Справа № 130/2288/18

Провадження № 22-ц/801/387/2019

Категорія: 50

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 рокуСправа № 130/2288/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 грудня 2018 року, постановлене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Заярним А.М.,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2018 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, стягуваних за рішенням суду. Мотивуючи свої вимоги тим, що із відповідачем вони мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2017 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на доньку в розмірі 888,50 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 19.08.2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5.

Позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є збільшити розмір стягуваних аліментів, оскільки на даний час їх розмір є недостатнім для належного утримання дочки. У зв'язку із зміною розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , що тягне за собою зміну мінімального розміру аліментів на дитину , погіршенням матеріального становища позивача , в зв'язку з збільшенням потреб дитини в навчанні та розвитку, вона вимушена звернутися до суду з позовом. Стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє йому утримувати свою малолітню дитину. У позовній заяві ОСОБА_3 просила збільшити розмір аліментів, а саме стягувати з відповідача на утримання дитини в твердій грошовій сумі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18.12.2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, із 888,50 грн., до 1013,50 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили до досягнення дочкою повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Стягнення за виконавчим листом, виданий на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26.09.2017 року припинено та повернуто до суду, після завершення його виконання.

Не погодившись з рішенням ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що воно ухвалене судом з порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати, постановити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а також відмовити у стягненні з неї на користь відповідача 1000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач рішення в апеляційному порядку не оскаржував. Подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, де просив її залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено , що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2017 року збільшено розмір аліментів на дитину ОСОБА_5, із 600,00 грн. до 888,50 грн. щомісячно, починаючи з 19.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо збільшення розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.

Так судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_4 з 04.11.2018 року працює на посаді продавця непродовольчих товарів з 05.11.2018 року, на умовах трудовому договорі від 05.11.2018 року.

Відповідно до умов трудового договору №3 від 05.11.2018 року укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відповідач отримує дохід в розмірі 3730 грн., що також підтверджується копією повідомлення про прийняття працівника на роботу та копією квитанції №2, документ, F 3001001 повідомлення про прийняття працівника на роботу платника податків ОСОБА_6

Згідно довідки квартального комітету «Заріччя» від 01.11.2018 року № 823 до складу сім'ї ОСОБА_4, що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, входять: співмешканка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьком якої є відповідач.

Суд першої інстанції задовольняючи позов , виходив із того, що відповідач ОСОБА_4 є фізично здоровою, працездатною особою, офіційно працевлаштований, отримує щомісячно дохід, ним утворена нова сім'я, тобто може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, однак заявлений розмір аліментів в сумі 5000,00 грн. є неспівмірним із щомісячним доходом ОСОБА_4, який складає 3730,00 грн., і в свою чергу є незначним відносно до заявленого розміру аліментів.

Тобто висновок суду про відсутність обставин , які б підтверджували зміну матеріального становища відповідача, яке б давало можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі , є правильним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що неповнолітня дочка ОСОБА_3 хворіє і потребує додаткових фінансових витрат на лікування не заслуговують на увагу. Вказані обставини не є підставою для збільшення розміру аліментів в даній справі, оскільки за своєю природою витрати, пов'язані з хворобою дитини є додатковими витратами, порядок стягнення та визначення розміру цих витрат врегулювано ст. 185 СК України. Такі вимоги позивачем не заявлялись та не є предметом розгляду у цій справі, однак за наявності підстав визначених ст. 185 СК України , позивач не позбавлений можливість звернутися з позовом в окремому порядку.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги надані позивачем ксерокопії картки хворого, оскільки ,як правильно зазначив суд, відсутні докази належності саме дитині позивача.

Крім того суд при вирішенні спору не взяв до уваги копії чеків на придбання продуктів харчування та ліків, які були надані позивачем, оскільки, як правильно зробив висновок суду, з наданих чеків не можливо встановити призначення лікарських засобів саме дитині ОСОБА_5

Обґрунтовано не взято до уваги в якості доказу скріпшот сторінки в мережі інтернет щодо запрошення працівників на виробництво вхідних металевих дверей з заробітною платою 5000-10000 гривень з візитівкою відповідача, оскільки кскріпшот не є доказом на підтвердження поліпшення матеріального становища відповідача.

Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є також безпідставними , а тому до уваги колегією суддів не приймаються.

Обставин, які б вказували на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами , колегія суддів не встановила, тому посилання в апеляційній скарзі на ч.9 ст.141 ЦПК України є безпідставним.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не заслуговують на увагу аргументи апеляційної скарги про те, що зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, є підставою для збільшення розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30 %).

Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є самостійною правовою підставою для звернення до суду із позовом про збільшення розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 459/2181/17.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні збільшеного розміру аліментів суд першої інстанції правильно врахував ті обставини, що відповідач, працездатний, фізично здоровий, офіційно працює, однак його матеріальний стан з моменту останнього збільшення аліментів в кращу сторону не змінився, ним утворена нова сім'я, яка потребує самостійних витрат, тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дитини в розмірі 1013,50 грн. Крім того, позивачем не надано доказів про погіршення свого матеріального становища та погіршення здоров'я дочки ОСОБА_9.

Тому, на час постановлення оскаржуваного рішення розмір аліментів на утримання дитини, який був присуджений судом першої інстанції, є обґрунтованим.

Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання про часткову компенсацію витрат на адвоката, який здійснював правову допомогу, суд дотримався порядку, визначеного ст.137 ЦПК України, правомірно стягнув суму у 1000,00 гривень. Також звертає увагу скаржника на те, що обов'язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу в даному випадку покладається на позивача, яка таким правом в суді першої інстанції не скористалась.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали та обставини справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

Т.Б. Сало