ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/21676/18Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М.

Провадження № 33/817/35/19 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.172-6 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2019 р. Суддя судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. з участю прокурора Шергея А.Б., захисника особи, як притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Синюка А.С., ознайомившись із матеріалами справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Синюка А.С. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.

Згідно постанови, наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18 травня 2016 року за №138 о/с, ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сектора кадрового забезпечення Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 12 червня 2016 року.

Згідно наказу Голови Національної поліції України від 08 грудня 2017 року за №1265, Управління патрульної поліції в м.Тернополі змінено на Управління патрульної поліції в Тернопільській області.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11 липня 2018 року за №666 о/с, ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції з 23 липня 2018 року відповідно до вимог п. 7 (за власним бажання) ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліції».

ОСОБА_1 будучи особою, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, зобов'язаний був не пізніше дня припинення такої діяльності, а саме 23 липня 2018 року, подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

ОСОБА_1 подав декларацію 27 липня 2018 року.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

В апеляційній скарзі, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Синюк А.С. просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2018 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що 21 липня 2018 року ОСОБА_1 виготовив електронний цифровий ключ через систему "Privаt24", а з 23 липня 2018 року вчиняв активні дії з метою подання декларації. Вказує, що фізично ОСОБА_1 не мав змоги 23.07.2018 року подати декларацію з причин, що не залежали від його волі. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність в його діях умислу на порушення вимог фінансового контролю, а також відсутні відомості про наявність корупційного інтересу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Посилається на те, що досудова перевірка стосовно ОСОБА_1 проводилась не уповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі.

Заслухавши доводи захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та закрити провадження у справі, міркування прокурора, який вважає апеляційну скаргу безпідставною, а постанову суду законною і обґрунтованою, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи і частково обставини справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що постанова суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи і підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інше.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6 КУпАП, суд першої інстанції виходив з даних, які містяться у протоколі про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП № 0900190 від 23.10.2018 року (а.с. 1-9); витязі із наказу за №138 о/с від 18.05.2016 року (а.с. 20); витязі із наказу за №1265 від 08.12.2017 року (а.с. 21); рапорті ОСОБА_1 на звільнення за власним бажанням від 06.07.2018 року (а.с. 29); витязі із наказу за № 666 о/с від 11.07.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з 23 липня 2018 року (а.с. 30); Розписці ОСОБА_1 від 23.07.2018 року про те, що останній отримав трудову книжку в день звільнення, витяг з наказу, обхідний лист, при цьому, зазначив, що йому роз'яснено вимоги п.2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» щодо подання декларації (а.с. 31); Посадовій Інструкції начальника сектору кадрового забезпечення УПП в Тернопільській області ДПП від 13.12.2017 року (а.с. 22-24); Присязі на вірність Українському народові ОСОБА_1 від 07.11.2015 року (а.с 25); Пам'ятці - застереженні працівника органів внутрішніх справ про спеціальні обмеження, передбачені законодавством України, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений 14.06.2012 року (а.с. 26); Рекомендації для поліцейських, які є суб'єктами декларування про дотримання окремих обмежень ЗУ «Про запобігання корупції» при прийнятті на роботу, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений 19.03.2018 року (а.с. 27); Рекомендації для поліцейських, які є суб'єктами декларування про дотримання окремих обмежень ЗУ «Про запобігання корупції» при звільненні з роботи, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений (а.с. 28); витязі (скріншот) з офіційного сайту Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://public.nazk.gov.ua), з якого вбачається, що декларація (перед звільнення) подана 27 липня 2018 року (а.с. 10).

Вищенаведені докази підтверджують висновки місцевого суду про несвоєчасне подання ОСОБА_1 електронної декларації у зв'язку з припиненням діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави, за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями, яка подана 27 липня 2018 року, хоча остаточний термін її подання закінчився 23.07.2018 року, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Стосовно тверджень апелянта про вихід за межі повноважень та діяльність поза межами чинного законодавства посадових осіб правоохоронних органів, котрі здійснювали перевірку суб'єкта декларування та склали протокол без відповідного звернення (доручення) НАЗК, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 2 п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст.ст.218-221 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (ст.ст.172-4-172-9 КУпАП).

Також ч.2 ст.251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

Враховуючи викладене, уповноважені на те органи Національної поліції мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.172-4 - 172-9 КУпАП (порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків, порушення вимог фінансового контролю, порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів тощо), та збирати необхідні докази, що підтверджують факти їх вчинення.

Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції вимог Порядку перевірки факту подання суб'єктами декларування декларацій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2016р. № 19, є неналежними, оскільки вказаний Порядок визначає процедуру перевірки державними органами і органами місцевого самоврядування, а також юридичними особами публічного права, в яких працює чи працював суб'єкт декларування (далі - Відповідний орган), факту подання ними декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також процедуру повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції Відповідним органом про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій. Отже, вказаний Порядок регулює питання взаємодії органів, де працювали чи працюють суб'єкти декларування, з НАЗК, а не встановлює обмеження у діяльності інших суб'єктів у сфері протидії корупції, які визначені законом.

Таким чином, доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено не уповноваженою особою не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки його складено старшим оперуповноваженим Тернопільського управління ДВБ НП України капітаном поліції Ратушняк С.О., який відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», ст.255 КУпАП є спеціально уповноваженим суб'єктом у сфері протидії корупції - представником органу Національної поліції та наділений повноваженнями складати протоколи про правопорушення, пов'язані з корупцією, визначені ст. 172-4 - 172-9 КУпАП.

Твердження адвоката про відсутність умислу ОСОБА_1 на скоєння ним вказаного адмінправопорушення не підтверджені жодними фактичними даними та спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи та підтверджують його обізнаність з обов'язком та порядком подання вищезгаданої декларації до НАЗК в строк до 23.07.2018 року, усвідомлення ним наслідків несвоєчасного подання декларації та їх настання, про що свідчить також подання ним вищезгаданої декларації 27.07.2018 року.

Крім того, аналогічні доводи про відсутність умислу на порушення вимог фінансового контролю ОСОБА_1 наводив і в суді першої інстанції, який їх детально перевірив та вірно відхилив, навівши обґрунтовані висновки, з якими погоджується і апеляційний суд, про доведеність складу даного адміністративного правопорушення.

За таких обставин підстави для скасування судового рішення та закриття провадження у справі відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Синюка А.С. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2018 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис