Справа № 22-а-354-2006 р. Головуючий
У першій інстанції : Бойко О.В.
Категорія -адміністративна Доповідач: Іваненко Л.В.
ПОСТАНОВА Іменем України
10 липня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі :
Головуючого : Іваненко Л.В.
Суддів : Квача М.О., Страшного М.М.
При секретарі :Біляєвій Т.Д.
З участю : ОСОБА_1, ОСОБА_2
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Козелецького районного суду від 21 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_3 до УМВС України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними і призначення пенсії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до УМВС України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій останнього та призначення пенсії.
Вимоги обгрунтував тим, що у січні 2006 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років служби відповідно до п. „б" ст. 12 Закону України „ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ „ , проте у призначенні пенсії йому було відмовлено, на його думку, неправомірно.У зв"язку з наведеним просив задовольнити позовні вимоги.
Постановою Козелецького районного суду від 21 квітня 2006 року в задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального права при вирішенні справи, оскільки невірно застосував положення пункту „б" ст. 12 Закону України „ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови через порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що після звільнення з органів внутрішніх справ , на час звернення до відповідача за призначенням пенсії, ОСОБА_3 не належав до кола осіб, що мають право на пенсію згідно із Законом № 2262 , оскільки на час звільнення не мав необхідного загального трудового стажу роботи і не досяг 45-річного віку.
З таким висновком суду не може погодитись апеляційний суд, Оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та нормам матеріального права і зокрема, положенням ст. 12 Закону України „ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців , осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб „.
По справі встановлено, що ОСОБА_3 проходив сужбу на посаді дільничного інспектора міліції Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області, 11 липня 1994 року був звільнений зі служби за власним бажанням, маючи загальний трудовий стаж 15 років 9 місяців і 8 днів, 13 років 3 місяці та 19 днів стажу військової служби та служби в органах внутрішніх справ та не досяг на той час 45-річного віку, маючи 34 роки.
По досягненню 45-річного віку, у січні 2006 року, ОСОБА_3 звернувся до УМВС України в Чернігіській області із заявою про призначення пенсії на підставі пункту „Б" СТ. 12 Закону № 2262 ( в редакції Закону від 4 липня 2002 року №51, який набрав чинності 6 серпня 2002 року).
На підставі наведеного Закону, починаючи з 6 серпня 2002 року незалежно від підстав та часу звільнення , військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом і були раніше звільнені зі служби, незалежно від підстав та часу звільнення може бути призначена пенсія за умови, що цим особам виповнилось 45 років, вони мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12,5 років становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Як встановлено по справі, станом на 18 січня 2006 року, тобто на час звернення ОСОБА_3 із заявою до УМВС України в Чернігівській області про призначення пенсії, йому виповнилось 45 років, загальний трудовий стаж його становив понад 25 років, з яких 13 років 3 місяці та 19 днів сладав стаж військової служби та служби в органах внутрішніх справ і наявність всіх перелічених обставин являлось підставою для призначення ОСОБА_3 пенсії за вислугу років за „б" ст. 12 Закону України „ Про пенсійне забезпечення військовочслужбовців, осіб начальницького і рядового склапду органів внутрішніх справ та деяких інших осіб „ ( в редакції Закону від 4 липня 2002 року № 51, який набув чинності 6 серпня 2002 року).
З а таких обставин, відмову УМВС України в Чернігвській області в задоволенні заяви ОСОБА_3 щодо призначення пенсії належить визнати протиправною та забов"язати відповідача призначити пенсію позивачеві у відповідності з вимогами Закону, що діяв на час звернення останнього із заявою.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 206 КАС України, ст. 12 Закону України „ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справта деяких інших осіб „ в редакції від 4 липня 2002 року, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, постанову Козелецького районного суду від 21 квітня 2006 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_3 до УМВС України в Чернігівській області задовольнити.
Визнати протиправною відмову УМВС України в Чернігівській області від 7 лютого 2006 року у призначенні ОСОБА_3 пенсії за вислугу років.
Забов"язати УМВС України в Чернігвській області призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „ Про внесення змін та доповнень до Закону України „ Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішних справ „ від 4 липня 2002 року з дня звернення за призначенням пенсії, а саме, з 18 січня 2006 року.
Постанова набирає чинності негайно після проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складання постанови в повному обсязі.