Справа № 758/15637/18 Головуючий у І інстанції Отвіновський П.Л.

Провадження № 33/824/868/2019 Доповідач у 2 інстанції Ященко І.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 6 » лютого 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Ященко І.Ю., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,-

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.,

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 19.11.2018 року о 7год. 35хв., керуючи автомобілем “ГАЗ” д.н.з.«НОМЕР_1» в м. Києві на пр-ті Правди, 100, в порушення вимог п. 12.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Форд» д.н.з «НОМЕР_2», що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдавши матеріальних збитків, тобто своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_4, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, просила вказану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначила, що постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суддею І інстанції не було взято до уваги те, що ОСОБА_2 систематично порушує правила дорожнього руху та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України; в порушення вимог ст.269 КУпАП суд І інстанції не залучив її до участі у справі як потерпілу, чим позбавив можливості реалізувати свої права, а також належним чином не з'ясував обставини події та як наслідок прийняв рішення про накладення на ОСОБА_2 адмінстягнення у виді штрафу.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу потерпілої залишити без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну, а постанову судді від 17.12.2018р. залишити без зміни, вказавши, що постанова прийнята з урахуванням всіх обставин справи, без порушень норм матеріального і процесуального права та є законною, судом І інстанції було встановлено факт вчинення ОСОБА_2 адмінправопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу, яке є домірним скоєному, підстав для застосування до порушника стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами судом не встановлено. Також захисник послалася на те, що ОСОБА_2 працює водієм-експедитором, а тому застосування до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами сприятиме лише погіршенню його матеріального становища та не сприятиме його вихованню чи попередженню вчинення ним нових порушень.

Заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_4, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення захисника ОСОБА_3, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги потерпілої та просила залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Висновок судді про доведеність винності ОСОБА_2, у вчиненні вказаного правопорушення, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не оскаржується учасниками судового розгляду.

Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині того, що вона не була залучена до участі у справі як потерпіла, на думку апеляційного суду, є слушними.

Разом з тим, права потерпілої ОСОБА_4 були поновлені під час апеляційного розгляду справи під час якого вона мала можливість заявляти клопотання, давати пояснення, згідно яких потерпіла не оспорювала фактичні обставини справи, доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оспорюючи постанову суду лише в частині призначеного стягнення у виді штрафу вважаючи його занадто м»яким, оскільки судом, на її думку, не враховано те, що порушник не вибачився перед нею, не відшкодував шкоду, неодноразово притягувався до адмінвідповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги потерпілої стосовно невідповідності призначеного адміністративного стягнення особі правопорушника, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст.23,33 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

З постанови судді вбачається, що, призначивши ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу, суд дотримався вказаних вимог закону.

Так, стаття 124 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, що свідчить про його щире розкаяння у скоєному, працює водієм і позбавлення права керування транспортними засобами може негативно вплинути на його матеріальний стан, дані про те, що ОСОБА_2 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, матеріали справи не містять, потерпілою, яка про це зазначила в апеляційній скарзі, не надано.

На підтвердження своїх пояснень в частині того, що ОСОБА_2 був звільнений з ТОВ»Хліб-Сіті» наступного дня після вчинення правопорушення, потерпіла також не надала будь-яких підтверджень, клопотань про витребування в цій частині відповідних доказів не заявляла.

Доводи потерпілої про те, що порушником їй не відшкодовано завданих збитків, не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки відшкодування шкоди не є предметом даного судового розгляду.

Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що призначене ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу відповідає вимогам ст.ст.23,33 КУпАП, характеру скоєного правопорушення та особі правопорушника.

Підстав для скасування постанови суду 1 інстанції та застосування до порушника адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд не знаходить.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4- залишити без задоволення.

Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2- залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя ___________________