ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2019 року м. Чернівці

Справа № 725/5915/18

Провадження № 22-ц/822/189/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Перепелюк І.Б., Яремка В.В.

секретар - Скрипка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2018 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області, про звільнення майна з-під арешту, головуючий у І-й інстанції - Нестеренко Є.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області, про звільнення майна з-під арешту.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2018 року провадження у даній цивільній справі закрито.

На ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Посилається на те, що позивач звернувся до суду з позовом про звільнення з-під арешту нерухомого майна, яке знаходиться в заставі (іпотеці) позивача, а саме, виділені приміщення житлового будинку загальною площею 49,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на яке накладений арешт слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області від 12 серпня 2010 року №10138497.

Зазначає, що судом безпідставно застосовано посилання на ст.147 КПК України, як на підставу закриття провадження у справі, адже оскаржуваний арешт було накладено до прийняття КПК України в редакції від 13 квітня 2012 року, що в силу ст. 5 цього Кодексу немає зворотної дії.

Вважає, що накладений арешт, що є предметом спору, не може бути скасований за нормами КПК України від 13 квітня 2012 року в силу п.9 Перехідних положень КПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи про звільнення майна з-під арешту у кримінальному провадженні здійснюється в порядку іншого судочинства, тобто кримінального.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Чернівецькій області здійснювалось досудове слідство у кримінальній справі Я-100218 від 22 березня 2010 року. В ході розслідування слідчим був накладений арешт з метою забезпечення відшкодування завданих збитків на суму 150 000 грн. За результатами слідства вказана кримінальна справа з обвинувальним актом стосовно директора ПП «Агенство АВМ» ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України, 30 вересня 2010 року направлена до Новоселицького районного суду Чернівецької області.

Отже, арешт на майно було накладено під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК (статті 126 КПК) України 1960 року в редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Пунктом 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року визначено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

З огляду на викладене, звільнення майна з-під арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ № 335/12096/15-ц (постанова від 15 травня 2018 року), № 569/4374/16-ц (постанова від 23 травня 2018 року), № 296/8586/16-ц (постанова від 7 листопада 2018 року) та № 461/1054/17-ц (постанова від 21 листопада 2018 року).

Частиною шостою статті 126 КПК України 1960 року визначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Проте нормами КПК України 1960 року не було визначено процесуального порядку скасування арешту майна за зверненням осіб, які не є учасниками кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно до статті 174 КПК України 2012 року (у чинній редакції) підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року в чинній редакції).

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року в чинній редакції).

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року в чинній редакції).

Пункт 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року передбачає, що запобіжні заходи, в тому числі і скасування арешту майна, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, арешт на майно, накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає скасуванню за правилами того ж виду судочинства. Але оскільки нормами КПК України 1960 року не було визначено порядку скасування арешту майна за ініціативою осіб, які не були учасниками кримінального провадження, але є власниками або володільцями арештованого майна, при вирішенні зазначеного питання підлягають застосуванню норми КПК України 2012 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 255 ЦПК України. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги про порушення прав позивача є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Інших доводів про неправильність судового рішення апелянтом в скарзі не зазначено.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, всупереч твердженню скарги, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням вимог закону, тому ураховуючи положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.

Ухвалу Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: І.Б. Перепелюк

В.В. Яремко