Справа № 22ц - 1003/2006р                      Головуючий у 1 інст.- Семенченко О.М.

Доповідач - Позігун М.І..

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Позігуна М.І.

Суддів - Шевченка В.М. Смаглюк Р.І.

При секретарі - Пац Т.М. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Світанок-Агро" про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки,

встановив:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ"Світанок-Агро"про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди земельної ділянки за період з 2002 по 2005 рік включно в сумі 1794 грн. 64 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що вона є власницею земельної ділянки площею 4.765 гектарів ріллі вартістю станом на травень 2002 року 51484 грн. 50 коп., що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_1. 20 травня між нею та СТОВ „Світанок" було укладено договір оренди земельної ділянки, який в цей же день було зареєстровано Варвинським райвідділом земельних ресурсів. 21.02.2005 року було зареєстровано зміну найменування СТОВ „Світанок" на ТОВ "Світанок-Агро". Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату в розмірі 1.5% вартості землі щорічно в період з 15 вересня по 31 січня в розмірі 772 грн. 26 коп. Проте за спірний період відповідачем їй виплачено лише 1294 грн. 40 коп., а заборгованість складає 1794 грн. 64 коп.

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2006 року в позові ОСОБА_1 до ТОВ „Світанок-Агро" про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та винести нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки суд за власною ініціативою здійснив тлумачення договору і вирішив, що орендна плата не сплачується грошовими коштами, не визнав наявності заборгованості і відмовив у задоволенні позову. Суд не врахував, що згідно п 2.3 договору орендна плата вноситься орендарем щорічно у вигляді 1.5% натуроплати та послуги 772 грн. 26 коп., тобто вказується розмір орендної плати у грошовій формі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що між сторонами в травні 2002 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4.765 га строком на 5 років. За умовами абзацу пункту 2.3 Договору "орендна плата вноситься орендарем щорічно у вигляді 1.5% натуральна та послуги 772.26грн." На протязі 2002-2005 років відповідач проводив орендну плату у формі послуг та сільськогосподарською продукцією, але на суму менше 772 грн. 26 коп., що передбачалося умовами договору. Грошова оплата за оренду землі не проводилася. В абзаці другому пункту 2.3 Договору в частині умов грошової форми орендної плати не зазначено даних, окрім строків оплати. За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про обрання сторонами під час укладення договору оренди землі натуральної та відробіткової форм орендної плати, та щодо наявності заборгованості по такій платі у відповідача перед позивачем. В силу ж ч 2ст. 19, ст.. 20, ст.. 25 закону України „Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди у грошовій, натуральній, відробітковій формі або шляхом поєднання зазначених форм чи з визначенням сторонами іншої форми плати, а зміна умов договору можлива лише за взаємною згодою сторін, а за її відсутності в судовому порядку. Сторонами умови договору в частині форми орендної плати не оспорювалися, жодна із сторін не зверталася з вимогами щодо тлумачення змісту правочину, а за таких обставин суд першої інстанції при розгляді справи дав оцінку письмовому доказу по справі (Договору оренди земельної ділянки) в сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст.. 212 ЦПК України.

Проте, вірно встановивши фактичні обставини справи, прийшовши до висновку щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем у натуральній та відробітковій формі, суд взагалі відмовив позивачці в стягненні заборгованості по орендній платі у будь-якій формі. В зв'язку з викладеним рішення суду в резолютивній частині підлягає зміні з зазначенням про відмову позивачці в стягненні заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки в грошовій формі, оскільки позивачка має право на стягнення заборгованості відповідно до умов договору в натуральній формі та послугами.

При цьому суд апеляційної інстанції, з врахуванням вимог ст.. 303 ЦПК, позбавлений можливості прийняти рішення про стягнення заборгованості по орендній платі відповідно до умов договору у натуральній формі та послугами, оскільки     позивачкою  заявлялася  вимогами  про  стягнення     плати  лише  в

грошовій формі, на чому вона та її представник наполягали і в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції.

За викладених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду, яке судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права в межах заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2006 змінити, зазначивши в резолютивній частині рішення суду про відмову ОСОБА_1 в стягненні заборгованості по орендній платі за договором оренди земельної ділянки в грошовій формі, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.