводитись іншими доказами, в тому числі і поясненнями сторін по угоді без попереднього внесення змін до нього в тому ж порядку, як був укладений договір. З цього приводу є рішення Лубенського міськрайонного суду від 21.01.2009 року, яке набрало законної сили 13.05.2009 року, яким в позовній вимозі ОСОБА_3 про зміну ціни договору купівлі-продажу відмовлено (а.с.152-153 Т.2).

Таким чином, як вже раніше судом зазначалось, особисті кошти, які ОСОБА_3 вложила при купівлі будинку складають 5544 грн., або  21,84 % від загальної вартості будинку в 25386 грн. Отже, решта спільних коштів подружжя в сумі 19842 грн., складають 78,16 %. Частка ОСОБА_4 становить 9921 грн., або 39,08% (78,16% : 2 = 39,08%), тобто 2/5 частини домоволодіння. Частка ОСОБА_3 становить 15465 грн. (5544грн. = 9921грн. = 15465грн.), або 60, 92%, тобто 3/5 частини домоволодіння .

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що є підстави визнати спірне домоволодіння таким, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, а саме 2/5 частина домоволодіння належить ОСОБА_4, 3/5 частина  – ОСОБА_3 Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 є співвласником будинку, то відповідно до ст.358 ЦК України, ст.150 ЖК України  останній має право проживати в своїй частині будинку, користуватися нею, а тому повинен бути вселений, оскільки ОСОБА_3 поміняла замки на вхідних дверях будинку, про що не заперечує сама позивачка, тим самим перешкоджає проживати відповідачу у своїй частині будинку. Зважаючи на зазначені обставини, в первісному позові ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням слід відмовити.

В решті позовних вимог ОСОБА_4 по його зустрічному позову також слід відмовити за безпідставністю та тому, що відповідно до ст.ст 60, 143 ЦПК України, сторони не надали суду відповідних доказів, а саме висновку відповідного спеціаліста про варіанти виділення їм 2/5 та 3/5 частин спірних приміщень.  Крім цього, ОСОБА_4 не надав суду доказів і судом не здобуто доказів того, що йому, діями ОСОБА_3, завдано моральну шкоду.

На підставі ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати, а саме : оплата судового збору при подачі позову в сумі 223 грн. 63 коп. (а.с.16-17 Т.1), а також витрати, пов’язані зі сплатою судового збору при подачі апеляційних скарг (а.с.164, 248 Т.1) на загальну суму 238 грн.02 коп. та витрати на ІТЗ розгляду справи (а.с.249 Т.1) в розмірі 30 гривень .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 57, 60 СК України, ст. 358 ЦК України, ст.150 ЖК України, ст.ст.10, 15, 60, 130, 212, 213, 214  ЦПК України,   суд,  -

                    В И Р І Ш И В  :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв’язку із відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Визнати домоволодіння, яке розташоване в м.Лубни Полтавської області по вул.Лермонтова,79 таким, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 2/5 частини домоволодіння в м.Лубни Полтавської області по вул.Лермонтова,79.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/5 частини домоволодіння в м.Лубни Полтавської області по вул.Лермонтова,79.

Вселити ОСОБА_4 в будинок №79 по вул.Лермонтова в м.Лубни Полтавської області.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 461 гривню 65 копійок судового збору та 30 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи, а всього 491 гривню 65 копійок .

На рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                     С.В.Гудков