ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року                                                м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого                                Струбіцької О.М.

суддів                                        Потоцького В.П., Семенюка К.М.

при секретарі                        Костюк Л.С.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора                                Марусяк Ю.В.        

обвинуваченого                        ОСОБА_1

потерпілого                                ОСОБА_2

представника потерпілого        ОСОБА_3                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017260030000323 від 03.06.2018 року щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадяна України, уродженця та фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого в підрозділі швидкого реагування «Тигр», ІНФОРМАЦІЯ_3, інваліда третьої групи, не одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (тисячу сімсот) грн. в дохід держави.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5660,00 грн. (п»ять тисяч шістсот шістдесят грн.) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. (п’ять тисяч грн.) в рахунок відшкодування моральної шкоди та упущену вигоду в розмірі 1338,12 грн. (одна тисяча триста тридцять вісім грн.)

На вказаний вирок суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_2 подав

ЄУНСС: 726/1540/18                         Головуючий у 1 інстанції: Проскурняк І.Г.

Номер провадження: 11-кп/822/25/19                 Суддя-доповідач: ОСОБА_4

Категорія: ч.2 ст.125 КК України

апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок в частині призначення покарання ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк два роки, стягнути з ОСОБА_1 на його користь відшкодування моральної шкоди у сумі 15000 грн.

В апеляційній скарзі потерпілий посилається на те, що районним судом призначено ОСОБА_1 покарання, що не є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Суд обираючи обвинуваченому покарання у виді штрафу не обґрунтував підстав обрання саме цього виду покарання, а також не врахував думку його як потерпілого.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що районним судом не враховано той факт, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, однак після призначення йому покарання у вигляді штрафу не зробив для себе відповідних висновків, а також зазначає про відсутність щирого каяття.

Також потерпілий ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує на те, що тілесні ушкодження завдані йому ОСОБА_1, що спричинили йому тривалий розлад здоров»я, та спричинені йому моральні страждання дають підстави для відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 15000 грн.

Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_2  та його представника ОСОБА_3, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, посилаючись на доводи в ній зазначені, обвинуваченого ОСОБА_1 який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, думку прокурора, яка частково підтримала апеляційну скаргу в частині вирішення цивільного позову, стягнення моральної шкоди, перевіривши матеріали кримінального провадження та з’ясувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 02.06.2018 року, близько 21:30 години, знаходячись біля магазину «Кошик», що розташований по вул. Заводська, 18, в м. Чернівці, вчинив конфлікт з ОСОБА_2, в ході якого умисно наніс не менше двох ударів правою та лівою рукою в область обличчя останнього, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді рани в лобній ділянці зліва в ділянці зовнішнього краю надбрівної дуги, гематоми верхньої повіки лівого ока, перелому кісток спинки носа, що згідно висновку експерта № 447 екс від 11.07.2018 відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що призвели до короткочасного розладу здоров’я.

Винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, що наведені у вироку, підтверджується дослідженими в суді доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.

В поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 не оспорює обсяг обвинувачення та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, то колегія

суддів, керуючись ст. 404 КПК України, не наводить доказів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляції.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, з»ясувавши думку учасників судового провадження (в тому числі потерпілого, його представника, прокурора,а також самого обвинуваченого),суд,відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження,за яких був скоєний злочин та які ніким не оспорювались.

При цьому судом першої інстанції було з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий та його представник не заперечували ці обставини у апеляційному суді.

       Клопотань про зміну порядку дослідження доказів потерпілий, його представник, прокурор та обвинувачений не заявляли під час судового розгляду.

За таких обставин вирок суду не може бути оскаржений потерпілим з підстав заперечення обставин, які ним, а також іншими учасниками не оспорювались,та дослідження яких було визнане недоцільним у суді першої інстанції.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані районним судом за ст. 125 ч.2 КК України, так як він вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я потерпілого ОСОБА_2

       Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції в повній мірі дотримався загальних засад призначення покарання, які закріплені у ст. 65 КК України.        

Зокрема, судом враховано, що вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, обвинувачений раніше не судимий, є інвалідом ІІІ групи.

Обставин, що пом»якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, районним судом не встановлено. До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, суд відніс вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.

Отже, призначене ОСОБА_1 судом покарання у виді штрафу відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим внаслідок м»якості судова колегія не вбачає.

Посилання у апеляційній скарзі про наявність попередньої судимості у ОСОБА_1, є безпідставними, так як погашена судимість у порядку ст. 89 КК України не має правових наслідків при призначенні покарання ОСОБА_1

Апеляційний суд вважає, що з урахуванням того, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, призначення йому максимального розміру штрафу передбаченого санкцією ч.2 ст. 125 КК України, є необхідним і достатнім покаранням щодо нього.

Стягнення судом матеріальної шкоди є способом відшкодування потерпілому спричинених йому збитків і усунення негативних наслідків скоєного злочину обвинуваченим ОСОБА_1

Оцінюючи доводи потерпілого щодо неправильності вирішення судом цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов про її відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, колегія суддів вважає, що вимоги апелянта, щодо збільшення розміру відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки районним судом не враховано в повному обсязі моральні страждання потерпілого ОСОБА_2

Враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, фізичний біль, яких зазнав потерпілий ОСОБА_2 внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень, їх тривалість, характер немайнових втрат, зміни в особистому житті та суттєві незручності в повсякденному житті, а також те, що завдані ушкодження здоров»я потребують подальшого лікування, що свідчить про тривалість часу та зусиль, необхідних потерпілому для відновлення попереднього стану, колегія суддів приходить до висновку про необхідність збільшення суми, що підлягає стягненню на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 408 КПК підлягає зміні шляхом збільшення суми відшкодування, що не впливає на обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію злочину.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 здовольнити частково.

Вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 01 листопада 2018 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України в частині вирішення цивільного позову – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 15000 (пятнадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий                /підпис/                                ОСОБА_4

Судді                                /підпис/                                ОСОБА_5

                                       /підпис/                                ОСОБА_6

"Копія. Згідно з оригіналом."

Суддя - доповідач  _________________   Струбіцька О.М.

(посада)                          (М.П., підпис)                      (ПІБ)

12.02.2019 року

(дата засвідчення копії)