Справа № 2-1025 / 09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 грудня 2009 року.                           м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Кобилецького І.Ф.,

при секретарі  Ващенко А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача адвоката ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на 1/4 частину квартири ,-

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_4 в якій просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.10.2001 року серії АЕЕ №214367 виданого ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_6, та визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені ним у позовній заяві вимоги і пояснив, що з 1980 року він проживав однією сім"єю, без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_5. В 1985 році рішенням загальних зборів ЖБК №10 ОСОБА_6, батьку його дружини, була виділена двокімнатна квартира за №35 по вул. Шевченка, 22 в м. Ніжині на склад сім"ї з чотирьох чоловік: ОСОБА_6 (власник), ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_5 (дочка), ОСОБА_1 ( зять). Він та   ОСОБА_5 приймали участь у сплаті пайових внесків за кооперативну квартиру, а тому спірна квартира являлась спільною сумісною власністю всіх проживаючих в ній. 9.03.1992 року померла ОСОБА_7. Після її смерті спадщину, у виді 1/4 частки спірної квартири, прийняв ОСОБА_6.  23.12.2000 року помер ОСОБА_6 Після його смерті свідоцтво про право на спадщину за заповітом отримала ОСОБА_5. 23 січня 2007 року померла ОСОБА_5, і після її смерті він дізнався про те, що спірна квартира в цілому зареєстрована за покійною.

    Єдиним спадкоємцем після померлої ОСОБА_5 являється відповідач ОСОБА_4, брат покійної. Тому просив задовольнити його позов.

    Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні дав аналогічні пояснення що і позивач по справі і додатково пояснив, що спірна кооперативна квартира була отримана ОСОБА_6 на сім"ю в складі чотирьох чоловік, у тому числі і позивача ОСОБА_1 Позивач приймав участь у сплаті пайових внесків за кооперативну квартиру, а тому спірна квартира належала на праві спільної сумісної власності всіх проживаючих у ній, і позивач ОСОБА_1 мав право на 1/4 частку даної квартири. За життя ОСОБА_6, без згоди та відома позивача, склав заповіт на спірну квартиру на свою дочку ОСОБА_5, котра після смерті батька і отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру. Про це позивач дізнався вже після смерті ОСОБА_5, котра померла 23 січня 2007 року.

У зв"язку з цим просив задовольнити позовні вимоги позивача.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнав позовних вимог позивача і пояснив, що членом житлово-будівельного кооперативу являвся ОСОБА_6, котрий і проводив сплату пайових внесків за кооперативну квартиру. Відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу лише дружина члена кооперативу має право на частку паю в ЖБК, а інші члени сім"ї такого права не мають. Позивач в судовому засіданні не представив доказів того, що він вносив кошти за кооперативну квартиру. Після того, як покійний      ОСОБА_6 повністю сплатив кошти за спірну кооперативну квартиру, він став її власником, і мав право самостійно розпоряджатись даною квартирою без згоди та відома позивача.

Тому просив відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник третьої особи - ЖБК №10 за викликом у судове засідання не з"явився.

Від представника третьої особи ОСОБА_8 до суду надійшло письмове клопотання в якому представник третьої особи просить задовольнити позовні вимоги позивача та розглянути справу в її відсутність.

Представник третьої особи - Ніжинської міської державної нотаріальної контори за викликом в судове засідання не з"явився.

    З Ніжинської міської державної нотаріальної контори до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи в відсутність її представника.

    Вислухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

    В судовому засіданні встановлено, що спірна кооперативна квартира за №35 по вул. Шевченка, 22 в м. Ніжині була виділена члену ЖБК №10 ОСОБА_6 на сім"ю в складі: ОСОБА_7 – дружини, ОСОБА_9 – дочки, ОСОБА_1 – зятя.

    І про це пояснили в судовому засіданні позивач та його представник, цього не заперечував в судовому засіданні і представник відповідача по справі.

    Це підтверджується копією виписки з рішення загальних зборів членів ЖБК №10 за №3 від 3.07.1985 року / а.с.10 /.

    Відповідно до ст. 51-53 Примірного статуту  житлово-будівельного кооперативу, ст. 145 ЖК України, лише дружина члена кооперативу має право на частину паєнагромадження, а інші члени сім"ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають лише рівне з членом кооперативу право користування жилим приміщенням, і не вправі вимагати поділу приміщення, його обміну та інше.

    Відповідно до ст. 54 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу до членів сім"ї члена житлово-будівельного кооперативу відносяться проживаючі спільно з ним дружина члена кооперативу, їх діти та батьки. Членами сім"ї члена кооперативу можуть бути визнані і інші особи, які постійно проживають спільно з членом кооперативу і ведуть з ним спільне господарство.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 хоч і проживав в спірній квартирі, проте він не являвся членом сім"ї члена кооперативу ОСОБА_6, оскільки не вів з ним спільне господарство.

І про це підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, котрі зокрема показали, що позивач       ОСОБА_1 проживав спільно з дочкою члена кооперативу ОСОБА_9 в одній кімнаті спірної квартири, а член кооперативу ОСОБА_4 з дружиною проживали в іншій кімнаті спірної квартири. Харчувалися вони окремо, у кожного з них були свої кошти.

І сам позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що у нього з ОСОБА_9 були свої кошти, а у ОСОБА_6 з дружиною - свої.

    Тому спірна квартира не являлась спільною сумісною власністю осіб, котрі проживали в ній.

    В судовому засіданні позивач не представив суду належних доказів на підтвердження того, що він проводив оплату пайових внесків за кооперативну квартиру.

    Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,  ОСОБА_19, ОСОБА_20 підтвердили, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_9 проживали разом з 1980 року, вели спільне господарство.

    Проте сам факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_9, ведення ними спільного господарства не свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 являвся членом житлово-будівельного кооперативу, вносив пайові за спірну кооперативну квартиру.

    З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги позивача являються безпідставними, а тому в їх задоволенні йому слід відмовити.

     Керуючись ст. 209, 213-215, 218 ЦПК України, Примірним статутом  житлово-будівельного кооперативу, суд ,-

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та визнання права власності на 1/4 частину квартири залишити без задоволення.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

        Суддя :                 Кобилецький І.Ф.