ПОСТАНОВА
09 лютого 2010 року суддя Сквирського районного суду Київської області Клочко В.М., з участю прокурора Гринь В.К при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області подання слідчого СВ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр-на України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -
встановив:
До суду звернувся слідчий СВ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області, з поданням, яке подано за згодою прокурора Сквирського району Київської області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_2 посилаючись на те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного середньої тяжкості злочину, за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі, перебуваючи на волі може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі та проведенню слідчих дій, а також для забезпечення процесуальних дій по справі.
30.01.2010 року дізнавачем СВ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
30.01.2010 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.
02.02.2010 року Сквирським районним судом Київської області ОСОБА_2 було продовжено строк затримання до 10 діб.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 29.01.2010 року близько 23-ї год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливого мотиву, знаходячись поблизу продовольчого ринку в м. Сквира по вул. Леніна, де застосувавши до ОСОБА_4 фізичне насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, яке виразилось в нанесені удару в область голови і в подальшому ігноруючи вимоги останнього припинити свої злочинні дії, відкрито викрав його мобільний телефон марки „ОСОБА_4 –Екріксон” зі стартовим пакетом „Діджус” та гроші в сумі 35 грн., чим завдав потерпілому матеріальної шкоди, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на свій власний розсуд
Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти обрання відносно нього міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що він має постійне місце проживання, має намір працевлаштуватись, щоб допомогти батькам. Вперше притягується до кримінальною відповідальності. Наміру переховуватись від слідства та суду не має.
Слідчий СВ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області пояснив, що на даний час в нього в проваджені знаходиться кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Вину в скоєному злочині обвинувачений визнав повністю. Скоєний ним злочин є середньої тяжкості за який передбачено покарання до 6 років позбавлення волі. Перебуваючи на волі ОСОБА_2 може здійснювати фізичний або психічний тиск на свідків, що в свою чергу призведе до затягування справи та встановлені істини по справі.
Прокурор Сквирського району Київської області у судовому засіданні вважає за необхідне задовольнити подання, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні середньої тяжкості злочину, за який передбачено покарання від 4-ох до 6-ти років позбавлення волі, перебуваючи на волі може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі та проведенню слідчих дій, а також для забезпечення процесуальних дій по справі.
Вивчивши матеріали кримінальної справи, надані суду слідчим, допитавши ОСОБА_2 заслухавши пояснення слідчого СВ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області вислухавши думку прокурора, суд прийшов до наступного.
Право на свободу та особисту недоторканність - одне із найбільш значущих для людини. У Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 29). Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його (ч. 3 ст. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 148 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства чи суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. При цьому відповідно до ч. 2 цієї ж статті такі заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що зазначені особи намагатимуться ухилитися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатимуть встановленню істини у справі або продовжуватимуть злочинну діяльність.
Відповідно до п. 3;13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" N 4 від 25 квітня 2003 р. (із наступними змінами) такими є випадки, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Це можливо, наприклад, коли особа не має постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень або ж коли особу підозрюваного взагалі не встановлено. Обов’язковою умовою взяття під варту має бути обґрунтована впевненість судді у тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Обов’язок обґрунтування підстав застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту лежить саме на слідчому та прокуророві і не може бути лише формальною посилкою на це. Наприклад, як вказує Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні у справі „ Смирнова проти Росії...” ,якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою підозрюваного у правопорушенні особи, така особа має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи.
Ризик переховування ОСОБА_2 від слідства та суду не може оцінюватись виключно на підставі особистої думки про це слідчого. Відсутні в матеріалах подання та кримінальної справи будь-які дані про те, що ОСОБА_2 може перешкоджати чи перешкоджав встановленню істини по справі, чинити тиск на свідків по справі, продовжувати свою злочинну діяльність.
Враховуючи вищенаведені обставини, вважаю за необхідне відмовити в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Керуючись ст.ст. 148-150,154-1,155,106,165-2 КПК України, ст. 29 Конституції України, ст.. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, -
Постановив:
Відмовити слідчому СВ Сквирського РВ ГУ МВС України в Київській області в обранні відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр-на України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого – у обрані запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Звільнити ОСОБА_2 з-під варти негайно в залі суду.
На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області протягом 3-х діб з дня її проголошення.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя :
Секретар :